До початку пандемії на коронавірус в медіа активно обговорювалося питання введення на бойове чергування нещодавно придбаного Туреччиною у РФ зенітно-ракетного комплексу (ЗРК) С-400, а також перспективи додаткової закупівлі даного ЗРК. Анкара готувалася активувати С-400 і, одночасно з цим, паралельно з Москвою заявляла про готовність придбати наступну партію цього засобу ППО. Однак COVID-19 вніс свої корективи…
Передісторія
Слід нагадати, що Росія і Туреччина підписали угоду про постачання С-400 "Тріумф" на $2,5 млрд ще у 2017 році. Передбачалося, що Анкара придбає у Москви чотири дивізіони зенітно-ракетних комплексів С-400. При цьому, тодішнє керівництво Туреччини називало це придбання вимушеним кроком, адже "воліло б закупити системи ППО у країн-членів НАТО, проте не змогла домовитися з цього приводу".
Проти таких дій категорично виступили США, які тривалий час наголошували на неприпустимості закупівлі країною-членом НАТО російського комплексу ППО. Американські експерти називали низку обставин, серед яких: несумісність з системами альянсу, неможливість забезпечити
надійний захист від російських авіаційних засобів ураження і головне – загрозу для майбутніх літаків F-35, які очікувала придбати Туреччина, адже Москва може отримати доступ та зламати систему "свій-чужий" передового американського винищувача, а також здобути основні його тактико-технічні характеристики. Вашингтон тривалий час вмовляв Анкару не робити поспішних кроків і пропонував варіанти - від не включення взагалі придбаних С-400 в систему ППО до придбання ЗРК Patriot за компромісною ціною. Однак керівництво Туреччини залишилася при своєму. Напевно через те, що ще у 2013 році країну вже підштовхнули до відмови від придбання китайський ЗРК HQ-9 за $3 млрд. Тоді Анкара, напевно, розраховували, що у відповідь на свої дії може отримати певну скидку з боку США на Patriot. Однак, сталося не так, як розраховувалось… .
В цей раз керівництво Туреччини вирішило йти до кінці, відстоюючи власні інтереси. В результаті Сенат США схвалив законопроект, який передбачав заборону на продаж Туреччині винищувачів F-35, а надалі американська оборонна корпорація Lockheed Martin виключила країну з програми зі створення даного багатоцільового винищувача. Анкара, таким чином втратила кілька мільярдів доларів раніше вкладених у виробництво компонентів даного літака на своїй території.
Тим не менш, Туреччина закупила російські С-400. За умов першого етапу (контракту) стосовно поставок ЗРК С-400 Анкара у 2019 році вже отримала два дивізіони ЗРК С-400 та понад 120 керованих ракет "поверхня-повітря". При цьому, Москва поки не надала Анкарі жодної з технологій виробництва даної системи в Туреччині. С-400 поставлені на умовах 20-тимісячної гарантії (починаючи з грудня 2019), послуг з підготовки фахівців з експлуатації техніки та допомоги у розгортанні комплексів у визначених регіонах. Частина придбаних ЗРК будуть розміщені в аеропорту Мюртед (Акинчи) поблизу Анкари з метою забезпечення захисту повітряного простору столиці країни. Роботи з розгортання комплексів були завершені на рубежі 2019-2020 років, і проводилися турецькими та російськими експертами. За планами, які були на початку року оголошені Президентом Туреччини Реджипом Ердоганом, активувати комплекс мали в квітні 2020. Персонал наразі вже отримав відповідні тренінги в Росії та Анкарі. Випробування працездатності комплексів вже було проведене на початку березня поточного року.
Також очікувалось, що частина комплексів С-400 мають бути розгорнуті на пріоритетних напрямках забезпечення контролю за повітряним простором - на узбережжі східного Середземномор'ї та Егейського моря. Безпека в цих регіонах розглядається Туреччиною в якості пріоритетної.
Однак придбанням ЗРК С-400 залишалося точкою напруги у відносинах між Анкарою та Вашингтоном. Турецька сторона навіть запропонувала придбання американських Patriot для власних потреб. Справа в тому, що Туреччина реально не має чим прикривати свої частини та підрозділ на кордоні з сирійською провінцію Ідліб. А ставити туди С-400, із зрозумілих причин не хоче. Отже через це Туреччина звернулася до Вашингтону з пропозицію поставити до країни дві ракетні батареї американських ЗРК для прикриття цього району. Натомість США в лютому 2020 відмовили з однозначним формулюванням від Пентагону – "Туреччина не отримає ці комплекси, якщо вона не поверне російський С-400".
Пандемія як «форс-мажор»…
Однак, якщо Анкара до початку пандемії мала більш-менш стійкі та сильні економічні позиції перед тиском Вашингтону, то на сьогодні через поширення коронавірусу та введений карантин, ситуація дещо змінилася. Військово-політичне керівництво Туреччини розуміє ризики, а тому подальший рух у напрямку поглиблення військово-технічної співпраці з РФ в цьому напрямку дещо уповільнений.
Свідченням певної зміни ситуації стала низка обставин. 21 квітня 2020 року агентство Reuters повідомило, з посиланням на високопоставленого чиновника в оборонному відомстві Туреччини, що Анкара відклала активацію систем С-400, яке планувалося здійснити в квітні, через "спалах коронавірусу". Разом з тим, публічно керівництво Туреччини заявило, що не має наміру скасовувати попередні рішення. Одночасно після цього російське агентство "Інтерфакс АВН", з посиланням на неназване джерело у промисловості РФ, в цей же день, повідомило, що Москва і Анкара не дивлячись на ситуацію з пандемією, продовжують консультації з приводу поставки додаткової партії систем ППО С-400. Крім того, агентство послалося на застаріле інтерв’ю від 16 березня 2020 року з директором Федеральної служби з військово-технічного співробітництва (ФСВТС) Росії Дмитром Шугайєм, який зазначив, що Росія розраховує в найближчому майбутньому домовитися про постачання Туреччині додаткової партії С-400. Нібито, "відбувається узгодження складу системи, термінів поставки та інших умов".
Тим не менш, ситуація в дійсності непроста. За оцінками турецьких експертів, спалах коронавірусу дійсно змусив керівництво Туреччини зосередити увагу на боротьбі з пандемією і захисті економіки. Затримка із розгортанням С-400 дає Анкарі більше часу для обдумування наступного кроку. Саме тому, в останні тижні Президент Реджеп Ердоган і його уряд публічно взагалі не порушували питання стосовно російських ЗРК.
Скоріш за все, причина рішення Анкари про затримку активації полку С-400 є цілком політичною. Примітно, що пандемія не порушила жодної турецької військової операції ні в Туреччині, ні в Сирії, ні в Іраку, а також не мала жодного впливу на інші військові плани, які б були пов’язаними з активацією вже придбаних систем.
В дійсності, Анкара реально побоюється санкцій США в рамках CAATSA (Закон про Протидію противникам Америки шляхом санкцій, 2017 рік), які можуть сильно вдарити по економіці країни в купі з пандемією. Через внутрішньополітичну ситуацію Туреччина неохоче шукає допомоги у Міжнародному валютному фонді, натомість розраховує саме на допомогу США. Анкара на початку
квітня 2020 року вже звернулася до Федеральної резервної системи США з метою отримати фінансової підтримки у розмірі $10 млрд на тлі скорочення іноземних резервів в країні. Активізація ж С-400 могла б позбавити можливості Туреччини вести переговори зі США стосовно даного питання, і призвела б до економічної кризи, подібної чи гіршою до валютної кризи літа 2018 року, яка була викликана сваркою з Вашингтоном через затримання американського пастора Ендрю Брансона.
Однак потреба Туреччини у твердій валюті для порятунку економіки є не єдиним фактором. Уповільнення дій Анкари в напрямку подальшого розгортання С-400 на своїй території, за оцінками експертів, зумовлено щонайменше трьома іншими чинниками: а саме зміною геостратегічної орієнтації Анкари в Сирії, необхідністю для Реджепа Ердогана залишатися в дружніх відносинах з президентом США Дональдом Трампом в умовах відсутності підтримки з боку американських сенату та конгресу, а також потребою забезпечити належний рівень політичної довіри з боку громадськості Туреччини.
Так, зустріч Туреччини з Росією та Іраном щодо Ідлібу в лютому 2020 року показала, як турецькі та американські інтереси стали більш узгодженими у сирійській війні. Межі співпраці з Москвою стали чітко проявлятися, як на північному заході, так і на північному сході Сирії. Незважаючи на угоду між Ердоганом та президентом Росії Володимиром Путіним на початку березня, розрив довіри між двома сторонами точиться навколо критичної магістралі М4 на півдні Ідлібу. Це добре розуміють в Москві і саме тому, російські медіа постійно повідомляють про спільне з Туреччиною патрулювання даної траси. Анкара ж прагне об'єднати збройні групи сунітів з метою протистояти проіранським військовим формуванням та посиленню військ сирійського режиму. Вашингтон, зі свого боку, повністю усвідомлює, що він не міг би мати іншого союзника, окрім Анкари, яка може збалансувати Росію в регіоні.
Інший фактор пов'язаний з особистими стосунками між Ердоганом і Трампом, який був досить поблажливим до Туреччини в умовах тиску в Конгресі США. За оцінками турецьких експертів, криза навколо пастора Ендрю Бренсона у 2018 році дала усвідомити Ердогану, що наслідки сварки з Трампом можуть бути негативними.
Як зазначають західні ЗМІ, під час чотирьохгодинної розмови між президентами Туреччини та США в Білому домі в листопаді 2019 року, американський президент особисто наголосив на проблемі з С-400. Він дав зрозуміти, що активізація є червоною лінією для Вашингтона, і Трамп більше не зможе захищати Анкару, якщо системи будуть активовані.
Окрім всього цього, ще є і внутрішній фронт з протидії в самій Туреччині. Активізація ЗРК С-400 може викликати зростання тиску з боку громадськості, яка вимагатиме переміщення придбаних російських комплексів до сирійського кордону для захисту турецьких військ навколо Ідлібу. Наразі близько 22 000 турецьких військових дислокуються на 56 заставах навколо даного міста, позбавлених будь-якого захисту від повітряних ударів. Одним з негативних наслідків цього є відомий інцидент із втратою 61 турецького солдата з кінця лютого 2020 року. Президенту Ердогану було б важко пояснити, чому активовані системи зберігаються в Анкарі, тоді як турецьким солдатам в Ідлібі терміново потрібне повітряне прикриття, а також чому він не може отримані ЗРК застосовувати за призначенням в цьому регіоні проти сирійського, іранського та російського озброєння та техніки. Таким чином, відтермінування активізації С-400 допомагає керівництво Туреччини уникнути кризи у внутрішньополітичної ситуації в країні.
Без сумніву, це рішення дратує Москву, яка сподівається продати Анкарі чергову партію С-400, адже остання заявила про готовність це зробити. Саме тому, Кремль намагається постійно підтримувати дану тему у медійному просторі, з метою таким чином тиснути на офіційну Анкару. Однак, наразі, ситуація на сьогодні вже не така, як була ще пару місяць тому.
Цілком ймовірно, що Анкара через складну економічну ситуацію в країні, пов’язану з наслідками пандемії на COVID19 та потребу у запозичені зовнішніх фінансових ресурсів, поступово пристає на вимоги США. Туреччина призупинила активацію вже придбаних ЗРК, а переговорний процес з РФ, фактично, перебуває у підвішеному стані. Анкара, незважаючи на поточні політичні заяви, реально може відмовитися від подальшої співпраці з РФ в рамках С-400 і причин цьому є достатньо. В противному випадку, негативних наслідків вже не запобігти.
Кремль своєю чергою, незважаючи на тривалу гру на "турецькому фланзі", на порозі втрати можливості подальшого поглиблення військово-технічної співпраці з Туреччиною та створення нових умов для впливу на Анкару. І головне - Москва залишиться без "доларових" надходжень від експортних контрактів на продаж зброї. А це, наразі, дуже потрібно для російського бюджету, який потерпає в умовах пандемії на коронавірус.
Який шлях в такій ситуації обере офіційна Туреччина, важко сказати. Рішення виключно за владою в Анкарі. Однак очевидно, що можливих варіантів дій залишилося обмаль.
