Рішення Туреччини купити у Росії зенітні ракетні комплекси С-400 мало для Анкари доволі серйозні наслідки. Те, що спочатку виглядало елементам тиску на США, яке не хотіло йти на поступки у закупівлі партії ЗРК Patriot, на практиці призвело до підписаної у 2017 році угоди з Кремлем, за якою куплялись чотири ракетні дивізіони за 2,5 млрд доларів.
Відповідь США була доволі жорсткою - Туреччину викинули з програми F-35, включно із відмовою постачати винищувачі, а температура відносин між Вашингтоном та Анкарою знизилась до рівня розмов про намір Білого дому ввести санкції.
Читайте також: Швеція завершила випробування ЗРК Robotsystem 98 з ракетами IRIS-T
Своєю чергою Кремль досяг майже всіх своїх задач, вбив клин між США та Туреччиною, а разом з ним і у блок НАТО, вигідно продав свою зброю та розрекламував її по повній, мовляв, навіть в Альянсі її купують.
Остання партія С-400 прибула до Туреччини восени минулого року, проте цей зенітний ракетний комплекс ще досі не введено Анкарою у бойову готовність. Вважається, що через побоювання реакції США, яка може бути доволі жорсткою.
Випробування працездатності С-400 проведене на початку березня 2020 року
Фактично, для Туреччини, комплекси С-400 стали "валізою без ручки", а багатошаровість проблеми, в якій змішані міжнародні відносини країн та їх лідерів, внутрішня політична боротьба, потреби оборони, загроза санкцій та стан економіки на фоні пандемії вже нагадує Гордіїв вузол.
Проте ідея доволі безцеремонно його розрубати нещодавно прийшла з Вашингтону. Сенатор США Джон Тун запропонував викупити С-400 у Туреччині за умови відмови Анкари купляти озброєння, яке не сумісно з вимогами НАТО.
У відповідь у Росії вже почали, щоправда, не на офіційному рівні, попереджати Анкару, що у випадку згоди, Кремль пустить в дію санкції, які прописані у договорі за перепродаж озброєння.
А також висловили думку, що насправді Вашингтон хоче не допомогти Анкарі, а отримати "секретні російські надсучасні технології", про що заявив російський сенатор Володимир Джабаров.
Таким чином Анкару знову почали "гойдати" у міжнародній грі. З одного боку, надання згоди на пропозицію Вашингтону відкриє для Туреччини можливість подальшої роботи над F-35, до якого вона постачала понад 1000 деталей, а також дасть можливість брати участь в інших проектах, з іншого - укріпить Пентагону південний фланг напроти Росії та поверне Туреччину на орбіту американсько-європейського ринку озброєння.
Ще одним потужним фактором є бойові дії у Лівії та Сирії, в яких Туреччина та Кремль підтримують різні сторони, що публічно вилилось у дії ударних дронів Bayraktar TB2 та Anka, які знищували російські "Панцирі" та інших російських "іхтамнетів".
Водночас у цій грі важливими факторами є високий рівень ролі особистостей Ердогана, Трампа та Путіна, кожен з яких бачить абсолютно свою картину світу. Включно із бажанням Ердогана закріпити за Туреччиною звання регіонального лідера, критикою Трампа структури НАТО та її окремих членів, а також імперськими зазіханнями Путіна. Тому коли та як саме буде розв’язано Гордіїв вузол навколо турецьких С-400 - залишається під питанням.
Читайте також: США розгортає у Польщі додаткові сили: десятки винищувачів та дві тисячі військових
