За одним зі сценаріїв підтримки України озброєнням для стримування РФ ця задача повністю лягає на плечі Європи. Включно зі сценарієм, коли зброю необхідно буде закуповувати у США та передавати Україні. При цьому слід враховувати, що понад 30% озброєння, яке зараз використовують Сили оборони України, виробництва США, про що повідомляв Володимир Зеленський.
Більше того, є речі які просто неоможливо замінити. Наприклад, постачання ракет до ЗРК Patriot можливо лише від США, бо у Європі поки їх не виробляють. Нагадаємо, що будівництво виробничих потужностей COMLOG для випуску ракет GEM-T почалось лише наприкінці 2024 року. Також немає відповіді на питання де окрім США брати ракети до NASAMS, а з ним і до F-16, бо це про AIM-9 та AIM-120.
Читайте також: У Saab продовжують бачити перспективу Gripen в Україні - спочатку вживані, потім новітні
У Європі взагалі не виробляють ракети до HIMARS. А питання обслуговування та постачання боєприпасів до переданих у кількості понад 300 одиниць БМП Bradley ніхто не знімав. При цьому мова йде не лише про боєприпаси у калібрі 25-мм, а й про протитанкові ракети TOW. Необхідно обслуговувати ще більшу кількість іншої бронетехніки, БТРи Stryker (передано понад 400), М113 (передано 900), замінювати стволи у M777.
А також звісно компенсувати припинення постачання величезної кількості артилерійських боєприпасів, в середньому 1 млн одиниць 155-мм на рік. При цьому з розумінням того, що у Європи просто немає касетних боєприпасів.
Якщо адміністрація Дональда Трампа не припинить надходження того, що було виділено та законтрактовано при Джо Байдені, певний "запас міцності" для України існує. Як за рахунок виділених "боєприпасних" пакетів PDA наприкінці року. Так і програмі USAI (Ukraine Security Assistance Initiative), коли зброя замовляється у виробників, бо значна частина грошей за нею якраз і пішла на боєприпаси, виготовлення та постачання яких має відбуватись ще найближчий рік, якщо не більше.
Хоча, якщо формально підходити до питання, що Європа дійсно може виробляти, а що ні, просто по типах озброєння та військової техніки, то фактично напроти кожної позиції можливо поставити "плюс", окрім балістичних ракет малої дальності. Бо міжконтинентальні та навіть ядерну зброю робить Франція самостійно, разом із далекобійними крилатими ракетами MdCN. Але питання більше у кількості та детального погляду на кожен конкретний випадок.
Бо зрештою, наприклад, країни Європи начебто майже цілком забезпечують себе бронетехнікою. Але відносно нещодавно Польща та Румунія закупили Abrams. А от машини на базі ASCOD, а це іспанські, австрійські та британські БМП - виробляються хоч і у Європі, але General Dynamics European Land Systems, тобто підрозділом американської компанії.
Щодо авіації наче є власні європейські Eurofighter, Rafale та Gripen. Але у шведського літака критичні комплектуючі американські. А значна частка боєздатності Eurofighter залежить від американських AIM-120, бо з інтеграцією далекобійної Meteor дуже сильно затягнули. При цьому всі хто у Європі мав кошти закупили F-35, окрім Франції, яка залишається ледь не найкращим європейським прикладом автономності у питанні зброї. Але приклади вагомої залежності європейських армій від американського озброєння можливо наводити й далі.
Таким чином, дійсно, якщо у Вашингтоні поставлять питання: або закуповувати зброю для України, або ніяк, то у ЄС буде доволі малий простір для маневрів. З іншого боку такий сценарій подій неодмінно підштовхне європейські країни до дрейфу від вибору американської зброї, а також можливого зниження залежності своїх зразків від постачань з боку США.
Читайте також: Французька авіація має запас озброєння лише на три дні війни, і це ще не чіпали літаки
