Збройні Сили України вже найближчим часом зможуть отримати абсолютно нову артилерійську систему - Dana-М2 від чеської компанії Excalibur Army. Ця 152-мм САУ має прийти на заміну буксированим гарматам 2А36 та 2А65, а також їх самохідним варіантам - 2С5 "Гіацинт-С" та 2С19 "Мста-С".
Принаймні саме про розгляд цієї зброї заявив начальник ракетних військ і артилерії Андрій Маліновський.
Читайте також: З гармати – по Кремлю: в США планують невздовзі отримати нову ефективну зброю
Defense Express розглянув переваги та недоліки Dana-М2, порівнявши її можливості та особливості з іншими аналогами, а також врахував можливі основні фактори такого рішення.
Знайомтесь - Dana
САУ Dana була розроблена ще у Чехословакії у середині 70-х років, та з 1977 року під індексом ShKH vz. 77 потрапила на озброєння армії цієї вже неіснуючої країни. На той час це була більш ніж цікава розробка, яка відрізнялась двома рішеннями - механізмом заряджання та колісним шасі.
І маємо зазначити, що вони досі залишаються доволі інноваційними, особливо враховуючи консервативну царину ствольної артилерії. До того ж, у версії Dana-М2 додалась загальна цифровізація систем, інтеграція автоматизованої системи управління військами, управління вогнем та діагностики.
Калібр Dana-М2 - 152-мм, який є "радянським" стандартом для української армії. Чеська САУ може використовувати стандартні постріли для гаубиць Д-20 та САУ 2С3 "Акація" та може вести ними вогонь на відстань до 19-20 км. Також чеською компанією Brono Defense Group був розроблений снаряд DN1CZ, який здатний знищувати цілі на відстані до 25,5 км. Загальний боєзапас - 40 пострілів.
Сектор вогню для Dana-М2 сягає від ±225° до ± 45° у випадку застосування максимального вишибного заряду. Кути нахилу гаубиці: від -4° до 70°.
Колісне шасі 8х8 Tatra T3-930-52M має бронювання на рівні STANAG 4569 lvl 1, тобто мова йде про легку протикульову броню. При масі машини у 30 тонн вона розганяється до 90 км/год по дорогах та до 25 км/год по бездоріжжю. Розрахунок САУ - 5 осіб.
Проте в умовах сучасної війни для всіх артилерійських систем головними факторами є три параметри, на яких необхідно зупинитися детальніше - практична швидкострільність, мобільність системи та дальність пострілу.
Механіка швидкості
Механізм заряджання Dana самостійно здійснює подачу снарядів та зарядів до гармати без участі людини. Завдяки йому САУ здійснює 5 пострілів за хвилину. Щоправда, можливість вести заряджання "з ґрунту" відсутня.
Подібний механізм заряджання, але значно швидший, встановлено на шведській артсистемі Archer FH77, який видає 8 пострілів за хвилину.
Але, для розуміння, у більшості сучасних САУ процес заряджання і досі напівавтоматизований. Наприклад, в американському M109 Paladin екіпаж має власноруч поставити снаряд перед казенником, а після того, як механізм дошле його у ствол - не тільки вставити заряд, а і вкласти капсуль. Результат - 4 постріли за хвилину.
У німецькій САУ PzH 2000 цей процес виглядає наступним чином: снаряд подається та досилається автоматично, а заряджаючий вручну докладає заряд. Проте швидкострільність близька до рекордної - 10-12 пострілів за хвилину. Як вона досягається - добре видно на відео (з 02:04).
Але необхідно усвідомлювати, що у випадку залучення людини до заряджання реальні цифри можуть виявитись менш привабливими. Бо прописування високих показників для розробників перетворилось майже на окрему "олімпійську" дисципліну, яка досягається, зокрема, і майстерністю заряджаючого та іншими хитрощами, на кшталт використання найлегших зарядів.
Наприклад, відома колісна САУ Caesar з Франції "на папері" має видавати до 6 пострілів за хвилину. Але у реальності темп стрільби виглядає дещо інакше.
Як видно, за хвилину було зроблено лише три постріли, а на випуск всіх шести снарядів знадобилось півтори хвилини. Але, як слушно зазначили наші читачі у коментарях, після оновлення механізму заряджання, та виключення з цієї справи людини, Caesar справляється із задачею значно краще.
Тому використання автомату заряджання на САУ, як і у випадку з танками, залишається дискусійним. Хоча якщо це ж питання поставити артелеристам, які мають подавати снаряд та заряд вагою по 40 кг кожен, з темпом раз на 10 секунд, відповідь буде більш однозначною.
Мобільність на колесах
Використання колісного шасі для великокаліберних артилерійських систем, як і у випадку автомата заряджання, теж вельми дискусійне питання. З одного боку це дає недосяжні на гусеницях характеристики за швидкістю та темпу маршу, а також можливість використання доріг загального призначення. З іншого - ці переваги різко зводяться нанівець, як тільки техніка починає рухатись по бездоріжжю.
Загальна світова тенденція говорить, що цей напрямок є перспективним. Принаймні окрім вже згаданих Caesar та Archer, можливо навести приклад ізраїльської ATMOS 2000, сербської NORA B-52, китайської PLC-181 та російської "Коалиция-СВ".
Колісна база цілковито вписується у концепцію hit and run - "бий та біжи", яка в умовах сучасної контрбатарейної боротьби стає одним з небагатьох засобів виживання. Саме вона приведена до абсолюту у САУ Archer, яка здатна випустити три снаряди та покинути позицію ще до того, як перший з них розірветься на ворожій позиції.
Проте окрім можливості вийти на позицію, відстрілятися та покинути її ще до відповіді ворога, є ще одна важлива річ - влучити у ціль. А для цього необхідно зробити доволі великий обсяг робіт, починаючи від топоприв’язки та отримання точних координат цілей до розрахунку рішення стрільби.
Тому в усіх сучасних артилерійських системах ці задачі вирішує автоматизована система управління, якість роботи якої можуть оцінити тільки військові.
Дістати противника
Дальність стрільби для будь-якої артилерійської системи - один з найголовніших показників бойової ефективності, бо дає можливість "насипати" ворогу поза межами дії його зброї. У Dana, як вже говорилось, цей параметр складає 19-25 км та прив'язаний до можливостей самої 152-мм гаубиці з довжиною ствола, приблизно, 39 калібрів, а також снарядів, які уніфіковані із радянськими - для Д-20 та САУ 2С3 "Акація".
Враховуючи максимальні можливості Dana зі снарядом DN1CZ, її дальність стрільби аналогічна можливостям радянської "Мсти", з довжиною ствола 48 калібрів та пострілом 3ВОФ96, але поступається у разі використання активно-реактивного 3ВОФ91, який дозволяє вести вогонь на 29 км.
У порівнянні з іноземними системами, які оснащені 155-мм системами з довжиною ствола у 52 калібри, рахунок буде не на користь чеської САУ вже "сухий". Звичайними снарядами такі системи б’ють на 30 км, а з активно-реактивними впевнено переступили за рубіж 50 км.
Тому вважати чеську Dana сучасною далекобійною системою неможливо, проте в умовах України її дальність вогню знаходиться на межі необхідної.
Ціна питання
Оновлення парку артилерійських систем в Україні вже назріле питання, бо їх основу складають вже застарілі системи з обмеженим ресурсом. Але, крім тактико-технічних характеристик, важливу роль відіграє ціна.
Зазначимо, що орієнтовна ціна французької Caesar, німецької PzH 2000 та шведської Archer FH77 приблизно однакова від 4,5 до 5 млн доларів за одиницю. Принаймні саме такі цифри фігурували у міжнародних контрактах за останні 10 років.
Водночас є цікавий факт - у 2017 році Чехія планувала провести модернізацію 33 одиниць Dana ShKH vz. 77 до рівня M1M, оцінивши ці роботи у 60 млн доларів, тобто по 1,8 млн доларів за одиницю. Проте у 2018 році це рішення було скасовано, а влітку цього року у Празі заявили про готовність придбати 52 одиниці французьких САУ Caesar загальною вартістю у 249,2 млн доларів.
Виходячи з цього, орієнтовна вартість Dana M2 не може бути меншою за 2 млн доларів та має бути значно дешевшою ніж нові 155-мм систем у 5 млн доларів за одиницю. Проте крім ціни важливу роль відіграє готовність іноземної країни постачати зброю Україні, яка з 2014 року зіткнулась з "мовчазним ембарго", "знімати" який почали лише декілька років тому.
Але, у будь-якому разі, залишається питання боєприпасів, яке намагаються розв’язати вже останні п’ять років та, на жаль, без значних успіхів. Тому питання доцільності придбання Dana-М2 цілком можливо нерозривно пов’язано із запасами 152-мм пострілів на складах в Україні та деяких країнах Східної Європи, які переходять на натівські артилерійські системи.
Водночас не потрібно забувати і про власні розробки, зокрема 155-мм "Богдана", про перспективи якої останнім часом, на жаль, нічого не відомо.
Читайте також: Президент ДАХК "Артем" Володимир Зімін: виробництво боєприпасів в України повинно спиратися на реальні потреби та фінансові можливості ЗСУ
