У важливому інтерв'ю британському виданню The Economist, яке вкрай рекомендоване до обов'язкового читання, Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний зробив важливе повідомлення, яке стосується HIMARS.
Саме завдяки його ударам ракетами GMLRS на дальність до 70-80 км углиб позицій противника стала game changer на полі бою та дозволила протидіяти артилерійському наступу армії РФ. Але проблема в тому, що зараз армія РФ пристосувалась до нього.
Читайте також: Валерій Залужний про повторний наступ на РФ на Київ, реальну потребу в зброї та близьку наступальну операцію ЗСУ
"Вони відійшли на відстань, на яку HIMARS вже не може досягти. А нічого далекобійнішого у нас немає", - розповів Валерій Залужний.
Всього два речення, з яких випливає цілий каскад висновків. По-перше, армія РФ дійсно змогла організувати логістику з віддалених складів, які знаходяться глибше за 80 км від лінії фронту. Звісно це значно її ускладнило, потребувало значно більше транспорту, створення широкої розгалуженої мережі польових складів з мінімальним запасом боєприпасів, але навіть за цих умов армія РФ продовжує практикувати артилерійський наступ.
По-друге, активне використання HIMARS стало важливим фактором дій ЗСУ проти армії РФ, не тільки через те, що випалювались склади з боєприпасами, а уражались командні пункти та центри зв'язку. Це порушувало систему комунікації противника та управління військами. Але з огляду на все, ворог переніс їх у глиб, а ті, які відповідають за безпосереднє управління військами на передовій ефективно маскує. Це не означає, що мова йде про всі склади та інші об'єкти, зокрема лише вчора, 15 грудня, у повітря взлетів склад боєприпасів у Ірміно. Але проходитись по них високоточним вогнем стає все складніше.
Тобто HIMARS, який є головним елементом "розм'якшення" оборони противника, діє менш ефективно ніж на момент його появи. Але у будь-якому випадку, той час який знадобився ворогу до адаптації до нього був максимально ефективно використаний ЗСУ. Особливо враховуючи те, що HIMARS був використаний для ударів тактично-оперативного рівня, хоча сам створювався під значно простіші задачі.
В цій ситуації для високоточних ракет GMLRS необхідна альтернатива, яка має бути більш далекобійною, але водночас не менш масовою.
Звісно перше, що спливає на думку - це ATACMS. Але й окрім них є цілий ряд інших далекобійних засобів ураження. Наприклад, GMLRS-ER - оновлена версія штатного боєприпасу для HIMARS, яка має фактично вдвічі більшу дальність використання, до 150-160 км. Але проблема в тому, що лише у жовтні відбувся її перший випробувальний запуск.
Альтернативою GMLRS-ER є розробка Boeing та Saab - зі схрещення реактивного двигуна від некерованого реактивного снаряда M26 та керованої авіабомби GBU-38 SDB-I. В результаті виходить високоточний засіб знищення цілей на дальності до 160 км під назвою GLSDB.
Але, знов таки, виробництво GLSDB може розпочатися не раніше "початку 2023 року". І також треба розуміти, що початок серійного виробництва означає те, що темпи виготовлення на самому початку не будуть становити, умовно, "тисяч одиниць" на місяць.
Далі за рейтингом йдуть плануючи бомби, зокрема AGM-154 JSOW, інтеграція якої під крило радянських машин навряд буде сильно відрізнятися від інтеграції JDAM, які поки, за неофіційною інформацією, можуть почати передавати Україні. Але дальність її дії становить, навіть при запуску зі значної висоти та на значній швидкості, до 110 км.
Тому цілком логічною альтернативою, зокрема й ATACMS є крилаті ракети повітряного базування. В першу чергу - вже неодноразово згадану SLAM-ER, або навіть потужніші AGM-158 JASSM або європейські Storm Shadow також відомі під назвою SCALP. Останню до речі вже активно "сватали" під крило українських літаків.
Читайте також: Рашисти мають міні-версію системи "Смерч" на 6 пускових і не знають, куди її "приткнути"
