Аж 48 років тому в небо вперше піднявся винищувач четвертого покоління МіГ-29, який виступає основною "робочою конячкою" Повітряних сил ЗСУ. І за роки він пройшов цікавий шлях з платформи повітряної переваги до ударів по противнику плануючими бомбами.
Свого часу роботи зі створення машини проходили у рамках програми фронтового винищувача, що почалася ще в кінці 1960-х. У 1972 році було подано пропозиції, за якими ДКБ "Сухого" працювало над важким літаком, майбутнім Су-27, а ОКБ ім. А. І. Мікояна над легким.
Читайте також: Розкрито, скільки Іран, Алжир та Ефіопія замовили у РФ винищувачів Су-57 та Су-35, а також бомбардувальників Су-34
Передбачалося, що головною задачею техніки нового покоління стане боротьба з винищувачами противника на малій дальності за допомогою гармат та керованих ракет, а також перехоплення повітряних цілей на великій дальності за допомогою ракет та бортової РЛС. Ураження наземних цілей передбачалося у межах візуальної дальності за допомогою гармат, бомб та некерованих ракет.
Хоча зараз це може здатися обмеженим, подібний підхід був досить типовим на свій час з прицілом саме на досягання повітряної переваги. Схожа історія продовжувалася навіть з тими ж Eurofighter Typhoon, які у першій серії мали обмежені можливості для ударів по землі.
6 жовтня 1977 року відбувся перший політ прототипа МіГ-29, а всього у випробуваннях, які тривали до 1983 року, брало участь шість дослідних екземплярів та 8 літаків настановної партії. Серійне виробництво почалося вже у 1982 році, а офіційне взяття на озброєння відбулося аж у 1987 році.
Перші серійні винищувачі почали надходити до радянських військ вже у 1983 році з досягненням оперативної готовності перших двох авіаполків у 1985 році. А з 1986 року велося постачання і на експорт у модифікації, що ділилася на варіант "А" для країн Варшавського договору та "Б" для країн третього світу.
Перша серійна ітерація отримала індекс 9-12, в той час, як вже з 1986 року до війська надходила покращена 9-13, яка отримала РЕБ, збільшені баки та можливістю підвішення під крилами паливних баків. Щодо навчально-бойового варіанту 9-52, або МіГ-29УБ, то окрім двох місць у кабіні він відрізняється відсутністю РЛС.
Одначе з розпадом СРСР у лінійки літаків почалися проблеми, бо попри створення нових модифікацій, що мали нібито кращі характеристики та ширший арсенал, у 1992 РФ відмовилася від закупівлі нових МіГ-29. І хоча вони досі залишаються на озброєнні, відтоді перевага віддавалася виробам від "Сухого".
Одначе попри все одному спеціалізованому варіанту вдалося пробитися - корабельному МіГ-29К. Не в останню чергу це сталося завдяки тому, що їх вирішила придбати Індія, щоправда, вже у другій половині 2010-х стало відомо про дуже низьку готовність авіапарку цих літаків та численні проблеми з ними.
Літакобудівна корпорація "МиГ" надалі намагалася продати оновлені варіанти сухопутного МіГ-29, в тому числі створений на його базі МіГ-35, але не вийшло нікого зацікавити. Кажуть, що винищувач виходить занадто важкий та дорогий, щоб конкурувати навіть на внутрішньому ринку.
В Україні ж теж намагалися провести модернізацію, з яких наймасовішою стала МіГ-29МУ1, яка збільшувала дальність виявлення до 100 км у передній півсфері, а також невелике покращення електроніки літака. Також працювали над МіГ-29МУ2, який мав би отримати можливість бити по землі, але завершити не вдалося.
З початком повномасштабного вторгнення ПС ЗСУ втрачали борти, але також повертали у стрій старі зі зберігання, отримували нові від країн-партнерів. Особливо тут виділилися чехословацькі МіГ-29AS, що мали покращені можливості.
Великою проблемою тут залишалася відсутність можливості ураження наземних цілей, але згодом з допомогою західних країн на українські МіГ-29 інтегрували протирадарні ракети AGM-88 Harm, а потім американські та французькі керовані далекобійні бомби. В результаті літак нарешті перетворився на багатоцільовий, хоч і досить специфічно.
Наразі вітчизняні фахівці вже працюють над власними плануючими бомбами для КАБів, що надалі теж використовуватимуться з цих винищувачів. Тобто вийде збільшити кількість уражень або, хоча б компенсувати відсутність постачань із закордону.
Всього було побудовано понад 1600 МіГ-29, тому не дивно, що наразі це найчисельніший літак ПС ЗСУ. Може з постачанням додаткових F-16 відбудуться зміни, але схоже, що радянська машина продовжить виконувати завдання ще не один рік.
Читайте також: Британці відправили на пенсію свої MQ-9 Reaper: чи можуть вони опинитися в Україні на роль "антиШахедів"
