Рівно 31 рік тому, 30 серпня 1994 року, було оголошено про злиття двох окремих оборонних компаній Lockheed та Martin. Зараз - це найбільша оборонна компанія у світі з річним доходом у 71 млрд доларів. Їх об'єднання стало результатом нових реалій оборонного ринку США, який диктував зовсім нові правила. І саме вони призвели до того, що кількість реальних гравців на американському оборонному ринку з декількох десятків фактично скоротилась до п'яти гігантів.
А стартом тектонічних змін в американській оборонній промисловості стала так звана "Таємна вечеря", яку організував 21 липня 1993 року тодішній міністр оборони США Лес Аспін та його заступник Вільям Пері. Як згадував тодішній очільник Martin Marietta Норм Августин на ній було 20-25 керівників оборонних компаній, яких після формальної та доволі короткої вечері завели в конференц-зал, де й розповіли про нові реалії.
Читайте також: Скільки коштують ракети APKWS II, які Україна та США використовують для збиття "Шахедів"
А вони були для виробників зброї доволі похмурими. Холодна війна завершилась з розпадом СРСР, а з нею й загроза Третьої світової, а це означало одне - така кількість зброї стає непотрібною. Як й така кількість її виробників. Це означало, що поточна кількість гравців буде боротися за крихти, скорочуючи робочі місця та не маючи змоги інвестувати у нові технології та розробки. Або має консолідуватись.
І у Пентагоні наполягали саме на об'єднанні та скорочення кількості оборонних компаній, між якими стане можливо розподіляти замовлення. При цьому у деяких сферах одразу створювались монополісти. Так, за словами Августина загалом все озброєння було поділено на 16 категорій, у 7 з них мав залишитись лише один виробник, в інших - по 2-3. Також було оголошено, що американський уряд не буде "влазити" у цей процес, допомагати працевлаштуванням скорочених фахівців та займатися реструктуризацією.
Але навряд ця "вечеря" стала одкровенням для керівників оборонних компаній, бо тенденція вже була очевидна, а деякі великі корпорації ще з кінця 80-х почали скидати з себе непрофільні оборонні активи. Наприклад, у 1990 році Ford Aerospace (розробник та виробник AIM-9 Sidewinder) була продана Loral. А у 1992 році General Dynamics продала свій авіапідрозділ Lockheed.
Але ця "вечеря" дуже прискорила ці процеси й стала пострілом стартового пістолета. Бо одні компанії тепер намагались якомога швидше "скинути" свої оборонні та аерокосмічні активи, інші - дорожче продатися, треті - дешевше купити. Більше того, це стосувалось не лише середніх гравців, а й дійсно великі компанії. І цей глобальний процес дуже яскраво проявився якраз в аерокосмічній галузі.
І першим з таких "великих гравців", що пішов на поглинання став Grumman. Легендарна аерокосмічна компанія, яка була основна у 1929 році та відома не лише знаковими літаками для цілих епох - F6F Hellcat та F-14 Tomcat, але й місячним модулем Apollo. Але на початку 90-х Grumman не мав довгострокових контрактів. Спочатку Grumman погодився на своє поглинання Martin Marietta у березні 1994 року, але вже на початку квітня рішення було змінено. І за 2,1 млрд доларів Grumman перейшов у власність Northrop.
Остання мала контракт на B-2 Spirit та лише менш похмуре майбутнє, але Кента Креса на посаді генерального директора. Він врятував вже Northrop Grumman та провів дуже агресивну політику поглинань і за наступні 10 років викупив ще 15 компаній, серед яких: Westinghouse Electronic Systems у 1996, Litton Industries у 2001 та TRW у 2002.
Своєю чергою Martin Marietta, яка відповідала за міжконтинентальні та інші балістичні ракети, космічні ракетоносії, а також, такий "дріб'язок", як Javelin та Copperhead, пішла на об'єднання шляхом обміну акціями з Lockheed. І хоча це було злиття рівних, саме Martin Marietta була трохи "рівніша", бо її керівництво отримало ключові посади у Lockheed Martin, а очільником став Норм Августин. При цьому не змінивши кабінети, бо керуючий офіс залишився у Мереленді, а не у Каліфорнії.
Норм Августин продовжив поглинання, бо у 1996 році за 9 млрд доларів був куплений оборонний підрозділ вже згаданої Loral, яка спеціалізувалась на супутниках та радіолокаційних системах. А у 1998 році було оголошено план покупки вже й Northrop Grumman за 8-12 млрд доларів. Але у Вашингтоні вже розуміли куди все котиться та заблокували угоду з антимонопольних міркувань.
Boeing у 1997 скористався ситуацією та формально об'єднався з McDonnell Douglas, але в результаті це перетворилось саме на поглинання. Бо це був кінець компанії, яка колись створила легендарні F-4 Phantom, F-15 Eagle, але пала через провал розробки вже нікому не потрібного палубного стелс-штурмовика A-12 Avenger та малі продажі авіалайнерів.
Саме у 90-х завершилась історія цілої низькі колись славетних компаній. Наприклад, остаточно зникає Hughes, а це про ракети AGM-65 Maverick, AIM-120 AMRAAM та ударний вертоліт AH-64 Apache. Завершується історія Fairchild, яка відома штурмовиком A-10 Thunderbolt. У "обіймах" Boeing зникає Rockwell, а це не лише про B-1 Lancer, а й про Space Shuttle.
Зрештою запущений тоді процес призвів до запланованого результату, коли у кожному сегменті американського ОПК панує взагалі одна, чи, у кращому випадку дві компанії. Водночас у 90-х відбулась найбільша хвиля скорочень робочих місць у галузі, за різними оцінками, від 250 тисяч до близько 1 млн осіб, якщо рахувати з усіма суміжниками та пов'язаними галузями.
Якщо підіймати історію розробки літаків у США за часи Холодної війни, то можна побачити, що на конкурс F-15, який полетів 53 роки тому, подавались Fairchild-Hiller, North American, McDonnell Douglas та General Dynamics. На F-16 - Boeing, Northrop, General Dynamics, Ling-Temco-Vought та Lockheed і він дійсно мав всі шанси виглядати інакше.
Тепер у США винищувачі може робити лише Lockheed Martin та Boeing. А для Northrop Grumman, якщо він зможе виграти у Boeing конкурс на палубний F/A-XX, це буде перший винищувач за час існування об'єднання. Хоча саме Northrop Grumman зараз єдиний хто у США робить бомбардувальники - B-21 Rider. І вже є випадки, коли конкурс автоматично виграє учасник, який залишився один, бо єдиний конкурент - знявся. Саме так сталось із розробкою нового літака "Судного дня".
Читайте також: Як з 12 F-16 одразу запустити 144 ракети ERAM та з яких винищувачів Повітряних сил їх можна запускати
