Для чого була потрібна така поїздка, що не так з безпілотниками на передовій та про майбутнє "Фурії" ми поспілкувалися з директором компанії "Атлон Авіа" Артемом В’юнником. Додамо: повна версія інтерв'ю вийшла у черговому номері журналу Defense Express, який вже отримали наші передплатники.
– Артеме, ваша компанія спільно з представниками ракетних військ і артилерії нещодавно здійснила дуже важливу місію в зоні ООС: фахівці "Атлон Авіа" проїхали сотні кілометрів по лінії зіткнення і побували в підрозділах, де експлуатують вашу "Фурію". Розкажіть, що вас наштовхнуло на таке рішення.
Читайте також: "Атлон-Авіа" розробляє версію БпАК "Фурія" для дій у гірській та важкодоступній місцевості
– Впродовж майже 6 років десятки наших комплексів ефективно виконували завдання за призначенням – вели артилерійську розвідку та коригували вогонь артилерії. Втім, у 2020 році стали відбуватися дивні речі – через 3 місяці після прийняття "Фурії" на озброєння наш комплекс раптом став настільки "застарілим та несучасним", "неспроможним" тощо, що його треба було терміново виключити з ПУАРів, не закуповувати і взагалі припинити використання в Збройних Силах. Навіть була дана вказівка змінити штати – зменшити кількість "Фурій" і ввести в артпідрозділи інший БпАК.
Комунікація, яка була до 2020 року з військами, припинилась, підприємство перестали запрошувати на полігони, а щодо "виявлених" проблем нам не було поставлено жодних питань. Погодьтесь, це дивно. Коли ви купуєте щось і воно не працює, хіба не логічно пред’явити претензію виробнику, викликати його для "розбору польотів"? Звісно, що так зробив би кожен, хто хоче зрозуміти фактичний стан речей. Але ніхто цього не зробив, бо реальний стан речей і так був відомий, але невигідний.
На щастя, одразу після призначення нового керівництва Генштабу та Командування ООС ситуація змінилась. Комунікація була розблокована, підприємству були поставлені очікувані питання, нас було запрошено для з’ясування ситуації. І власне виїзд групи наших спеціалістів у зону ООС був ініційований Командуванням ООС за погодженням з керівництвом Генерального штабу. Основним питанням була "неспроможність" виконувати бойові задачі під впливом засобів РЕБ супротивника, адже повідомлення про цю "неспроможність" часто надходили від окремих бригад.
– Які саме задачі виконували комплекси під наглядом ваших фахівців?
– Під час нашої роботи в ООС ми мали вирішити дві задачі. По-перше, треба було зрозуміти, що ж дійсно відбувається з нашими комплексами в поточних умовах, адже ситуація на полі бою постійно змінюється, ворог отримує нові засоби боротьби з безпілотниками. По-друге, підвищити впевненість екіпажів в собі і в наших комплексах, щоб вони могли впевнено та ефективно використовувати їх для виконання бойових завдань.
Зважаючи на те, що наразі на передовій немає активних бойових дій, всі місії, які виконувала "Фурія", були розвідувальними.
Маємо констатувати, що на Донбасі противник дійсно активно застосовує засоби РЕБ, які впливають на працездатність навігаційних систем безпілотників. Виконання задач в умовах відсутності GPS дійсно ускладнює роботу оператору, адже в таких умовах політ здійснюється "по візуальних орієнтирах" за допомогою інерційної системи літака. Тому оператор повинен добре знати район розвідки, швидко орієнтуватись на місцевості, добре знати комплекс і вміти оперативно діяти в нештатних ситуаціях.
Щодо подавлення каналів управління чи передачі даних, то ми не спостерігали ознак активної роботи засобів РЕБ противника, але це не означає, що їх не існує. Втім, "Фурія" готова до роботи і в таких умовах – в комплексі передбачено дублювання каналів управління на різних частотах, а канал передачі даних є одностороннім, тобто "повітря-земля", що не дозволяє противнику його подавити, впливаючи на БпЛА.
Майже всі бойові вильоти, а це декілька десятків, виконувались під впливом засобів РЕБ і за відсутності сигналів супутникової навігації. І всі вильоти, попри ці перешкоди, були вдалі. Ми не залишили без уваги жодного підрозділу, який експлуатує наш БпЛА – а це штати артилерійських підрозділів майже всіх родів військ: артилерійські і механізовані бригади, бригади ВМС, десантно-штурмові бригади.
– В якому технічному стані перебувають комплекси, що експлуатуються в зоні ООС?
– Це дуже важливе питання. Загалом комплекси знаходяться переважно в боєздатному стані. Військові дійсно дбають про них – переважна більшість підрозділів ставиться до техніки з любов’ю.
Водночас багато комплексів, які були поставлені декілька років тому, потребують заміни батарей, адже їх ресурс вже вичерпано. І це переважно комплекси в бригадах, які мають найбільший наліт, а, отже, найбільш досвідчені і ефективні, але на сьогодні, на жаль, знерухомлені. Наскільки мені відомо, попри те, що в проєкті змін до ДОЗ був передбачений бюджет на заміну батарей, сьогодні цей пункт зник з переліку! І мова йде про мізерні в масштабах оборонного замовлення суми.
Також є невелика кількість виробів, які потребують ремонту. Але, знову ж таки, ремонт військової техніки – це дуже складна та зарегульована процедура. Наприклад, декілька комплексів були продефектовані нами ще в травні-червні поточного року, але договір на їх ремонт досі не укладено через недолугість змін в чинному законодавстві. Але в будь-якому разі вже зараз зрозуміло, що в поточному році ці комплексі відремонтовані не будуть.
– Саме через ці проблеми військові не можуть повністю розкрити потенціал "Фурії"?
– Скажімо так, питання з ремонтом та нестачею запасних частин – лише частина проблеми. Основний головний біль на сьогодні – це підготовка операторів безпілотних комплексів і організація експлуатації у військах.
Передусім проблема підготовки операторів пов’язана з нестачею інструкторів у 190-му центрі ЗСУ, який відповідає за підготовку операторів не тільки на "Фурію", але й на інші БпЛА. Трапляються ситуації, коли в центрі одночасно готують операторів на 20 комплексів. Це мінімум 60 осіб, за підготовку яких відповідають один-два інструктори. А якісно підготувати таку кількість людей впродовж 2-х місяців просто неможливо. Але ми ж в армії – є наказ і його треба виконувати. Тож час спливає, підготовка завершується, і ці недостатньо підготовлені оператори їдуть в ООС.
Водночас нестача класних інструкторів є наслідком низької фінансової мотивації, адже інструктор заробляє менше рядового оператора в ООС. Під час поїздки ми спілкувалися з операторами, класними та кваліфікованими хлопцями та дівчатами, які кажуть, що не готові працювати інструкторами через низьку зарплатню. Такий стан речей треба змінювати – інструктор має бути висококваліфікований, досвідчений і фінансово мотивований. Тут я маю уточнити – це не претензія до 190-го центру, це наша спільна проблема, яку треба вирішувати разом. До речі, наскільки мені відомо, у 190-го центру є ще й проблема з повітряним простором для навчальних польотів, і керівництво Генерального штабу також має звернути на це увагу.
Стосовно супроводу експлуатації у військах, то це питання взагалі провалено! Спитайте у Генеральному штабі про те, хто опікується експлуатацією наших комплексів? Хто на системній основі веде статистику, аналізує реальний стан забезпечення підрозділів технікою, запчастинами, операторами, узагальнює досвід застосування, аналізує льотні пригоди, розробляє заходи для підвищення ефективності? Ніхто! Управління безпілотної авіації ПС ЗСУ було розформоване, ніякого іншого відповідального органу не створено. Знаєте, як зараз відбувається "аналіз" експлуатації безпілотників? У війська приходить вказівка "написати перелік зауважень та недоліків". Хто їх пише? Ті ж недонавчені оператори, які не знають навіть, як правильно поставити антену і які в будь-якій незрозумілій ситуації кричать "нас глушить РЕБ".
Потім інші, ще менш обізнані люди, все це узагальнюють. Можете собі уявити, що отримуємо на виході. Так ми і маємо багато подібних "зауважень і недоліків". Коли читаєш ці "документи", становиться соромно за Збройні Сили, а нам би хотілося ними пишатись. Отже, треба побудувати систему супроводу експлуатації чи то на базі Командування Сухопутних військ, чи то взагалі в Генеральному штабі, не знаю, але хтось має неупереджено аналізувати й техніку, і тих, хто її експлуатує задля підвищення ефективності й забезпечення командування армії достовірною інформацією.
Ще одна складова проблеми неефективної експлуатації – покарання за пошкодження або втрату БпЛА. Звісно, що за зухвалість і недбалість треба притягати до відповідальності, але є і бойові втрати за збігом обставин. І це треба прийняти. Треба зрозуміти, що не можна карати за бойові втрати, адже це катастрофічно демотивує, відбиває бажання виконувати навіть тренувальні польоти, а у разі втрати на бойовому завданні – підштовхує у своє виправдання плодити міфи про всесильний РЕБ, який "давить все", "бере у пузир", "уводить літаки" та інша маячня. Це спричиняє породження фейків про технічну нікчемність виробів, а за відсутності системного аналізу і супроводу експлуатації це вводить командування в оману і призводить до прийняття хибних рішень, на кшталт обмеження використання "Фурії" через начебто "низьку стійкість до РЕБ".
Отже, маємо замкнене коло – не даємо операторам якісної підготовки, кидаємо його одразу в доволі жорсткі умови ООС, що призводить до бойових втрат, за які ми їх караємо. Його треба розірвати.
– Отже, ми маємо проблеми з підготовкою операторів і супроводом експлуатації, вирішення яких допоможе набагато ефективніше використовувати "Фурії" в зоні ООС. Чи буде компанія "Атлон Авіа" долучатися до вирішення цих питань?
– Звісно. Ми не можемо стояти осторонь і просто чекати на зміни. Ми готові брати активну участь у розробці дієвих механізмів, які будуть сприяти підвищенню ефективності застосування наших виробів, а отже і підвищенню боєздатності армії. Сподіваюсь, керівництво Генерального штабу буде залучати нас до такої роботи, адже нам є що запропонувати.
Втім, для вирішення гострих проблем, ми вже запланували ще декілька рейдів в ООС, адже під час минулого не вдалося якісно попрацювати з усіма, хто цього потребує. Також запланована наша участь у відпрацюванні корегування вогню артилерії в умовах полігону, адже цей важливий функціонал "Фурії", на щастя, використовувати в зоні ООС не довелося.
Крім того, за результатами роботи до програмного забезпечення вже вносяться досить важливі вдосконалення, які мають суттєво спростити роботу операторам в умовах дії РЕБ супротивника. Додатково до головного керівництва з льотної експлуатації розробляються методичні рекомендації, які будуть охоплювати ті типові питання, які викликають складнощі у операторів наших комплексів, такі як, наприклад, поради щодо правильного розміщення антен, порядок підготовки до завдання, алгоритм дій у разі дезорієнтації у просторі тощо.
– Окремо хотів би запитати про те, чи були якісь вимоги або ж прохання до вас, як до розробників "Фурії", від артилеристів та на які вдосконалення чекати?
– Так, звичайно були. Деякі побажання легко втілити і ми вже багато зробили. Водночас є і досить серйозні побажання, які потребують суттєвих змін. Деякі ми вже відпрацювали, над деякими ми завершуємо роботу. Як приклад, є побажання щодо покращення стабілізації зображення, і над цим питанням роботу майже завершено. Також є потреба у збільшенні швидкості БпЛА – і таке рішення теж вже є. Також у нас є рішення щодо цифрового каналу передач відеоінформації.
З технічної точки зору все зрозуміло. Незрозуміло тільки, як тепер ці рішення реалізувати в серійному зразку, прийнятому на озброєння. І питання полягає в тому, що для введення в склад виробу нових технічних рішень чи обладнання потрібно провести типові випробування.
Але як їх проводити – загадка! За класикою, згідно з ДСТУ В 15.307-77 необхідність випробувань визначає виробник і замовник спільним рішенням, самі випробування проводяться за програмою і методиками, які розробляє виробник і погоджує представництво державного замовника і замовник. Те саме говорить і постанова КМУ №159 від 17.02.2021. Але ще вона говорить, що "типові випробування проводить підприємство-виробник із залученням спеціалізованої випробувальної організації", і в цьому випадку це Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації ОВТ ЗСУ. Але що означає таке "залучення" – незрозуміло.
Ми, як приватний виробник, не розуміємо, як ми можемо залучити підрозділ ЗСУ? Та й сам Інститут не зовсім розуміє. Ми зіткнулись з цією колізією в цьому році. Попри те, що ми готові були провести типові випробування щодо нового цифрового каналу передачі даних ще навесні цього року, про що офіційно поінформували МОУ, до сьогодні цей процес заблокований, спільне рішення про проведення типових випробувань не підписано через безглузді формулювання в нормативно-правовому акті, які складала некомпетентна і дуже далека від реальності людина. І ця проблема дуже актуальна для всієї оборонки. Її треба терміново розв’язати.
– Наостанок хотілося б підсумувати наступне. Що, на вашу думку, треба зробити для того, щоб ситуація з вашою "Фурією" стала поштовхом до якісних змін, а не ще одним типовим прикладом бездіяльності та стагнації в "оборонці"?
– Відповідаючи на це питання, передусім хочу подякувати Командуванню ООС та артилеристам за зацікавленість і за конструктивний підхід. Під час поїздки нас постійно супроводжували командири артилерії та бригад, чинний командувач артилерії ООС, який особисто спостерігав за кожним нашим вильотом і, власне, завдяки якому наша робота була організована дуже ефективно.
Представники Командування ООС та Збройних Сил особисто переконалися у тому, що ж насправді заважає ефективно застосовувати "Фурію" на передовій. У результаті й артилеристи, і вище командування залишилися задоволеними можливостями, які надає наш комплекс. Хотілося б, щоб такий конструктивний підхід зберігався і надалі.
Тепер про менш приємне, але надважливе. Безумовно, однією з головних проблем нашої "оборонки" є забюрократизованість процесів. Більшість етапів, через які має пройти виробник на шляху до постачання продукції Збройним Силам, виконання ремонту чи поставки запчастин – не складні та досить зрозумілі. Втім, ці прості і зрозумілі процедури перетворюються на пекло тоннами паперу, які продукують посадовці всіх ланок, перестраховуючи себе від всіх мислимих і немислимих проблем. І це доведено до абсурду.
Ні про яку ефективність не йдеться, питання власної безпеки – єдине, чим опікується чиновник, і йому байдуже, буде чим хлопцям воювати чи ні. Цьому потрібно покласти край! І у нас є великі сподівання на нового міністра оборони України, який абсолютно правильно сформулював первинне завдання – подолати "паперову армію". Це дійсно найбільша проблема в розвитку Збройних Сил. У минуле мають піти процедури, що тривають місяцями, "братські могили" на зворотних сторонах документів і люди, які вимірюють результат своєї роботи кількістю написаних листів. І ми готові долучитись до цієї важливої справи, адже зацікавлені як ніхто у вирішенні цього питання.
Не менш важливим питанням є формування потреби і укладання контрактів на поставку. На сьогодні ми бачимо потребу у наших комплексах, маємо зворотний зв’язок від Генерального штабу, який каже: "Так, нам такі системи потрібні". Як формується потреба в Генеральному штабі нам зрозуміло – це прозора процедура збору пропозицій по всім видам і родам військ, узагальнення у відповідних підрозділах ГШ і включення в пропозиції на закупівлю, які передаються до Міністерства оборони. І тут все кудись зникає, замінюються назви одних комплексів на інші, які ГШ не замовляв, починається маніпуляція цифрами.
Так трапилось з "Фурією" наприкінці минулого року, коли подані Генеральним штабом в проєкт ДОЗ-2021 комплекси "Фурія" перетворились на безіменні комплекси "за специфікацією". Так трапилось нещодавно, коли ГШ знову надав пропозиції в зміни до ДОЗ-2021, але в МОУ "хтось" знову їх викреслив з особистих міркувань. Таке неподобство не може продовжуватися. Сильне виробництво не може існувати без планування, а сильна армія – без сильного ВПК. І тут знову є надії, що новий міністр оборони України припинить цю ганебну практику і створить умови для відновлення партнерства між МОУ і вітчизняними виробниками. Підприємства повинні розуміти, яке завантаження будуть мати сьогодні, завтра і післязавтра, щоб Збройні Сили вчасно отримували нові комплекси та системи, якісний ремонт та запчастини для ефективного захисту нашої країни.
Читайте також: Артилерійські підрозділи ЗСУ укомплектовані безпілотними коригувальниками "Фурія" на понад 70%