Треба віддати належне начальнику Академії, капітану 1 рангу Петру Гончаренку, який у той складний час, разом з групою патріотів-викладачів та курсантів, що не зрадили Присязі народу України і вийшли з Криму на материкову частину України. Вийшли, як це притаманно військовій частині, з прапором і частиною особового складу і документацією, які спромоглися забрати з собою.
Читайте також: Українська розвідка: шляхи до вдосконалення
На материку все довелося починати спочатку. Новим місцем дислокації навчального закладу, що займається підготовкою офіцерських кадрів для ВМСУ, стала Одеса. На даний час, після низки реорганізацій і навіть зміни назви головним навчальним закладом є Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія».
Через це пройшли усі адмірали
Важливо зазначити, що збережено безперервність процесу підготовки, досягнуто домовленостей стосовно стажування українських курсантів за кордоном, у т.ч. на кораблях країн НАТО тощо. Навіть в умовах війни щороку Інститут здійснює набір курсантів і існує доволі великий конкурс. Воно й зрозуміло – для відновлення боєздатності ВМС потрібні підготовлені кадри, тому процес триває.
Щороку на кораблі та у частини ВМС України приходять молоді офіцери. З цього починали і через це пройшли свого часу усі адмірали. Наразі навчатися до Інституту приходять не просто кандидати, це дуже вмотивовані люди, які роблять свідомий вибір на користь нелегкої офіцерської кар’єри. Серед них багато таких, хто пережив події у Криму, війну на Донбасі, навіть брав участь у бойових діях, має урядові нагороди тощо. Ці люди роблять свідомий вибір, бо добре розуміють, що загрожує нашій країні і як цьому можна покласти край.
Аж ось у суботу 1 лютого в Одесі відбулася дуже важлива подія - перший випуск офіцерів Інституту, яких було зараховано на навчання вже під час війни. Тобто, йдеться про воєнний випуск офіцерів флоту у воюючій країні. Випуск відносно невеликий, близько півсотні випускників (але навіть у 2013 році ще у довоєнному Севастополі було менше!)
Урочистість посвячення в офіцери пройшла на Морському вокзалі Одеси, неподалік причалів яхт-клубу «Одеса», де стояли прикрашені з нагоди свята прапорцями розквіченні бойові катери ВМС ЗС України, у т.ч. бронекатери «Аккерман» і щойно прийнятий до складу ВМС «Вишгород», а також обидва отриманих у США патрульних «айленди» - «Слов’янськ» і «Старобільськ».
Для участі у заході організатори запросили родичів та близьких випускників, представників командування ВМСУ, органів влади, духовенства, командирів кораблів, журналістів, мешканців міста тощо.
О 9 годині ранку 1 лютого усі, кому випала доля саме цього дня стати офіцерами, випускниками першого (воєнного) випуску Інституту, вишикувалися чіткою чорною шеренгою у визначеному місці на площі Одеського Морського вокзалу. Навпроти стояли їхні рідні та близькі, викладачі та керівництво Інституту, волонтери тощо.
Народитись у тільняшці
Напевно, колись про цей день згадають морські історики майбутньої України. Як зараз вже пишуть про крейсер «Пам'ять Меркурія», що понад 100 років тому стояв під українським прапором саме тут, в Одесі, символізуючи народження, точніше, відродження українського флоту і держави, як такої. Адже відомо, що без флоту держава на морі - не держава. І розуміння цієї простої істини, на жаль, так не вистачає нашим політикам.
Тому і вчаться на офіцерів флоту українські хлопці, щоб було кому піднятись на командирські містки нових кораблів, а згодом – й керувати майбутнім флотом і визволяти наше Чорне море і наш Крим від окупації підступної Московії.
Зимовий випуск офіцерів має свою сувору святковість. Так, це зовсім не схоже на літні севастопольські випуски лейтенантів у білих тужурках, що віддзеркалювалися на золоті погон і щойно отриманих новеньких кортиків разом із букетами червоних троянд у дівчат, що стояли поруч. Ймовірно, колись після визволення Криму все зміниться і майбутні лейтенанти українського флоту знов святкуватимуть випуски у сонячному Севастополі. Та для цього треба ще багато чого зробити.
Тому 1 лютого 2020 року у суворих чорних одностроях на урочистому шикуванню біля Морського вокзалу стояли саме вони, ті, хто, як то кажуть, «народився в тільняшці», свідомо обравши на усе життя важку і небезпечну професію військового моряка. Не дарма ж, як данину цій істині ще стародавні греки ділили людей діляться на живих, мертвих і тих, що у морі…
Для усіх це була хвилююча і без жодного перебільшення історична подія. Хвилювалися усі, не лише самі майбутні лейтенанти, адже для хвилювання були усі підстави – йшлося про майже півсотні молодих офіцерів першого випуску, що пройшли повний курс навчання вже під час війни.
За великим рахунком, це означає, що попри усі об’єктивні труднощі і проблеми, після втрат у Криму навесні 2014 року Україна все ж таки спромоглася відновити підготовку офіцерських кадрів для ВМВ власними силами. Важливість цього досягнення не можна переоцінити.
О 09-30 у супроводі Почесної варти відбувся урочистий винос прапора Військово-Морського Інституту, а вже о 10-00, відповідно до сценарію заходу, на місце урочистої події прибув особисто командувач ВМС віцеадмірал Ігор Воронченко, якого зустрів рапортом заступник начальника Інституту ВМС капітан 1 рангу Ростислав Шаров.
Командувач привітав майбутніх офіцерів і усіх присутніх з нагоди випуску, після чого розпочалася урочиста церемонія посвячення випускників Інституту в офіцери з врученням перших офіцерських погонів і кортиків, а також дипломів за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр».
Важливість моменту підкреслювала та обставина, що вручали молодим офіцерам ці важливі атрибути особисто командувач ВМС віцеадмірал Ігор Воронченко і заступник командувача контрадмірал Олексій Неїжпапа.
Четверо випускників цього року отримали дипломи з відзнакою. Випускники цього року представляли усі регіони України, дев’ятнадцять з них мають досвід служби за контрактом у військових підрозділах ЗС України, п’ятеро з них, до вступу в Інститут у 2014 році, брали участь у бойових діях в зоні проведення АТО, а двоє – Сергій Савченко та Василь Мороз навіть отримали бойові державні нагороди – ордени «За мужність» 3-го ступеня.
Максим Хомяченко, уродженець Донецької області, встиг послужити за контрактом на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» ще у Севастополі, брав участь у кількох місіях, у т.ч. в анти піратських операціях НАТО і ЄС в Індійському океані у 2013-2014 рр. Нагороджений кількома медалями, у т.ч. НАТО. Одружений, дружина Аліна – також з Донецької області. За пару тижнів до випуску в молодій сім’ї народився син.
А два молодих лейтенанти, Богдан Головаш і Владислав Костишин додатково отримали Почесні грамоти від командувача за те, що мужньо і достойно пройшли випробування у полоні – обидва потрапили в полон 25 листопада 2018 року під час обстрілу і захоплення українських катерів в районі Керченської протоки. Після повернення з полону вони завершили повний курс навчання, успішно склали державні іспити та захистили магістерські роботи. А лейтенантські погони та кортики ще торік, коли відбувся випуск, отримали їхні батьки.
Традиційною стало вручення кортика ВМС Італії кращому випускнику, яким став Павло Мотуз. Молодому лейтенантові кортика вручив особисто помічник військового аташе Італії в Україні Массімо Проєтті.
Особливістю урочистої події стала нова, започаткована традиція, дуже важлива як для воєнного часу: перші офіцерські погони на плечі синів-випускників одягали їхні батьки та рідні. А таке не лише забувається, а й сприяє патріотичному вихованню молоді в цілому.
Після завершення урочистої процедури до присутніх звернувся з промовою Ігор Воронченко, який особисто привітав юнаків з отриманням первинного офіцерського звання і назвав цей випуск особливим. Адмірал також подякував батькам, керівництву і науково-педагогічного персоналу Інституту ВМС Національного університету "Одеська морська академія" за почесну справу у формуванні справжньої еліти та професійного офіцерського складу Військово-Морських Сил ЗС України.
За словами командувача, ВМСУ втратили у війні з агресором, що триває, вже 75 побратимів — офіцерів, старшин і матросів. Присутні хвилиною мовчання згадали пам'ять тих, хто віддав життя за свободу і незалежність України.
Далі пройшла церемонія прощання молодих офіцерів із Прапором Інституту, ставши на одне коліно, а потім – вже в останнє разом – пройшли строєм перед присутніми. А ще кожний (а моряки вірять у прикмети, як ніхто інший!) кинув жменьку дрібних монет – на щастя!
Об 11-30 офіційна частина заходу завершилась і присутні перейшли до причалів, де на них чекали бойові катери та ще одна традиція-фото випускників на пам'ять з командувачем і керівниками Інституту.
На молодих офіцерів чекає служба на кораблях і катерах ВМСУ, тим більше, що корабельний склад останніх останнім часом поступово поповнюється, хоча й не такими темпами, як хотілося б. Також держава має подбати про підняття престижності професії військового, тим більше-військового моряка.
Адже загроза з морського напрямку нікуди не поділася і, на жаль, триватиме ще дуже довго. А правда є такою, що дати відсіч агресору на морі без повноцінного військового флоту буде дуже і дуже складно, якщо не неможливо взагалі.
Володимир ЗАБЛОЦЬКИЙ
Читайте також: Зона виживання. Як врятувати "Кварсит"?
