Пару тижнів тому на іракському телебаченні пролунав виступ прем’єр-міністра цієї країни, у якому він привселюдно заявив про готовність співпрацювати з Україною в оборонній сфері і поклав відповідальність за цей напрям на міністра оборони.
Міністр оборони Іраку збирається до Києва вже цього тижня. Офіційно буде підписано меморандум про співпрацю між оборонними відомствами двох країн, але головне - це питання поставок зброї з України до Іраку.
Читайте також: "Нам потрібні й державні рішення, і певна підтримка": Тарас Шийко, директор "СЗТФ "Прогрес"
Якщо говорити відверто, то це скоріш потрібно самій Україні, аніж Іраку.
В Україні відбувається падіння обсягів збройового експорту, що є наслідком неадекватних дій окремих посадовців "Укроборонпрому" на зовнішніх ринках за низкою напрямків. Це погіршило стан справ на оборонних підприємствах. Отже, гроші від експорту вкрай потрібні. А бажаючих розширити власну присутність на ринку достатньо. Росія і Китай вже давно напоготові.
Але Україні складніше. Щоб повернутись зі своєю зброєю до Іраку, потрібно буде відновити довіру, відпрацювати вже заплачені Багдадом гроші за попередніми контрактами. І лише після цього вдасться вийти на новий рівень співпраці.
Чому ж так трапилось?
Дорогий наш Ірак
Україна уклала контракт на поставку озброєнь до Іраку обсягом понад $ 560,1 млн у 2009 році.
Підготовку та підписання контракту провело державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" - найстаріший вітчизняний спецекспортер, відомий, зокрема, підписанням найбільшого танкового контракту з Пакистаном.
Київ зобов'язувався протягом 3-3,5 років забезпечити Багдаду поставку:
• 420 бронетранспортерів БТР-4Е з бойовим модулем "Парус" на суму $457,5 млн;
• 6 військово-транспортних Ан-32Б на суму $99 млн;
• надати послуги з обслуговування та ремонту авіаційної техніки на суму $3,6 млн.
Підписаний контракт був стартовим у серії майбутніх угод, які охоплювали і експорт нових вітчизняних танків "Оплот".
При підписанні усіх угод загальний обсяг поставок до Іраку міг досягти $2,4 млрд.
У випадку з іракськими контрактами, з огляду на тодішню політичну ситуацію в Україні, підготовка цих контрактів проходила за сприяння з боку Америки.
Поставка українських танків, бронетранспортерів і літаків мала фінансуватися за рахунок коштів, виділених Вашингтоном у рамках переозброєння армії Іраку. Всього США виділяли на цю програму $ 3 млрд.
При підписанні усіх угод загальний обсяг поставок до Іраку з Україи міг досягти $2,4 млрд.
Гра без правил
У кінці жовтня 2009 р., вже в кінці каденції Президента Віктора Ющенка, Ірак виплатив Україні перший транш у розмірі 20% від суми контракту. Тобто близько $112 млн.
Але в лютому 2010 р. на пост президента України був обраний Віктор Янукович. Зміна керівництва країни оперативно супроводжувалася призначенням у "збройові" компанії нових директорів і утворенням у тому ж 2010 р. монопольного концерну "Укроборонпром".
Команда Саламатіна навідріз відмовилася виконувати всі умови підписаних контрактів...
Торгівля зброєю в країні була передана в руки Дмитра Саламатіна. Його команда навідріз відмовилася виконувати всі умови підписаних контрактів. Вони вирішили переглянути схему продажу військової техніки, яка практикувалася раніше.
З 2011 р. ситуація почала заходити у штопор. Спочатку комісія міністерства оборони Іраку відмовилася приймати літак Ан-32Б. Згодом та ж комісія “завалила” випробування одинадцяти перших БТР-4Е. Потім українська сторона отримала лист про початок нарахування штрафних санкцій за затримку з постачанням техніки, і далі все тільки погіршувалася.
Одночасно почався перерозподіл ринків експорту між дочірніми підприємствами "Укрспецекспорту". Зокрема, поставки до Іраку були відібрані у фірми "Прогрес" і передані одному з департаментів "Укрспецекспорту".
Потім Саламатін вирішив взагалі позбутися від "Прогресу", яка укладала і виконувала іракський договір.
У 2013 р. усім закордонним партнерам, зв'язки з якими напрацьовувалися роками, від імені "Укроборонпрому" було безапеляційно заявлено, що СЗТФ "Прогрес" ліквідується.
Згодом вирішили взагалі позбутися "Прогресу", представники якого укладали іракські угоди
"Її прибрали, щоб перенаправити комісійні на інші, "свої" фірми. Йшлося про 25 відсотках від суми угоди", - пояснював мені тоді один з колишніх заступників концерну "Укроборонпром".
Що ж до самого контракту, то він заходив в ще більш круте піке. Чергова партія з 70 БТР-4 для Іраку - після багатомісячних поневірянь у морських трюмах - була повернута в Україну як некондиційна - через тріщини в броні. Це було вже, якщо не помиляюсь, у 2014 році.
До речі, у мене є підозра, що за ці іракські БТР-4 виробник – ХКБМ ім. Морозова – гроші отримало двічі. Перший раз - коли за них заплатив Ірак. Другий, коли ці БТРи з тріщинами були передані до Національної гвардії і ХКБМ отримало від МВД гроші за них повторно. Але вже з бюджету.
Як так сталося, що і після цього ХКБМ залишилося з дірявим бюджетом і з неспроможністю налагодити виробництво БТР-4 у потрібних обсягах - загадка.
Повернення "Прогресу"
У 2014 р. з початком війни з Росією було прийнято рішення відновити діяльність компанії "Прогрес" – щоб максимально використати досвід фахівців для закупівлі техніки і зброї для нашої армії.
Нинішній директор підприємства Тарас Шийко, який очолював "Прогрес" і в період роботи над іракським контрактом, в одному з інтерв'ю для нашого журналу Defense Express так відповів на моє запитання, чому закривали "Прогрес":
"Рішення закрити компанію, швидше за все, було пов'язано з тим, що у тодішнього керівництва "Укрспецекспорту" і "Укроборонпрому" була задача прибрати з ринку потужних українських гравців, що були конкурентами, у першу чергу, для росіян.
Наскільки я розумію, саме таким чином були створені проблеми з іракськими контрактами, саме через ці проблеми Україна була витіснена з ринку Іраку і туди зайшла Російська Федерація".
Тепер вже я можу констатувати, що у підготовці візиту іракської сторони в Україну у вересні 2020 року і в початку нового діалогу про минулі і майбутні постачання озброєння і техніки до Іраку ключову роль зіграв саме "Прогрес".
І те, що Ірак готовий поновити військово-технічне співробітництво з Україною, на мою думку, це довіра посадових осіб Іраку до конкретних осіб в Україні. А саме - до нинішнього керівництва зовнішньо торгівельної фірми "Прогрес".
Що запропонують Іраку?
Не виключаю, що іракців знову повезуть на ХКБМ. І знову покажуть їм броньовані "четвірки", які за час війни стали дійсно кращими. Але низькі темпи та ризики виробництва, а також низька рентабельність БТР-4 - критичні перешкоди.
Також Генштаб ЗСУ гарантовано буде проти того, аби БТРи йшли на експорт - з ігноруванням задоволення потреб армії.
Хоча й іракці, здається, вже також по горло ситі "четвірками". Можна прогнозувати, що їх насамперед будуть цікавити швидкі та помітні проєкти, що дійсно пов’язані з посиленням потенціалу іракської армії в короткий проміжок часу. Інакше міністру оборони Іраку буде складно довести своєму прем’єрові, що подальші стосунки з Україною дійсно мають сенс.
Ймовірно, іракцям буде запропоновано широкий спектр високоточної продукції, яка розроблена та виготовляється ДержККБ "Луч". Зокрема, низка нових протитанкових ракетних комплексів, також йтиметься і про високоточні РСЗО.
Але цього буде замало. Особливо з огляду на загальний фінансовий опціон у $500 млн, який і досьогодні з іракського боку не скасований.
Хочеться сподіватися, що Київ вже приготував козирі для цієї гри. З урахуванням того, що візаві - у разі відсутності адекватних пропозицій - можуть наполягати і на поверненні раніш виплаченого авансу. Тоді це буде крах...
Завдання для всіх
Свого часу Україна уклала пакистанський контракт на постачання 320 танків Т-80УД за $640 млн. Його вдале виконання стало можливим лише за рахунок об’єднання усіх можливостей країни - від управлінських до промислових.
Новітня ситуація з Іраком чимось схожа за масштабами відповідальності. Так, "Прогрес" створив передумови для нового прориву, але далі одних зусиль спецекспортера буде вже замало. Потрібна колективна праця та чітка взаємодія.
Очікується, що зустріч з делегацію Іраку у Києві проведе і віце-прем’єр-міністр зі стратегічних галузей промисловості Олег Уруський. Це має стати підтвердженням готовності української сторони взяти на себе всю повноту відповідальності у виконанні контрактів - з їх новим змістом і з новими перспективами. Бо зараз не можна втратити цей шанс. Третьої спроби вже точно не буде ...
Читайте також: "Укроборонпром" вирішив "кинути" Нацгвардію на бронетранспортери
