З першою частиною інтерв’ю можна ознайомитися за посиланням: Як створювати системи і для українського "Нептуна", і для супутників Ілона Маска: велике інтерв’ю з головою правління АТ "ФЕД" Віктором Поповим
Перегнати конкурентів
– Як мені відомо, ви наразі активно співпрацюєте з Туреччиною. Чому вони обирають саме вас з-поміж інших виробників?
Читайте також: Завдяки контрактам з Туреччиною "ФЕД" планує за три роки вдвічі збільшити кількість своїх працівників
– Слушне питання. Тут я маю акцентувати увагу на тому, що АТ "ФЕД" наразі досягло міжнародного рівня, тому всюди, де розвиваються нові авіаційні чи космічні програми, ми маємо конкурувати з топовими виробниками та вигравати тендери. І ми активно над цим працюємо. А Туреччина – це такий ринок, де ми просто повинні бути першими. У них наразі є низка програм зі створення гелікоптерів, винищувачів, нових безпілотників, є програма створення космічного агентства. Тож ми вже мали зустріч з представниками турецької агенції з розвитку Tubitak, спілкувалися з ними й зрозуміли, що можемо бути корисними туркам.
Тепер про те, що ж саме ми можемо запропонувати Туреччині, чого не можуть запропонувати інші. Дивіться, на цьому ринку конкурують різні західні компанії, але все це сьогодні відбувається на фоні глобальних змін підходів до кооперації. Ми бачимо в Індії програму Made in India, спостерігаємо, як Сполучені Штати переносять виробництво до себе в країну. І багато хто в роботі з Туреччиною зіштовхується з тим, що там хочуть робити той чи інший продукт разом. Чи готові західні компанії до цього? Як виявилося, ні.
А ми здатні бути гнучкими. Розповім вам цікаву історію про нашу співпрацю з Південною Кореєю. У нас з ними був контракт, ми створили для них виріб, провели повний спектр випробувань і дійшли до питання локалізації виробництва. Наші південнокорейські колеги прийшли до нас та спитали: "Скільки відсотків від виробу ви готові віддати нам на локалізацію? На що ви згодні?". І ми вирішили провести експеримент: сказали, що віддаємо повністю 100 % і будемо жити на роялті.
Вони були в шоці, для них це був дійсно несподіваний крок і тоді ми півдня просто мовчки пили каву. Зрештою, ми з ними домовилися про те, що 50 % цього замовлення ми робимо без локалізації, а над іншими 50 % будемо думати. Знаєте, це був такий собі крок довіри, який змусив їх призупинитися, подумати. Бо коли я сказав їм забирати всі 100 %, то вони одразу почали розмірковувати про те, що для цього потрібно: скільки людей, грошей, обладнання тощо. І розуміють, що краще разом все робити. Такий підхід працює і з Туреччиною.
– Про які саме проєкти з Туреччиною йдеться?
– Нещодавно ми підписали контракт на створення агрегатів для їхнього перспективного винищувача. Також я був присутній в Туреччині на процесі передачі їхнім військовим декількох зразків потужного безпілотного комплексу, на яких стоять українські двигуни з системою управління від АТ "ФЕД". Ми сподіваємося, що це буде довгострокове співробітництво.
Орієнтир на нові потужності
– Я впевнений, що для створення такої високотехнологічної продукції, яку виробляє АТ "ФЕД", треба мати відповідну технологічну базу. Коли ви зрозуміли складність цієї проблеми, ви, напевно, вимушені були підтягнути свій промисловий рівень. Як ви вирішували це питання?
– Тут я вам не відкрию великої таємниці: у всьому світі існують негласні обмеження щодо продажу високотехнологічного обладнання виробникам з інших країн, бо жодна з топових компаній не хоче сприяти появі конкурентів. Отже, продаж такого обладнання суворо контролюється, а нам якраз таке і було необхідне. Розкажу найбільш яскраву, показову історію. Якось нам треба було купити обладнання для тестування виробів на вібростійкість. Ми уклали договір з одним із світових лідерів у цьому сегменті, німецькою компанією TIRA, оплатили це замовлення, а потім отримали відмову – система внутрішнього контролю Німеччини заборонила постачання цього обладнання. Ми зробили "хід конем" – уклали договір з іншою країною ЄС, яка уклала договір вже з Німеччиною. Але й там служба експортного контролю не пропустила цю поставку. Втім, ми не здалися і почали діяти на найвищому рівні. Зв’язалися з адміністрацією тодішнього Президента України Петра Порошенка і попросили, щоб за можливості ця тема була піднята у розмові з вищими посадовими особами Німеччини. У результаті під час Давоського форуму, коли узгоджували формат бесіди між представниками України та Німеччини, окремо було прописано питання про постачання обладнання конкретно для "ФЕД". Зрештою нам дозволили придбати необхідні станки. Це такий собі приклад того, що деякі питання треба дотискувати до самого рішення або ж взагалі ними не займатися, бо з тобою потім ніхто не захоче працювати, поставлять хрест як на слабкому гравцеві.
– Чи можна сказати, що сьогодні устаткування підприємства "ФЕД" є найбільш технологічним у всій Україні?
– У мене немає в цьому жодних сумнівів. Десь близько 20-25 % обладнання нашого є в одиничному екземплярі в Україні – це як виробниче обладнання, так і вимірювальна та випробувальна техніка.
– Скільки коштує таке обладнання? Ви ж, напевно, рахували ті кошти, які вам довелося вкласти у створення такого промислового базису...
– Ціна найпростіших станків, які ми закуповували, стартує від 300 тисяч євро. Усього в обладнання ми вклали близько 60-70 млн у валюті.
– Яку частину з цієї суми вам надала держава?
– На жаль, від держави ми нічого не отримали. Хоча от за кордоном така практика вітається. Я спілкуюся з колегами й знаю, що та ж компанія Liebherr отримує десятки мільйонів від держави на удосконалення своєї конструкторсько-технологічної бази. Звичайно, що не просто так – там виробник приходить до держави й каже: "Нам, щоб оце зробити, треба купити це, це і це". І держава, якщо вона дійсно зацікавлена у такому проєкті, виділяє під це кошти. А в оборонному секторі держава має бути зацікавлена.
– Зараз у нас ухвалені дві державні програми: науково-технічна програма розвитку авіаційної галузі та державна програма космічної галузі. Чи є у вас надія на те, що ухвалення цих програм сприятиме тому, що ви зможете отримати державне фінансування на створення нових проєктів та реалізацію нових рішень?
– Так, дуже сподіваюся. Я дуже радий, що в нас нарешті за 12 років з’явилися такі програми – авіаційна та космічна, останню, наскільки я знаю, ось-ось мають затвердити – вона не пройшла Кабмін суто через технічні причини. Багато хто критикує ці програми, кажуть, що вони якісь не такі, але я радію, що вони нарешті з’явилися.
– От ви згадували Ілона Маска, який, на мою думку, демонструє те, що економіка та рішення повинні бути інноваційними. Як я розумію, це твердження є таким собі дороговказом і для тих рішень, які ви ухвалюєте в АТ "ФЕД". Як ви гадаєте, чи можливо поєднувати інновації, економіку та виважені рішення не лише в межах окремої компанії, але й в межах держави?
– Я переконаний, що це цілком реально. Коли є чітка мета, чітка задача, виконання якої відстежується, тоді ми маємо і результат. Можу навести безліч прикладів, коли це спрацьовувало. Наприклад, де була Туреччина навіть років з 10 тому в галузі авіації та безпілотників? Там, де і наше підприємство. На точці нуля. А тепер їх безпілотники розлітаються по всьому світу.
А що ж в Україні? А в нас на власних підприємствах йде боротьба за місце очільника компанії, бо це ж доступ до ресурсів. Сюди ж додаємо проблему із системою оплати праці, яка в цілому вибудована неефективно. Не може бути такого, щоб головний конструктор отримував у 10 разів менше за директора. Це неправильно.
Якщо ми говоримо про роль держави у цьому процесі в цілому, то передусім треба чітко окреслити цілі у вигляді програми та суворо контролювати її виконання.
– До речі, про зарплату. Чи правда, що на вашому підприємстві вона одна з найбільших у Харкові для працівників подібного профілю?
– Не одна з найбільших, а найбільша. Середня зарплата на підприємстві наразі становить близько 28 тисяч гривень. Звичайно, що це не "стеля", ми хочемо досягти реального європейського рівня зарплати з урахуванням податків. Ми маємо сплачувати робітникам такі гроші, щоб у людей взагалі зникло бажання кудись їхати.
– Який середній вік фахівця, що працює на АТ "ФЕД"?
– Станом на перше вересня середній вік наших робітників – 29 з половиною років.
– Ви, напевно, наймолодше технологічне підприємство в Україні…
– Насправді я не знаю, наймолодше чи не наймолодше, але у будь-якому випадку це приємний показник.
доступна передплатникам
Щоб отримати доступ, необхідно зареєструватись на сайті та обрати варіант передплати.
РЕЄСТРАЦІЯ
