Відправка до РФ частин своєї регулярної армії для КНДР є справжньою торгівлею гарматним м'ясом, за яке Пхеньян отримує, як мінімум, набір готових ядерних технологій.
Мова йде про рішення у сфері тактичного ядерного озброєння малої потужності та систем запуску ракет з підводних човнів. Про це повідомив очільник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов для видання Economist.
Читайте також: Литва озброїться Leopard 2 та CV90: це про країну, в якій зараз взагалі немає танків та гусеничних БМП
А з боку Defense Express зазначимо, що отримання Пхеньяном "тактичного ядерного озброєння малої потужності" це не просто про дуже серозну загрозу для Південної Кореї, а про катастрофічну для її безпеки ситуацією. Справа в тому, що КНДР вже має ядерну зброю, у 2004 році були проведені випробування атомних бомб, а у 2017 році - термоядерного заряду. Водночас кількість зарядів у розпорядженні Пхеньяна оцінюється у межах до 50 боєголовок. Також у Пхеньяна є матеріали для створення ще до 70-90 одиниць: 60-80 кг плутонію та 280-1500 збагаченого урану за оцінками SIPRI.

Але враховуючи реальний технологічний рівень КНДР мова йде про ядерні заряди, які можливо встановити лише у ракети. При цьому не обов'язково середньої чи міжконтинентальної дальності, бо дальності тактичної KN-23 в цілому достатньо для ураження всієї території Південної Кореї. І вона може нести ядерний заряд, бо її бойова частина сягає 1000 кг, а в окремій підверсії Hwasongpho-11-Da-4.5 - 4,5 тонни при дальності 320 км. І в цих умовах мова не йде про потребу мініатюризації.
А єдиний логічний напрям роботи з отриманням технології зменшення розмірів ядерних зарядів є бажання "вписати" їх розміри в артилерійські боєприпаси. Ця технологія вже дуже давно, ще з 50-60-х років була відпрацьована у США та СРСР. А в радянському арсеналі якого існувала значна кількість 152- та 203-мм ядерних артилерійських боєприпасів, а також 240-мм ядерних мінометних мін.

Водночас для КНДР отримання можливості створення саме ядерних артилерійських боєприпасів - це про перетворення тисяч своїх гаубиць у калібрі 152-мм та 170-мм на носії зброї масового знищення. При цьому 170-мм САУ М-1989 "Коксан" має дальність пострілу активно-реактивним снарядом до 60 км, чого більш ніж достатньо для удару по центру Сеулу з території КНДР.
А потужність таких ядерних артилерійських боєприпасів цілком може становити 2-3 кт, якщо брати показники ядерних боєприпасів часів СРСР та до 40 кт, якщо зважити на показники американських зразків. Водночас реальна потужність обиралась виходячи з потреб застосування тактичного ядерного озброєння найнижчого рівня, наприклад для знищення батальйонного опорного пункту. А от у парадигмі Пхеньяна вочевидь задачею "ядерної артилерії" буде саме удар по містах.

При цьому для Південної Кореї отримання КНДР таких можливостей буде катастрофічним. Бо Сеул вклав дуже значні ресурси у пошук та знищення пускових балістичних ракет, він має можливості їх перехоплення. Але у випадку використання ядерних артилерійських боєприпасів протидія стає неможливою.
Бо знищити всю артилерію КНДР ще до того, як вона почне стріляти - нереалістична задача, технологій для масового перехоплення артилерійських снарядів наразі не існує, а відтіснити артилерію КНДР якомога далі у Південної Кореї не вийде через те, що на прорив демілітаризованої зони можуть піти дні.
Читайте також: Туреччина планує збільшити оборонний бюджет до рекордної точки в історії