Інтерв'ю під назвою "Небезпечна зброя росіян. Військовий експерт називає ключові ризики подальшої війни в Україні" опубліковане у виданні НВ.
— Розкажіть про найбільш небезпечні види російського озброєння — з того, що вже використовується, і з того, що вони ще можуть використати в подальшій війні проти українців?
Читайте також: Чому російським ВКС не вдається домінувати у повітрі над Україною
— Будь-яку зброю не можна розглядати у відриві від тактики застосування. На сьогодні РФ здійснила декілька варіантів впливу на Україну. Спочатку були ракетні удари зброєю великої дальності, які знищували насамперед частково аеродроми, частково військові запаси і частково засоби протиповітряної оборони (ПВО).
Це те, що було зроблено під час першої хвилі нападу. В цьому головну увагу [росіяни] приділяли використанню ракет типу Калібр, які здатні знищувати цілі від 300 км і далі. І фактично ця зброя в арсеналі залишається, але ми розуміємо, що це дорога зброя, і її запаси вичерпуються. Ми змогли зберегти потенціал і ПВО, і авіації, що дозволяє збивати ці крилаті ракети. І в принципі Росія й надалі буде їх використовувати, але, думаю з меншою інтенсивністю.
Це щодо ракет Калібр, які можуть також використовуватись із морських носіїв та платформ, і щодо інших зразків зброї, що використовувались на першому етапі.
Також високоточне озброєння ворог застосовує з ракетних комплексів Іскандер (детальніше - у нашому матеріалі Про ракетний треш "ерефії" і трохи про те, що буде далі)
Наступний рівень ракетної зброї, як найбільш загрозливий, але досить примітивний, — це оперативно-тактичні комплекси Точка-У, які використовувались із перебазуванням на нашу територію з Білорусі (детальніше - у нашому матеріалі Комплекс "Точка-У": як відрізнити цю небезпечну техніку)
Вони здатні знищувати цілі до 100 км, але з поганими показниками по точності. Але [росіян], я бачу, це не цікавить, тому що вже разом з Точкою-У вони починають використовувати Смерчі. Це вже реактивні системи залпового вогню з дальністю до 100 км. Вони використовуються для знищення "площадних" цілей, які вони використовують, зокрема, по наших містах.
Поки що головний елемент — це ракетне озброєння і реактивні системи залпового вогню(РСЗВ). Це те, що є і залишається небезпечним для нас. Але тепер, я думаю, що можна очікувати певної зміни в тактиці. Росія не змінює підходи до просування військ, тому що вони обмежені лише нашими дорогами, якими рухаються колони, але тепер вони не виключають, що можуть додавати більш потужної компоненти, пов’язаної з артилерією, самохідні артилерійські установки, РСЗВ вже меншої дальності. Вони можуть бути використані як вогневі вали при боротьбі з нашими підрозділами.
Але самохідна або буксована артилерія має ті ж недоліки, що й звичайні сили, які заходять на нашу територію — це проблеми з логістикою, постачанням боєприпасів і пального. Ці ризики залишаються вразливими місцями, що заважатимуть діяти росіянам ефективно.
Отже, якщо ми говоримо про небезпечну зброю, — це ракетне озброєння, потім артилерія. Тепер беремо авіацію. За умов, коли артилерія гальмуватиме, скажімо, вони спробують використовувати авіацію з некерованими авіаційними бомбами.
Це те, що ми бачили на прикладі окремих наших міст, коли скидаються 500-кілограмові бомби по Чернігову та інших містах. Це говорить про, те що зруйнувати і прорвати оборону наших міст не вистачає потужності, тому вони починають використовувати некеровані авіабомби. Ті просто скидаються на міста і ніби повинні мати деморалізуючий ефект на захисників, а з іншого боку — забезпечити придушення нашої оборони.
Але кількість літаків, які збиває українська сторона, є достатньо вражаючою, і весь світ бачить, як ефективно діє українська ПВО. І [росіяни] теж це розуміють, тому кожен виліт для них пов’язаний з розумінням ризиків та що вони виконують злочинні накази. Це впливає на їхній моральний дух. І тут на нашій стороні наша авіація, ПВО, стінгери і так далі.
Інша складова поки що обговорюється на теоретичному рівні, але все одно слід донести цю інформацію. З одного боку і американські, і частина наших фахівців не виключає варіантів застосування РФ в критичні моменти тактично-ядерної зброї. Це, умовно кажучи, такі демонстраційні заходи, аби залякати Захід і інші країни, щоб ті не надавали допомогу Україні. Така опція розцінюється американськими експертами як імовірна.
Оснащення наших підрозділів і видача протигазів на окремих ділянках не будуть зайвими речами...
Друга складова — це використання хімічної зброї при атаці окремих ділянок фронту. Звучить це дико, але насправді варто наголосити, що оснащення наших підрозділів і видача протигазів на окремих ділянках не будуть зайвими речами, якщо це можна реалізувати з мінімальним логістичним навантаженням. Тобто коли вони будуть неспроможні проломити оборону, вони можуть використовувати такі підступні дії, які експерти не скидають як ті, що мають зовсім не нульову імовірність.
Отже, ракетна зброя, РСЗВ, артилерія, авіація і "зброя судного дня" на кшталт тактичних ядерних боєприпасів, з демонстраційним способом використання. А хімічна зброя може використовуватись підступно на окремих ділянках, де їм не вдасться пройти. Цей елемент вони використають в тому числі в поєднанні з пропагандистською машиною. Бо всі ці [російські] розмови про біолабораторії на території України, які почалися вже дуже давно, виникли не на порожньому місці - росіяни готували підґрунтя для того, щоб виправдати такі речі. І про це говорити варто.
Взагалі вони притягнули сюди різну зброю. Град, Ураган, Смерч. Це РСЗВ, які накривають ударами площі. Місце цієї зброї - в бойовому порядку, коли дивізія чи бригада розгорнулась, пішла артпідготовка і широким фронтом пішов наступ.
Зараз стратегія у них інша, тому що вони можуть пересуватись лише чітко визначеними дорогами і розтягуються. Місцевості не знають. І ті зразки озброєння, які пристосовані для широкомасштабних наступів, використовуються обмежено з огляду на брак позицій, обмеження логістики і тактику застосування.
Тактика просування по дорогах не змінюється. Змінюється лише те, що супротивники додають все більш потужні засоби ураження — артилерію, авіацію, не міняючи базовий підхід: рухаємось до цілей, а якщо заважають, то знищуємо їх. Але розтягування по дорогах дає нам можливості гнучкої активної оборони, що реалізує українська армія у взаємодії з Національною гвардією. У нас завдання не лише стримати ворога на тих чи інших рубежах, а й завдавати ударів по логістиці і тилам з огляду на їх низьку захищеність і неготовність діяти в таких умовах.
— Які, на вашу думку, додаткові види озброєння необхідні для Збройних сил України зі сторони Заходу?
— Якщо вони не закривають нам повітряний простір, то нам повинні надати літаки, які посилять наш протиповітряний потенціал. Це треба пришвидшити. Інша історія — це отримання від американців штурмовиків А-10. Вони призначені для знищення наземної техніки, і їх можна швидко опанувати.
Друге — це зразки ПВО, про які говорить міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та президент, верховний головнокомандувач Володимир Зеленський. Переговори на цю тему ведуться. Починаючи з Буків, С-300, ракет до них, інших зразків ПВО, які можна швидко залучити до виконання бойових завдань. Те ж саме стосується американських зразків типу Avenger, американсько-норвезьких комплексів NASAMS, які так само є у поляків. Це питання обговорються. Сподіваюсь, це матиме проривні рішення.
Актуальним залишається продовження регулярних поставок протитанкових засобів в будь-якому варіанті - Javelin, NLAW та інші. (дивись наш матеріал Що відбувається з танком рашистів після удару Javelin - відеозапис з дрона).
Вони нам надзвичайно потрібні для насичення і тероборони, і з огляду на розтягненість російських колон.
Залишається великою потреба в отриманні інформації від НАТО — від тих же літаків розвідки AWACS щодо дислокації і перебазування російських військ. Літаки розвідки, які працюють на інтереси НАТО, мають більш активно передавати інформацію українській стороні, і такі домовленості є. Нам ця інформація надзвичайно потрібна. Навіть якщо літати вздовж кордону Польщі і не перетинати його, все одно вони можуть збирати купу потрібної нам інформації.
Також мусить бути більше безпілотників Bayraktar. Вони нам потрібні. До того ж, вони створюють відчуття постійної зовнішньої загрози у агресора (на відео - високоточним ударом Bayraktar знищено російській зенітно-ракетний комплекс "Бук-М2").
Та й безпілотні ударні комплекси інших виробників — з Ізраїлю, Америки, Польщі. Ударні баражуючі боєприпаси. Якщо б ми могли їх отримати швидко, вони б нам допомогли у роботі з такими цілями, як техніка, яка стоїть під будівлями. По трасах, по колонах, які стоять по дорозі на Київ. Це суттєво посилить наші можливості.
І, звісно, буде не зайвим питання засобів індивідуального захисту та захищеного зв’язку — бронежилетів, шоломів, захищених радіостанцій. Бо з огляду на перехід до формату народного спротиву нам це треба буде в значно більшій кількості, ніж ми розраховували раніше.
— Прокоментуйте військову операцію росіян з метою окупації Києва. Як вона просувається і змінюється зараз?
— Захоплення Києва, Харкова та ще низки міст належить до першочергових завдань цієї стратегії "бліцкриг", яка почала давати збої. Стратегія полягала в тому, що війська заходять в Чорнобильську зону — це один напрямок. Другий — через Ірпінь, Бучу, Гостомель. І ці два клини рухаються в сторону Києва і забезпечують блокування міста. Хоча до цього був спрощений варіант, що вони рухаються швидше, а десант висаджується на урядовий квартал і забезпечує захоплення посадових осіб.
Але Київ взаємодіє з територіальною обороною. По периметру й на ділянках, де можуть пересуватись російські війська, ситуація контролюються. Зараз, я думаю, що вони намагаються наростити ці сили і рухатися з боку Гостомеля, Ірпеня через форсування річок. Рухатися все ж в сторону Києва, але їхній рух досить повільний. Вони намагатимуться заблокувати і захопити Київ у кільце по всіх дорогах, які забезпечують просування. Але я думаю, що це буде наражатися на стратегію відбиття, яку реалізує українська сторона у відповідь. У відповідь на це росіяни, можливо, будуть вдаватися до нової хвилі обстрілів з використанням авіації, високоточного і невисокоточного озброєння, домагатися погіршення стану населення в самому Києві. Це займе певний час, але з огляду на те, що повної блокади нема і, сподіваюсь, не буде, ця історія може затягнутись надовго.
Якщо окупанти підуть шляхом використання авіації просто для знищення будівель, всього підряд, то з, одного боку, це затратний і малоефективний шлях, хоча психологічно складний для української сторони. З іншого боку, це пришвидшить допомогу світу в тих речах, які нам потрібні.
Так що, думаю, росіяни намагатимуться й далі блокувати Київ, але темпи просування незначні. Все буде залежати від нашої згуртованості і стійкості - як киян, так і бригад, що здійснюють оборону Києва.
Завдання по Києву для ворога залишається, а наші можливості відстояти його так само досить високі, тому що це вже не той формат способу просування малих груп, які думали, що ніхто їх не помітить, вони дійдуть до Києва і здійснять захоплення.
— Чи ефективно, на вашу думку, застосовується ресурс українських добровольців, резервістів для формування додаткових підрозділів для відбиття нападу, для звільнення захопленої території?
— Оголошення воєнного стану спрощує поновлення ресурсів. Але питання в підготовці тероборони. Ми почали цю історію запізно, наприкінці січня. Зараз багато бажаючих піти до тероборони, і ми маємо підготувати їх. Бо мотивація поки висока, але її потрібно «покласти» на вміння використовувати зброю. Це один із тих викликів, який ми маємо подолати.
— З 24 лютого фокус уваги змістився з Донбасу на інші українські регіони. Що відбувається на сході країни?
— Фактично йдеться про те, що серед іншого росіяни намагаються обійти наше угруповання, яке там тримає лінію розмежування. Це логічно, і було зрозуміло раніше. Але це не вдається, по фронтальному просуванню там нуль. Є спроби обійти з флангів, починаючи з Ізюма, наприклад, та "знизу" — з Криму й на Північ. Ці заходи вживаються, але ситуація з одного боку є складною, а з іншого — зрозумілою. Якогось особливого прогресу в росіян немає. Загрози для міст вздовж нашого узбережжя існують, але вони теж зрозумілі.
— Чи є у росіян можливості відновлювати й ремонтувати пошкоджену нашим озброєнням техніку?
— Наскільки я знаю, вони дійсно намагаються створювати ремонтні бригади, які діють на ділянках, котрі вони контролюють. Але досить великою є кількість тієї техніки, яку ворог кидає просто через брак палива або низький моральний стан її екіпажу. Про те, щоб відтягувати кудись техніку для ремонту, не йдеться, бо якщо вони кидають навіть боєздатну техніку, то чого вони будуть відтягувати те, що треба ремонтувати.
Питання ремонту швидше важливе для нас, але ми починаємо використовувати зразки бронетехніки, що залишає агресор (дивись наш матеріал Трофейні танки армії РФ вже допомагають боронити Україну).
Це цілком нормальний спосіб поповнення. А для росіян це питання поки що на другому плані. Думаю, питання ремонту виконується в рамках штатних підрозділів, вони цю роботу роблять, але в будь-якому разі росіяни роблять ставку на те, що в них техніки багато.
Повна версія інтерв'ю, опублікового у виданні НВ - за цим лінком.
Читайте також: Філіп Карбер: "Тільки диявол знає, який подальший план обере Путін"
