xcounter
#

Вогняні уроки 6 місяців російсько-української війни та спроможності сектору безпеки і оборони України

Вогняні уроки 6 місяців російсько-Української війни
Вогняні уроки 6 місяців російсько-Української війни
3963

Сучасні війни все більш відрізняються від тих, що велися звичайним озброєнням ще 20-30 років тому. Сьогодні, крім традиційного тривимірного бойового простору, війна точиться вже і в кібернетичному, інформаційному та все частіше – у когнітивному просторах. Держави, неспівставні на перший погляд своїми воєнними потенціалами, ведуть тривалі бойові дії, котрі далеко не завжди закінчуються впевненою перемогою потенційно потужнішої сторони

На початку 2000-х розвинені у воєнному відношенні держави підійшли до усвідомлення нагальної потреби програмувати розвиток воєнної організації держави з метою набуття необхідних для оборони спроможностей, а не просто накопичувати тисячі танків, мільйони снарядів, сотні мільйонів патронів.

Набір спроможностей описується формулою DOTMLPF – Doctrine, Organization, Training, Materiel, Leadership, Personnel, Facilities (доктринальна база, організація, підготовка, ресурсне забезпечення, лідерство, персонал, інфраструктура).

Читайте також: Інший шлях оновлення ППО України: модернізація ЗРК "Оса" з IRIS-T та AIM-9X

Шість місяців війни, поза сумнівом, вплинули як на усвідомлення DOTMLPF військово-політичним керівництвом України, так і вплинули на розвиток кожної складової.

Спробуємо, спираючись на доступні джерела, розібратися, чи відбувається розвиток, на що ми спроможні сьогодні?

Спочатку дещо слід прояснити відносно складових:

доктринальна база – наявність концепцій, настанов, засад застосування, стандартних операційних процедур та інших керівних документів;

організація – наявність організаційної структури військ (сил), які створюють відповідну спроможність;

підготовка – наявність системи підготовки військ (сил), що створюють певну спроможність, індивідуальна та колективна підготовка персоналу, підготовка штабів, військових частин та підрозділів;

ресурсне забезпечення – забезпеченість необхідним озброєнням і військовою технікою, обладнанням, запасами матеріально-технічних засобів та витратних матеріалів, а також фінансовими ресурсами;

лідерство – наявність належного рівня професійної підготовки керівного складу всіх ланок;

персонал – наявність кваліфікованого та мотивованого особового складу;

військова інфраструктура – наявність об’єктів і окремих споруд, призначених для забезпечення виконання військами (силами) завдань за призначенням, а також для розміщення та забезпечення їхньої життєдіяльності.

І так, де зараз Збройні Сили України?

Доктринальна база

Можна впевнено констатувати, що в державі нарешті все встало на свої місця: 22 червня 2018 року набув чинності Закон України «Про національну безпеку України», котрий визначив і розмежував повноваження державних органів у сферах національної безпеки та оборони, встановив серед фундаментальних національних інтересів здобуття членства в ЄС і НАТО. 14 вересня 2020 року Президентом України підписано Указ «Про Стратегію національної безпеки України», а 25 березня 2021 року «Про Стратегію воєнної безпеки України», що в українській новітній історії сталося вперше. Тобто наявні всі три кити, котрі тримають на собі архітектуру національної безпеки держави.

У 2020 році під час реформування органів військового управління ГШ ЗС України, штаби видів ЗС та оперативних командувань перейшов на прийняту в арміях країн-членів НАТО організаційну структуру (так звану J-структуру), з’явився підрозділ J7 - Головне управління доктрин та підготовки ГШ ЗС України, який призначений для організації розробки та розвитку доктринальних документів з питань підготовки та застосування ЗС України, інших складових сил оборони, організації підготовки ЗС України та спільної підготовки з іншими складовими сил оборони. Тобто кити – присутні та в одній водоймі, генератор ідей – є, виконавець – є.

Наскільки гарні і життєздатні документи розробили спеціалісти J7 ГШ стане зрозумілим після нашої перемоги, адже найкраща перевірка теорії – практика. Наш досвід планування, підготовки і ведення операцій – неоціненний, тому все більше країн намагаються взяти участь у спільних з ЗС України заходах – тренувальних місіях, наприклад.

Україна – єдина у післявоєнній історії Європи держава, котра веде конвенційну війну проти другої армії світу, хоч вже і колишньої другої. І веде успішно. До Києва приїдуть навчатися, як то кажуть «запам’ятайте цей твіт». За цей пункт ставимо плюсик.

Організація

Розбудову сучасних збройних сил Україна почала, формально кажучи, з 18 листопада 2004 року, коли Другий Президент України підписав Закон України «Про організацію оборонного планування». Непрості роки реформування, Майдан, початок АТО показали, що обраний в 2004-му шлях – в цілому правильний. 2014-15 – роки найбільш бурхливої діяльності організаційно-штатних структур, котрі спромоглися сформувати величезну кількість нових військових частин, потім, вже по ходу бойових дій на Сході України, трансформувати систему військового управління і не допустити втрати керування армією, наповнити знову сформовані оперативні та повітряні командування необхідними компонентами, котрі забезпечили автономність їх застосування, надали необхідні оперативні спроможності.

Інфографіка, опублікована речником Генштабу України Владиславом Селезньовим, 2015 рік

Так, часто-густо – в дуже урізаному вигляді, але ж все це відбувалося в реальній державі з її реальними ресурсами, котру влада до 2013 року грабувала і роззброювала, готуючи не до всеохоплюючої оборони, а до капітуляції.

Щоб зрозуміти масштаби цієї роботи порівняємо процес формування стратегічних резервів в Україні і РФ.

Необхідність мати стратегічний резерв ГШ ЗС України усвідомив ще восени 2015-го та розпочав формування Корпусу резерву. Як безпосередній учасник цього процесу, можу сказати, що було дуже непросто, сформоване перший час ніяк не годилося на вітрину. Але у 2022, через 6 років від початку процесу згаданий Корпус має у своєму складі 3-тю, 4-ту, 5-ту окремі танкові бригади, 5-й окремий штурмовий полк, 11-ту, 15-ту, 33-тю, 62-гу, 63-тю, 65-та, 66-ту, 110-ту, 115-ту окремі механізовані бригади, 47-й окремий стрілецький батальйон, 60-ту, 61-шу окремі піхотні бригади, 68-му, 71-шу окремі єгерські бригади, 38-му, 45-ту окремі артилерійські бригади (якщо що – дані взяті з Вікіпедії). Якщо взяти танкову і артилерійську бригади по 2000 бійців, а піхотну-механізовану-єгерську – по 3500, то в Корпусі – десь 55000 військовослужбовців. Знову ж таки, на парад їм ще зарано та й на суцільно сучасне військо поки вони не повністю схожі, але вчорашні глибоко цивільні люди за шість місяців здобули:

3 отбр - почесне найменування “Залізна”;

60 опбр - почесне найменування “Інгулецька”;

61 опбр - почесне найменування “Степова”;

68 оєбр - почесне найменування “імені Олекси Довбуша”;

110 омбр - почесне найменування “імені генерал-хорунжого Марка Безручка”.

Ще раз: це вчорашні дядьки-тьотьки, котрі на різних напрямках бойових дій наваляли від душі «другій армії світу» в такому єдиному пориві, що їх бригади здобули почесні найменування.

Тепер – про стратегічні резерви «другої армії світу»: кожному з чотирьох військових округів директивою ГШ ЗС РФ визначено сформувати корпус резерву. Організаційно-штатна структура – типова: мотострілецька дивізія, мотострілецька бригада, артбригада великої потужності, артполк, зенітно-ракетний дивізіон, інженерно-саперний батальйон, батальйон управління, ремонтно-відновлювальний батальйон, рота спецпризначення, рота РХБЗ та комплект специфічних за призначенням дрібних військових організмів, котрі не воюють, а забезпечують. Чисельність такого корпусу – десь 15.000 військовослужбовців. Всі побачили, що військових частин логістики та військової медицини в корпусі немає? Знову будуть грабувати населення в районах своєї присутності, бо кормити-мити-заправляти ГШ ЗС РФ не передбачає прям зі старту. Та сама тема з лікуванням. Хоча причина може бути суто ресурсна – чорний пакет коштує дешевше за системну тактичну медицину. А родинам напишуть, що «пропав безвісти» і … жодних виплат.

Так ось з чотирьох запланованих корпусів сформовано аж один і той – не повністю, але оперативна обстановка змушує противника квапитися, тому ця недоукомплектована, недозабезпечена, недовчена махина суне через Ростовську область і Крим до нас на південь.

Тут, вважаю, Україні за пункт «Організація» плюс. Жирний такий. Але ми знаємо, що штаби тактичної ланки на S-структуру у повному обсязі не перейшли. Є багато моментів щодо невідповідності завдань військових частин їх спроможностям. Є над чим працювати, тому – без ілюзій, хоча і з оптимізмом.

Підготовка

У 2021 р., як повідомляє Біла книга – 2021, цілями підготовки військ (сил) Збройних Сил були:

забезпечення готовності органів військового управління, військових частин, підрозділів та військовослужбовців до виконання оперативних (бойових) завдань щодо відсічі та стримування збройної агресії на суші, у повітрі і на морі з будь-якого напрямку;

удосконалення способів ведення оборонних і стабілізаційних дій, ведення наступальних дій в урбанізованій місцевості у різних погодних умовах, удень та вночі;

набуття спроможностей для відновлення територіальної цілісності держави;

запровадження стандартів і процедур, прийнятих у державах-членах НАТО.

Військові весь 2021 рік комплексно готувалися саме ось за цими напрямками, тобто цілком зрозуміло, що J7 ГШ чудово усвідомлювало, до чого слід готуватися, чому і як навчатися.

Але ракетні удари по полігонах, де проходили підготовку військові частини, котрі розгорталися вже у ході війни, внесли певні корективи. Руку допомоги протягнули партнери. Українські військові навчаються у восьми країнах – Великій Британії, Італії, Литві, Польщі, Словаччині, Словенії, Франції та ФРН. Є підготовка в США, але поки залишимо це за дужками.

Міністр оборони повідомив, що за кордоном навчаються фахівці із застосування артилерійських систем, самохідних та причіпних; РСЗВ; засобів артилерійської розвідки, зокрема радіолокаційної; засобів ППО; різних видів колісної та гусеничної техніки; систем розмінування, у тому числі підводного; різних типів кораблів та систем їх озброєння, зокрема протикорабельного. Водночас продовжується навчання застосуванню ЗСУ «Гепард-1A2», мінних тральщиків класу «Sundown», екіпажів БТР VAB, БМП M80-A, фахівців з ведення повітряної розвідки і спостереження, фахівців зі знешкодження вибухових речовин та розмінування, у тому числі підводного.

Українські екіпажі проходять навчання з експлуатації міношукачів Sandown, липень 2022 Фото: BBC

Окремим рядком слід поставити британський проект початкової військової підготовки 10.000 українських військовослужбовців без досвіду військової служби.

Навчання українських військових у Британії

Так, можна почути невдоволення досвідчених бійців щодо рівня підготовки фахівців, що прибувають до військ, але слід пам’ятати, що навички формуються навчальним підрозділом, а закріплюються – бойовою роботою. Все буде добре, хоча й не відразу.

З огляду на розміри і складність машини підготовки, тут варто поставити плюс.

Ресурсне забезпечення

Це сумна пісня, тому знову скористаємось Білою книгою – 2021. Там є цікава табличка, наведена нижче.

Є ще одна не менш цікава табличка про закупівлю озброєння та військової техніки для ЗС України у 2021 році.

Йшов 7-й рік війни. Світ попереджає про високу ймовірність вторгнення і початок повномасштабної війни. Профільне Міністерство, відповідальне за оборону держави, готується. Тим часом Державним бюджетом на 2021 рік виділялося на розвиток, закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння, військової техніки, засобів та обладнання 22.553.508,9 тис. грн. (на 2022 – 134.724.857,6 грн.). На цьому тлі я не розумію претензій до наших союзників, котрі «надають недостатню військову допомогу». Гроші в 2021-му союзники зажали? А коли легендарний півник у 2022-му гризанув, то фінансування зросло одразу в 6 разів.

У травні О.Резніков заявив, що Міноборони орієнтується на необхідність забезпечити 1 млн. осіб, які боротимуться із російськими окупантами, що виглядає абсолютно адекватним. Але – у травні. А речове майно за зимовим планом бажано отримати у жовтні. Тобто на процес організації закупівель, визначення виконавців, підготовки, розгортання виробництва, виготовлення продукції, перевірки якості та відповідності техумовам, логістику до споживача у МОУ було 5 місяців, з котрих три вже використано.

Я зазирнув на Prozorro, поцікавився, хто купляє військову форму. Серед тих, хто оголосив тендер, присутні Тростянецька сільська рада Стрийського району Львівської області, виконавчий комітет Михайлівської сільської Ради, Ходорівська міська рада, Ворожбянська міська рада, Управління регіонального розвитку Збаразької міської ради, виконавчий комітет Бобрицької сільської Ради, Волочиська міська рада, Гуменецька сільська рада, Управління соціального захисту населення Стрийської міської Ради, Солотвинська селищна Рада Тячівського району Закарпатської Області, відділ освіти Ольгинської селищної Ради.

Як МОУ планує вдягти в зимове 1.000.000 людей, забезпечити їх балістичним захистом, іншими предметами екіпірування, мені з’ясувати не вдалося. Сподіваюся, план є. Згадаємо про відсутність єдиної автоматизованої системи управління логістикою та впевнено ставимо мінус.

Лідерство

Маємо визнати, що до усвідомлення феномену лідерства ми не доросли. Не зважаючи на зусилля, котрі докладає «Український центр військового лідерства», ми страшенно далекі від осягнення ролі і місця лідера.

Полковник Олег Бойко на передовій, 2016 рік. Фото: Газета "День"

Краще, ніж керівник ГО УЦВЛ Олег Бойко, проблему не описати: «Головна причина — досі великий «культурний розрив» між радянськими й сучасними західними підходами до управління та лідерства в армії.

Олег Бойко проводить АПД для одного з підрозділів ЗСУ, червень 2022. Фото: надано О. Бойком

Сучасний західний стандарт передбачає мисленнєву установку на зростання (англ. growth mindset). Завдяки багатьом факторам — наполегливій праці, навчанню, вірності цінностям, відданості ідеям та переконанням — військовослужбовці з таким майндсетом навіть у складних умовах можуть здобувати, розвивати, вдосконалювати та використовувати себе і своїх побратимів.

У аналізі проведених дій беруть участь усі учасники операції. Ілюстративне фото: Генеральний штаб ЗСУ

Проте в українській армії старого зразка (як і в радянській) звикли організовувати «розбір польотів», результатом якого є виявити (призначити) крайнього. До того ж токсичні керівники можуть звинувачувати підлеглих навіть безпідставно, щоб лише не визнавати і своїх помилок. Стара система працює так: є недоліки, які треба виявити, щоб спланувати виправлення, доповісти начальству про усунення та покарання винних. До того ж спілкування з солдатами відбувається зазвичай монологом із нецензурщиною. Тобто в підлеглого немає права голосу, бо «начальник завжди правий».

Не зважаючи на плеяду реальних військових лідерів нової генерації, тут ЗС України дуже далекі від ідеалу.

За цей пункт – мінус.

Персонал

Міністр оборони України О. Резніков розповів 8 липня на конференції Forbes «Будуємо разом», що чисельність складових Сектору безпеки і оборони становить: ЗС України – до 700.000 осіб, ДПСУ – до 60.000, Нацгвардія — до 90.000, Національна поліція — до 100.000, СБУ – до 30.000. Стосовно ЗСУ – зростання майже в 2,5 рази у порівнянні з довоєнним періодом.

мал. forbes.ua

Військова служба чітко регламентована законодавством України, безперервно удосконалюється система соціального і правового захисту військовослужбовців і членів їх сімей.

Однак, не зважаючи на те, що МО видано «Концепцію військової кадрової політики Міністерства оборони на період до 2025 року», спитаємо будь-кого у військах про роботу кадрових підрозділів і не почуємо нічого доброго у відповідь.

Концепція передбачає:

- впровадити принципи та підходи, прийняті у збройних силах держав-членів НАТО;

- перевести Збройні Сили на комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом завдяки поступовому зменшенню обсягів призову громадян України на строкову військову службу та створенню необхідного військового резерву;

- створити ефективну, побудовану за принципами НАТО, систему управління кар’єрою військовослужбовців за військовим званням;

- запровадити військове лідерство (в кадрах вважають, що лідерство можна запровадити!);

- забезпечити прозорий і доброчесний відбір, присвоєння чергових військових звань, -просування по службі та призначення на посади військовослужбовців;

- уточнити повноваження командирів (начальників) щодо прийняття кадрових рішень та виконання основних завдань і функцій служб персоналу Міністерства оборони та Збройних Сил;

- забезпечити розвиток людського капіталу Збройних Сил, зокрема через модернізацію систем охорони здоров’я, соціального та правового захисту, забезпечення гендерної рівності;

- забезпечити розвиток професійного сержантського (старшинського) складу;

- створити ефективну та прозору систему грошового забезпечення військовослужбовців, що ґрунтується на ієрархії військових звань;

- забезпечити розвиток системи військової освіти та підготовки персоналу на основі принципів і стандартів НАТО, підготовки за євроатлантичними стандартами офіцерського, сержантського та старшинського складу.

Днями балакали з командиром роти, котрий перебуває на передньому краї, та обговорювали десь приблизно подібні питання. Війська не вірять у викладене в Концепції. Це якщо коротко і цензурними словами.

Для того, щоб родина загиблого військового могла отримати належну від держави виплату, вбита горем рідня має зібрати ТРИНАДЦЯТЬ! документів, зокрема витяги з наказів про виключення загиблого зі списків особового складу в/ч (як це фізично зробити родині з, умовно кажучи, Волині, якщо в/ч, де служив загиблий, - у районі бойових дій?), та витяг з особової справи про склад сім’ї військовослужбовця (а як то строковик чи мобілізований, на котрого особової справи немає?).

Піком людиноцентричності у цьому процесі є постанова військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку смерті військовослужбовця. Загиблий має ПІСЛЯ СМЕРТІ пройти ВЛК? Повідомлення про смерть від командира в/ч тепер недостатньо? Були випадки, коли загиблий воскрес?

Впевнено ставимо мінус.

Військова інфраструктура

Без пунктів постійної дислокації тимчасово залишилися гарнізони Маріуполя, Нової Каховки, Лисичанська, Херсона, Мелітополя, Бердянська, зазнали і продовжують зазнавати збитків військові містечка Охтирки, Миколаєва, Бахмута, Десни, Чугуєва, Харкова, Білої Церкви, Чернігова, Конотопа, Гончарівського. Список не є вичерпним.

Сформовані у 2014-15 роках військові частини не мали ні можливостей, ні ресурсів створити/облаштувати свої пункти постійної дислокації.

Вся важкість цієї роботи лягла на командирів військових частин та керівників місцевих органів виконавчої влади. Тривають роботи в багатьох містах та містечках України, де або відновлюються закинуті в різні часи фонди, або переобладнується те, що може надати місцева влада.

Варто пам’ятати, що 21 століття вже тут і такі речи, як басейн, художня, спортивна чи музична школа – не екзотика, а вимога сьогодення.

Для розуміння того, що воно потрібно саме військовослужбовцям та членам їх родин, можуть стати такі приклади: у ЗС Польщі роботою військових клубів охоплено значну кількість військових, адже з різним ступенем успішності грають-співають декілька сотень військових рок-гуртів, що охоплюють близько 5000 військових та членів їх родин.

На другому місті за популярністю – гуртки моделювання. Третє місце – бібліотеки, останні роки дуже популярні електронні книги, особливо у ВМС, їх на корабель багато можна взяти.

У ЗС Франції інтернет-кафе, спеціально обладнані місця, де військовослужбовці можуть купити квитки на всі види транспорту, оформити страхування, доступні на будь-якій військовій базі.

На базі ЗС США у ФРН «Хоенфельс» для комфортного проживання родин передбачені не лише спортивні зали, ресторани, боулінг, бібліотека, кафе, але й консультаційний пункт, дитяча лікарня та, навіть, заправка (всі, хто має можливість заправитися у військових на базі, вважаються щасливими людьми – там пальне без ПДВ, правда, алкоголь, тютюн і кава – підакцизні товари, в магазині купити можуть лише громадяни США, хоча в кафе-барах у роздріб – будь-хто).

Можливо, війна – наш шанс зробити крок від військового побуту зразка кінця 40-х минулого століття принаймні років на 70-80 вперед.

Варто не забути про польовий побут. Всім цікавим доступні фото місць проживання російських військових, котрі вони покинули, відступаючи. Крім огиди, ці антисанітарні барлоги викликають питання: «Ви з якого століття?!».

росіяни на Ніжинщині. Фото nizhyn.in.ua
Сміття після росіян. ФОТО: Суспільне Чернігів

До зими – два місяці. Чи всюди ми готові до цієї щорічно раптової події? Про ресурсну частину вже поговорили в іншому розділі. Тому тут позначимо тему питаннями: утеплені польові фортифікаційні споруди для проживання? Засоби обігріву? Запаси палива? Електромережі та енергозабезпечення? Засоби водопостачання, водовідведення, гідроізоляції? Лазне-пральне забезпечення?

Створення у 2020 році Командування сил логістики внесло значні зміни до системи забезпечення військ. Ця зима стане суворим іспитом для Центрального управління інженерно-інфраструктурного забезпечення.

Абсолютно однозначно, що будувати зараз – не кращий час. Але 0,21% військового бюджету на будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України у Державному бюджеті – явно замало. Тут поки знак питання.

Що ми маємо в підсумку?

Держава та її збройні сили системно вирішили завдання розробки доктринальної бази, створили ефективні для відсічі збройній агресії військові організаційні структури, наповнили їх переважно мотивованим та непогано навченим персоналом, про що свідчить успішна боротьба проти агресора в усіх сферах протистояння.

Вразливостями Сектору безпеки і оборони залишаються робота з персоналом, нерозуміння явища лідерства та створення механізмів селекції та підготовки військових лідерів. Будь-який батальйон розповість про надмірні терміни прийняття рішень про призначення-переводи-звільнення, непрозорість та незрозумілість рішень про просування по службі, нагородження, присвоєння військових звань. У будь-якій траншеї ви знайдете сержантів на посадах рядових під розмови про розбудову професійного сержантського корпусу.

Фото: 24tv.ua

Зрозуміло, що не зважаючи на розвиток системи логістики, ми ще далекі як від проголошених стандартів НАТО, так і від реального забезпечення персоналу всім необхідним для ведення бойових дій за будь-якої пори року, вдень і вночі, на землі, у повітрі, на воді, під водою, в інформаційному та кіберпросторі. Да, стан державного бюджету має прямий вплив на цю спроможність, але не вирішивши цієї проблеми всі інші спроможності якщо не рухнуть, то суттєво просядуть.

Військова інфраструктура, насамперед її польова складова, відіграє одну з провідних ролей вже цієї зими. Тут ми сильніші за ворога, але це не привід скласти логістично-інфраструктурні крила.

Так, ми рухаємось і досить швидко. Але мені важко відбитися від відчуття, що прогрес відбувається всупереч, а не завдяки DOTMLPF.

Віктор Кевлюк, Центр оборонних стратегій, спеціально для Defense Express

Читайте також: 3-й армійський корпус рашистів: склад, озброєння та структура - чи дійсно це останній резерв РФ