Успішний наступ Збройних Сил України у трикутнику Балаклія-Куп'янськ-Ізюм різко перетворився на визволення територій на північній ділянці Харківської області між річками Сіверський Донець та Оскіл.
І це стало результатом блискавичного реагування на зміну оперативної обстановки українським командуванням, надвисокої організації управління військами та професійності бійців ЗСУ. Що стало причиною та залишалось "за кулісами" доволі детально розписав один з учасників спільноти "Інформаційний Спротив" Костянтин Машовець.
Читайте також: Baykar "засвітив" нову розробку: малопомітний ударний дрон, який будуть збирати в Україні, можливо це Bayraktar TB4
Для початку необхідно усвідомлювати, що реальний статус єдиного "коридору" для угрупування рашистів у районі Ізюму - у населених пунктах Оскіл-Букіне-Яремівка шириною десь у 15 км, довгий час залишався, а поки не буде офіційного повідомлення від Генштабу ЗСУ і буде залишатися у "тумані війни".
Його статус, як і положення самого Ізюму, в залежності від джерел, знаходились у проміжку між "оточено" - "оперативно оточено" - "йдуть бої".
Водночас для рашистів збереження саме цього "коридору" також потребувало не допущення форсування Осколу у районі Сенькова-Кругліяківка та Гороховатка-Борова. Таке положення дозволяло б армії РФ, нехай і в обхід та шляхами з малою пропускною можливістю, але сполучатись Ізюмом.
Як пише оглядач, ЗСУ здійснило форсування Осколу та здійснило прорив до населеного пункту Лиман, що взагалі поставило під питання можливість утримання рашистами "коридору". Ці події відбувались, орієнтовно 8-9 вересня.
"Усвідомивши собі усі ці "приколи", російське командування почало у ніч на 10-е вересня витягувати з майже уже "зачиненого" Ізюмського стійбища свої сили та засоби", - пише Костянтин Машовець.
Паралельно з цим, РФ почало вибудовувати нову лінію оборони східніше Осколу та намагатися контратакувати на лівому фланзі угрупування армії РФ "Ізюм" протягом дня 10 вересня. Для цього ворог виділив підрозділи з резервів 11-го армійського корпусу та 20-ої загальновійськові армії.
Але замість "бодання" з резервами ворога, як зазначає Машовець, українське командування раптово для ворога активізувало наступ на північ за умовну лінію Новий Бурлук-Куп'янськ. Тобто здійснило розворот напряму удару на 90 градусів відносно осі "захід-схід".
Саме на цій ділянці ворог, як і прогнозував Defense Express, намагався контратакувати, зібравши для цього до 3-х умовних БТГр зі складу 144-ї мотострілецької дивізії (20-а загальновійськова армія) та 18-ої мотострілецької дивізії (11-ий армійський корпус), які були перекинути з Бєлгородської області. Головний задум рашистів, логично полягав у перерізанні траси Р07 на Куп'янськ.
Зломивши сили ворога українські підрозділи станом на вечір 10 вересня "підійшли з півдня до околиць Вовчанська, перерізали дорогу Вовчанськ - Куп'янськ "вище" Великого Бурлука" і підійшли до його ближніх підступів. По стану на вечір, росіяни контролювали на цьому напрямку лише Дворічну".
Переформатування оперативної обстановки, коли фронт "посипався" на північному напрямі якраз і зумовило відмову командування рашистів від ідеї підтримувати угрупування "Ізюм". А це вже призвело до незграбної заяви так званого міноборони РФ щодо "перегрупування" - втечу з Ізюму.
"Таким чином, стає зрозуміло, що внаслідок українського наступу у нашого командування з'являється дуже непоганий шанс вийти на державний кордон України на достатньо вагомій, щодо протяжності, ділянці. Що, своєю чергою, з цілком очевидних причин, може достатньо суттєво вплинути на загальну стратегічну ситуацію", - резюмує Костянтин Машовець.
Читайте також: Грізний 3-й армійський корпус окупантів у двох фото: коли задачу з "перегрупування" не виконано
