Успішний наступ Збройних Сил України у трикутнику Балаклія-Куп'янськ-Ізюм різко перетворився на визволення територій на північній ділянці Харківської області між річками Сіверський Донець та Оскіл.
І це стало результатом блискавичного реагування на зміну оперативної обстановки українським командуванням, надвисокої організації управління військами та професійності бійців ЗСУ. Що стало причиною та залишалось "за кулісами" доволі детально розписав один з учасників спільноти "Інформаційний Спротив" Костянтин Машовець.
Читайте також: Baykar "засвітив" нову розробку: малопомітний ударний дрон, який будуть збирати в Україні, можливо це Bayraktar TB4
![ізюм наступ](/media/contentimages/267631d924e95b70.jpg)
Для початку необхідно усвідомлювати, що реальний статус єдиного "коридору" для угрупування рашистів у районі Ізюму - у населених пунктах Оскіл-Букіне-Яремівка шириною десь у 15 км, довгий час залишався, а поки не буде офіційного повідомлення від Генштабу ЗСУ і буде залишатися у "тумані війни".
Його статус, як і положення самого Ізюму, в залежності від джерел, знаходились у проміжку між "оточено" - "оперативно оточено" - "йдуть бої".
![ізюм наступ](/media/contentimages/a08631d940f91cf7.jpg)
Водночас для рашистів збереження саме цього "коридору" також потребувало не допущення форсування Осколу у районі Сенькова-Кругліяківка та Гороховатка-Борова. Таке положення дозволяло б армії РФ, нехай і в обхід та шляхами з малою пропускною можливістю, але сполучатись Ізюмом.
![ізюм наступ](/media/contentimages/1e6631d9516ccdf3.jpg)
Як пише оглядач, ЗСУ здійснило форсування Осколу та здійснило прорив до населеного пункту Лиман, що взагалі поставило під питання можливість утримання рашистами "коридору". Ці події відбувались, орієнтовно 8-9 вересня.
"Усвідомивши собі усі ці "приколи", російське командування почало у ніч на 10-е вересня витягувати з майже уже "зачиненого" Ізюмського стійбища свої сили та засоби", - пише Костянтин Машовець.
Паралельно з цим, РФ почало вибудовувати нову лінію оборони східніше Осколу та намагатися контратакувати на лівому фланзі угрупування армії РФ "Ізюм" протягом дня 10 вересня. Для цього ворог виділив підрозділи з резервів 11-го армійського корпусу та 20-ої загальновійськові армії.
Але замість "бодання" з резервами ворога, як зазначає Машовець, українське командування раптово для ворога активізувало наступ на північ за умовну лінію Новий Бурлук-Куп'янськ. Тобто здійснило розворот напряму удару на 90 градусів відносно осі "захід-схід".
![ізюм наступ](/media/contentimages/eba631d958dd8bd4.jpg)
Саме на цій ділянці ворог, як і прогнозував Defense Express, намагався контратакувати, зібравши для цього до 3-х умовних БТГр зі складу 144-ї мотострілецької дивізії (20-а загальновійськова армія) та 18-ої мотострілецької дивізії (11-ий армійський корпус), які були перекинути з Бєлгородської області. Головний задум рашистів, логично полягав у перерізанні траси Р07 на Куп'янськ.
Зломивши сили ворога українські підрозділи станом на вечір 10 вересня "підійшли з півдня до околиць Вовчанська, перерізали дорогу Вовчанськ - Куп'янськ "вище" Великого Бурлука" і підійшли до його ближніх підступів. По стану на вечір, росіяни контролювали на цьому напрямку лише Дворічну".
Переформатування оперативної обстановки, коли фронт "посипався" на північному напрямі якраз і зумовило відмову командування рашистів від ідеї підтримувати угрупування "Ізюм". А це вже призвело до незграбної заяви так званого міноборони РФ щодо "перегрупування" - втечу з Ізюму.
"Таким чином, стає зрозуміло, що внаслідок українського наступу у нашого командування з'являється дуже непоганий шанс вийти на державний кордон України на достатньо вагомій, щодо протяжності, ділянці. Що, своєю чергою, з цілком очевидних причин, може достатньо суттєво вплинути на загальну стратегічну ситуацію", - резюмує Костянтин Машовець.
Читайте також: Грізний 3-й армійський корпус окупантів у двох фото: коли задачу з "перегрупування" не виконано