Ворожі пропагандисти час від часу "застрягають" на темі військово-морського флоту як ознаки "вєлікодєржавія", якого в Росії наразі нема, бо наприклад самих рашистів не влаштовує порядок речей, за якого їх кораблебудівна галузь із надводних бойових кораблів може будувати лише корвети та фрегати, і по факту розучилась робити навіть есмінці, не кажучи вже про крейсери.
Саме на такому похмурому фоні росіяни час від часу згадують історію про те, що за часів СРСР у Миколаєві в 1988 році був закладений атомний авіаносець "Ульяновск", що так і не був добудований та "пішов під ніж" у 1992 році.
Читайте також: 19 років назад був розпиляний останній Ту-22М3, чи можна було ці літаки зберегти для ЗСУ
Хоча ця історія має скоріше символічне, аніж практичне значення, про неї все ж варто розповісти хоча би тому, що судячи по частоті згадок про цей самий "Ульяновск" росіяни таки жалкують, що цей корабель не вдалось добудувати та вкрасти аналогічно до того, як це вийшло із авіаносцем "Адмирал Кузнецов" в грудні 1991 року (тоді російські військові просто угнали цей корабель, що на той момент навіть не пройшов весь цикл державних випробувань).
Чому радянський атомний авіаносець "Ульяновск" так і не був добудований, пояснення доволі просте. На початок 1992 року цей корабель мав готовність лише 28%; вартість його побудови лише на старті оцінювалась у 800 мільйонів радянських рублів, а якщо рахувати із озброєнням та авіакрилом – то виходило навіть 2 мільярди рублів.
На той момент ані Україна, ані Росія таких грошей на добудову не мали, і саме це визначило долю "Ульяновска" - 4 лютого 1992 року Кабмін нашої країни дав розпорядження на утилізацію цього недобудованого радянського корабля.
Здавалось би, якщо саму Росію на початку 1992 року радянський атомний авіаносець "Ульяновск" не цікавив взагалі, то чому рашисти на нього ностальгують зараз. Можливо, відповідь лежить у площині проектних характеристик цього корабля, величина яких якраз виглядає привабливою для культивування нереалізованого "вєлікодєржавія".
Якщо конкретніше, то "Ульяновск" належав до проекту 1143.7 (за формальною класифікацією - "атомний авіаносний крейсер"), характеристики якого передбачали зокрема повне водозаміщення у 79,76 тисяч тонн, найбільші показники довжини та ширини корпусу в 324 метри та 75 метрів відповідно, екіпаж мав налічувати аж 3800 осіб.
Силова установка мала складатись із чотирьох атомних реакторів та чотирьох паротурбінних агрегатів загальною потужністю в 280 тисяч кінських сил, які мали давати максимальну швидкість в 30 вузлів.
Авіагрупа "Ульяновска" мала складати 70 літальних апаратів, зокрема 60 винищувачів Су-33, чотири літаки радіолокаційного дозору Як-44 (проект не був реалізований), та по два вертольоти Ка-27 у протичовному та пошуково-рятувальному варіантах. Крім того, в набір озброєння корабля мали входити 12 або 16 пускових шахт під протикорабельні ракети П-700 "Гранит" (аналогічно як на "Кузнецову"), ЗРК С-300М "Форт-М" та зенітно-артилерійський комплекс "Кортик".
Але ще раз підкреслимо, що тут мова про "паперові" характеристики, щоб так і не були реалізовані, та стали хіба що предметом для культивування нереалізованого "вєлікодєржавія" росіян в сегменті будівництва ВМФ.
В розвиток цієї буде цілком доречно згадати, що у червні 2020 року для порятунку "великоимперскости" у Росії замахнулись на будівництво атомних есмінців за проектом "Лидер", що також залишився тільки на папері.
Читайте також: На російському "мегарозпилі", крейсері "Адмирал Нахимов", запустили реактор та вчергове перенесли строки здачі
