Туреччина веде розробку балістичної ракети із дальністю 2000 км, про що офіційно повідомив президент країни Реджеп Ердоган, який у своїй промові також зазначив, що кількість ракет із дальністю понад 800 км буде збільшено.
Й варто зазначити, що до цього ракетні амбіції Анкари нібито обмежувались лише 1000 км, і для випробування ракети із такою дальністю нібито має бути створений полігон у Сомалі.
Читайте також: Чому українські F-16 несуть лише по 4 ракети, хоча точок підвіски цілих 9
Але коли мова йде про дальності ракетного озброєння, тим паче балістичного, то вона доволі якісно вказує на те, проти кого конкретна ракета розробляється. Бо кожен додатковий кілометр дальності - це про збільшення складності розробки та виробництва, а також про здорожчення. Тобто коли обирається дальність - це про дуже чіткий розрахунок доцільної необхідності.
Хоча самі параметри дальності дещо заводять у глухий кут. Зокрема на озброєнні Туреччини перебуває ОТРК Bora із заявленою розробником, Roketsan, дальністю до 280 км. А також йдуть випробування ракети Tayfun, для якої офіційна дальність позначена, як понад 280 км, а на практиці становить мінімум 560 км, що було доведено під час випробувань.
Тому цілком можливо, що коли Реджеп Ердоган говорив про збільшення кількості ракет із дальністю 800 км він розкрив реальні можливості Tayfun. І тоді під прицілом цього ракетного комплексу знаходиться доволі вагомий регіон навколо Туреччини.
Але враховуючи поточну геополітичну ситуацію щодо Туреччини, то 800 км дальність зумовлена, по-перше, необхідністю тримати під прицілом усю територію Греції з якою традиційно дуже напружені відносини. А також - Ізраїлю, з ким відносини також не відрізаються безхмарністю. Водночас такої дальності достатньо і для того, щоб уразити значну частину Іран, включно із Тегераном.
А от дальність у 2000 км - це вже заявка на регіональну перевагу. Бо вона вже дозволяє уражати майже всю територію Ірану, більшу частину Європи включно з Україною, Близького Сходу та півночі Африки. А також більш ніж вагому частину РФ, включно з Москвою та фактично Санкт-Петербургом, а також доволі віддаленими промислово-економічними центрами, як Казань, Уфа та Магнітогорськ. І у будь-якому випадку необхідно розуміти, що РФ сама розпочала нову гонку озброєнь у кращих традиціях Холодної війни.
Але на тлі розмов про будь-яку балістичну ракету середньої дальності неодмінно постає тінь ядерного озброєння. І в умовах, коли є приклад досі безкарного ядерного шантажу РФ, в Анкарі цілком можуть задаватися питанням: чому б Туреччині не мати власну ядерну зброю.
Читайте також: Рашисти клепають "джихад-мобілі" для штурмів позицій ЗСУ, про що насправді це каже
