У соцмережах світу ширяться кадри, як бойовики "Талібану" споряджаються в трофейну амуніцію західного зразка, намагаються так "перерости" своє походження із родоплемінного стану, і заодно – застосувати проти своїх противників у Пандшерській ущелині зокрема.
Тим більш, що до цього були окремі тривожні "сигнали", що як мінімум частина авіапарку Національної армії Афганістану могла потрапити в руки "Талібану", і ця обставина уже становить регіональну загрозу для Центральної Азії та Близького Сходу.
Читайте також: Створення повітряних та сухопутних баз армії РФ у Білорусі: плани, стан та загрози
![](https://www.eurotopics.net/cache/images/5/267125-5x3-topteaser630x378.jpg?1B3F9)
Портал Army Recognition з посиланням на дані SIPRI (Стокгольмський міжнародний інститут досліджень миру) за 2001-2020 роки суттєво розширює картину: в руки бойовиків "Талібану" могли потрапити й протитанкові ракети та навіть керовані бомби до легких штурмовиків.
![](/media/contentimages/3fe61387d6fa9a20.jpg)
Портал описує в загальних рисах, що у проміжку 2016-2020 років на Афганістан припав усього 1% від загальносвітових поставок озброєнь. Близько 25% поставок для афганських військових припадали саме на вживане озброєння.
І що найцікаве – після того, як в 2016 році Білий Дім США проголосив намір згортати військову операцію в Афганістані, обсяг поставок озброєнь для цієї країни скоротився на 24% до 2020 року.
![](/media/contentimages/acb613878230b875.jpg)
Загалом, як пише Army Recognition, США поставили загалом 74% усього озброєння для Національної армії Афганістану, в проміжку між 2001 та 2020 роками.
Тут мова про 21,9 тисяч броньованих автомобілів типу HMMWV-UA або ж ASV-150/M-1117, 66 легких ударних вертольотів MD-530F, 53 транспортні вертольоти UH-60А, 34 легкі штурмовики Cessna-208B, 65 розвідувальних безпілотників ScanEagle та близько 250 керованих авіабомб Paveway.
![](/media/contentimages/7b0613878450b8f9.webp)
Якби це парадоксально не звучало, але за цифрами SIPRI виходить, що другим за величиною постачальником озброєнь для Національної армії Афганістану формально була РФ із питомою часткою 14%.
Щоправда, тут мова про поставку 90 вживаних та нових гвинтокрилів Ми-8МТВ та Ми-17 в проміжку між 2002 та 2014 роками. Слово"формально" тут слід вживати по наступним причинам: більшу частину поставок російських вертольотів для Афганістану були оплачені з бюджету США та Об’єднаних Арабських Еміратів.
![](/media/contentimages/4ca6138788654190.jpg)
Третя за формальною величиною доля в поставках для Національної армії Афганістану належить Італії – 3,8%. Італія в 2009-2012 роках за кошти бюджету США поставила афганським військовим 16 вживаних літаків G-222.
Четверта за формальною величиною доля поставок у 2,7% належить Бразилії. Тут мова про 26 легких штурмовиків Super Tucano A-29B, які були поставлені протягом 2016-2018 років і стали основними бойовими літаками авіації Афганістану.
![](https://defence-ua.com/media/contentimages/055611ce80145df4.jpg)
За звітом SIPRI випливає, що до Афганістану постачали озброєння ще 13 країн, і тут мова була саме про авіаційну техніку. Зокрема, Чехія для афганських військових у 2007-2009 роках поставила шість ударних вертольотів Ми-24 та шість транспортних Ми-17. Велика Британія в 2010 році поставила два транспортні вертольоти Мі-17.
Індія протягом 20150-2019 років поставила Афганістану із власного авіапарку три легких вертольоти Cheetak і чотири вживані ударні вертольоти Ми-25, і також – оплатила поставку чотирьох ударних Ми-24В з Білорусі.
![](https://mil.in.ua/wp-content/uploads/2021/08/Mi-24-peredani-Indiyeyu-dlya-Afganistanu-u-zhovtni-2019-roku.jpg)
Швейцарія в 2015 році поставила для Афганістану 18 легких транспортних літаків PC-12, котрі ймовірно були потім дооснащені для ведення розвідки.
Але були й інші поставки, більш чутливого характеру. Наприклад відомо, що в 2009 році Норвегія поставила Афганістану 159 протитанкових ракет TOW. Яка доля цих систем невідомо. Є також дані, що Словаччина, Туреччина, Боснія і Герцеговина у проміжку 2006-2013 років поставили до Афганістану 128 вживаних артилерійських систем.
![](/media/contentimages/8dd61387cdf45a24.jpg)
Падіння Кабулу в руки "Талібану" відбулось дещо більше трьох тижнів тому, 15 серпня 2021 року. І західні ЗМІ цю подію досі переосмислюють в ключі "а яка зброя потрапила в руки "Талібану", і наскільки небезпечним стало це угрупування".
Цілком можливо, що потрібно як мінімум декілька місяців, аби світові ЗМІ змогли перейти на новий рівень осмислення подій – перемога "Талібану" була неминучою геополітичною катастрофою, чи ж просто "збоєм" у моделі побудови "контрпартизанської" армії.
![](/media/contentimages/98361387da62344f.jpg)
Читайте також: Постріл у ногу - "Іскандери" у карабахській війні