У соцмережах світу ширяться кадри, як бойовики "Талібану" споряджаються в трофейну амуніцію західного зразка, намагаються так "перерости" своє походження із родоплемінного стану, і заодно – застосувати проти своїх противників у Пандшерській ущелині зокрема.
Тим більш, що до цього були окремі тривожні "сигнали", що як мінімум частина авіапарку Національної армії Афганістану могла потрапити в руки "Талібану", і ця обставина уже становить регіональну загрозу для Центральної Азії та Близького Сходу.
Читайте також: Створення повітряних та сухопутних баз армії РФ у Білорусі: плани, стан та загрози
Портал Army Recognition з посиланням на дані SIPRI (Стокгольмський міжнародний інститут досліджень миру) за 2001-2020 роки суттєво розширює картину: в руки бойовиків "Талібану" могли потрапити й протитанкові ракети та навіть керовані бомби до легких штурмовиків.
Портал описує в загальних рисах, що у проміжку 2016-2020 років на Афганістан припав усього 1% від загальносвітових поставок озброєнь. Близько 25% поставок для афганських військових припадали саме на вживане озброєння.
І що найцікаве – після того, як в 2016 році Білий Дім США проголосив намір згортати військову операцію в Афганістані, обсяг поставок озброєнь для цієї країни скоротився на 24% до 2020 року.
Загалом, як пише Army Recognition, США поставили загалом 74% усього озброєння для Національної армії Афганістану, в проміжку між 2001 та 2020 роками.
Тут мова про 21,9 тисяч броньованих автомобілів типу HMMWV-UA або ж ASV-150/M-1117, 66 легких ударних вертольотів MD-530F, 53 транспортні вертольоти UH-60А, 34 легкі штурмовики Cessna-208B, 65 розвідувальних безпілотників ScanEagle та близько 250 керованих авіабомб Paveway.
Якби це парадоксально не звучало, але за цифрами SIPRI виходить, що другим за величиною постачальником озброєнь для Національної армії Афганістану формально була РФ із питомою часткою 14%.
Щоправда, тут мова про поставку 90 вживаних та нових гвинтокрилів Ми-8МТВ та Ми-17 в проміжку між 2002 та 2014 роками. Слово"формально" тут слід вживати по наступним причинам: більшу частину поставок російських вертольотів для Афганістану були оплачені з бюджету США та Об’єднаних Арабських Еміратів.
Третя за формальною величиною доля в поставках для Національної армії Афганістану належить Італії – 3,8%. Італія в 2009-2012 роках за кошти бюджету США поставила афганським військовим 16 вживаних літаків G-222.
Четверта за формальною величиною доля поставок у 2,7% належить Бразилії. Тут мова про 26 легких штурмовиків Super Tucano A-29B, які були поставлені протягом 2016-2018 років і стали основними бойовими літаками авіації Афганістану.
За звітом SIPRI випливає, що до Афганістану постачали озброєння ще 13 країн, і тут мова була саме про авіаційну техніку. Зокрема, Чехія для афганських військових у 2007-2009 роках поставила шість ударних вертольотів Ми-24 та шість транспортних Ми-17. Велика Британія в 2010 році поставила два транспортні вертольоти Мі-17.
Індія протягом 20150-2019 років поставила Афганістану із власного авіапарку три легких вертольоти Cheetak і чотири вживані ударні вертольоти Ми-25, і також – оплатила поставку чотирьох ударних Ми-24В з Білорусі.
Швейцарія в 2015 році поставила для Афганістану 18 легких транспортних літаків PC-12, котрі ймовірно були потім дооснащені для ведення розвідки.
Але були й інші поставки, більш чутливого характеру. Наприклад відомо, що в 2009 році Норвегія поставила Афганістану 159 протитанкових ракет TOW. Яка доля цих систем невідомо. Є також дані, що Словаччина, Туреччина, Боснія і Герцеговина у проміжку 2006-2013 років поставили до Афганістану 128 вживаних артилерійських систем.
Падіння Кабулу в руки "Талібану" відбулось дещо більше трьох тижнів тому, 15 серпня 2021 року. І західні ЗМІ цю подію досі переосмислюють в ключі "а яка зброя потрапила в руки "Талібану", і наскільки небезпечним стало це угрупування".
Цілком можливо, що потрібно як мінімум декілька місяців, аби світові ЗМІ змогли перейти на новий рівень осмислення подій – перемога "Талібану" була неминучою геополітичною катастрофою, чи ж просто "збоєм" у моделі побудови "контрпартизанської" армії.
Читайте також: Постріл у ногу - "Іскандери" у карабахській війні
