Як воювати у місті: тактика сирійської коаліції та дії у наступі (частина 2)

5155
Фото: Ivor Prickett​, для The New York Times
Фото: Ivor Prickett​, для The New York Times

Defense Express продовжує серію матеріалів про реалії сучасної війни в урбанізованій місцевості та мегаполісах

У попередньому матеріалі ми розповідали про те, як останнім часом в Сирії та Іраку почали використовувати великі міста для організації оборони та про висновки, які зробили американські військові після вивчення боїв за Мосул. Ознайомитися з першою частиною матеріалу – Як воювати у місті: реалії сучасної війни в урбанізованій місцевості та мегаполісах на прикладі Сирії та Іраку– можна за посиланням.

Далі – друга частина статті, в якій ми поговоримо про тактику сирійської коаліції та дії у наступі.

Читайте також: Швидко перекинути танки до кордону з РФ та реагувати на загрози: ЄС домовляються з США про військову мобільність

Тактика сирійської коаліції

Як і США, російські збройні сили не залучали значних наземних контингентів для штурму міст у Сирії. З російської сторони діяли авіація, невеликі групи CCO та інших спецпризначенців, артилерія.




Бої у місті
Після Другої світової війни й аж до 2000-х років масштабні бої в місті були рідкістю

При цьому основну частину сухопутного контингенту надавали союзники, але загальним оперативно-тактичним керівництвом й координацією дій в ключових операціях займалася саме Росія.

Характерною особливістю штурмів під керівництвом російських офіцерів стала рішучість та енергійність наступу. Російське командування особливу увагу звертало на щільність ізоляції району бойових дій.

Для проведення найбільш масштабних операцій у місті були мобілізовані ресурси зі всієї країни. На другорядних напрямах на цей час активні бойові дії тимчасово зупинялися. Досягнута чисельна перевага забезпечила ротацію на передовій, щоб військові могли відпочивати. Противник такої можливості не мав.

Російсько-сирійські війська наступали одночасно з декількох напрямків, щоб оборона не змогла сконцентрувати всі сили на ділянці головного удару. Ця стратегія дозволила ефективно реалізувати чисельну перевагу.

Постійні невеликі удари на різних напрямках дозволяли знайти слабкі місця оборони противника та вдарити по них, після чого вузли оборони знищувалися авіаційними й артилерійськими ударами, а згодом зачищувалися піхотою.

Такі дії дозволяли повільно звужувати кільце оточення, використовуючи будь-яку знайдену слабку сторону противника. Коли ворог вже був виснажений, наносилися стрімкі удари.

Єдиний "котел" подрібнювався на декілька частин, кожна з яких послідовно знищувалася. Щоб зменшити кількість жертв серед мирного населення та військових на оборону впливали психологічно – людей переконували в тому, що чинити опір марно, і пропонували варіанти здачі.

Що робили в наступі?

Звичайно, що дії атакуючої сторони не обмежувалися психологічним впливом на противника. Значну роль відіграла і її вогнева потужність. Але варто зазначити, що артилерійські обстріли та неприцільне бомбардування виявилися малоефективними в умовах щільної міської забудови.

Водночас корисними виявилися танки, що прицільно б’ють прямим наведенням і використовуються як штурмова зброя безпосередньої підтримки піхоти. Попри вразливість старих типів танків, під час боїв у місті мати важку бронетехніку намагалися всі сторони. При цьому на різницю в технічних характеристиках не зважали: активно використовували як Т-72 та Abrams, так і Т-55 і Т-62.

Повна версія статті
доступна передплатникам

Щоб отримати доступ, необхідно зареєструватись на сайті та обрати варіант передплати.

РЕЄСТРАЦІЯ
Я вже зареєстрований передплатник. Увійти