Отриманий у цих боях досвід все ще знаходиться на етапі осмислення й наразі це дуже важливий напрям теоретичних досліджень за кордоном. Вже сьогодні немає сумнівів, що у найближчому майбутньому бої в місті стануть не винятком, а правилом, що підтверджується загальносвітовою демографічною динамікою.
![](/media/contentimages/1f46089b3ffd827d.jpg)
Зрештою, жоден ландшафт не дає таких можливостей для укриття тисячі (а то й десятки тисяч бійців) від сучасних засобів повітряного нападу та розвідки, як урбанізована територія. Розвиток і розповсюдження високоточної зброї буде підштовхувати слабшу сторону до організації оборони саме в містах для асиметричного "вирівнювання" дисбалансу оборонних потенціалів.
Погляд з-за кордону
Великі міста для організації оборони останнім часом повноцінно почали використовували у сучасних конфліктах у Сирії та Іраку. Війни у цих країнах вирізнялися відсутністю чітко окресленої лінії фронту.
![](/media/contentimages/d6d6089b40b79f82.jpg)
Водночас ці конфлікти не стали класичною партизанською війною. У битвах за Алеппо, передмістя Дамаска, Ракка, Мосула та Сирта легкоозброєні нерегулярні угрупування змогли тривалий час тримати оборону проти численних сил противників, серед яких були й передові в плані військово-технічного розвитку країни.
Хоча формально Дамаск і Алеппо за площею та кількістю населення більші за Мосул, бойовики утримували в них тільки окремі райони. Саме тому бої за Мосул стали найбільш масштабними, а тому й цікаві теоретично.
Американський командувач операцією Inherent Resolve генерал Таунсенд не без підстав назвав штурм цього іракського міста «найбільшою битвою з кінця Другої світової війни».
![](/media/contentimages/e436089b4173605a.jpg)
Цікаво, що одразу ж після завершення штурмів Ракка й Мосула, Таунсенд був призначений начальником Командування бойової підготовки й розвитку доктрини Сухопутних військ Армії США (United States Army Training and Doctrine Command, TRADOC).
Американські військові активно вивчають досвід боїв у місті в нових умовах. Для цього сформовані робочі групи, які публікують, зокрема, й відкриті доповіді за цією темою. За результатами боїв за Мосул американські експерти зробили наступні висновки.
По-перше, неможливо повністю ізолювати велике сучасне місто. Практика доводить, що для успішного штурму будь-якого міста треба його ізолювати. Для оточення Мосула було залучено вісім піхотних бригад союзних іракських сил, посилених ополченням, допоміжними та поліцейськими частинами загальною кількістю понад 100 тисяч осіб.
![](/media/contentimages/b9c6089b41f37b65.jpg)
Але навіть цього було недостатньо, щоб повністю ізолювати місто від постачання зброї, боєприпасів та руху бойовиків з міста та в нього. Ще важче виявилося ізолювати місто від розвідувальної інформації, яку воно отримувало, а також блокувати пропаганду терористів.
Жодне велике місто в Іраку чи Сирії не було захоплено без попередньої організації блокади. І це твердження стосується не тільки для операцій США та їх союзників.
По-друге, чим довше та глибше в місто, тим складніше. На початковому етапі штурму міста просуватися вперед набагато легше. Але чим глибше, тим більша оперативна щільність бойових порядків оборони.
![](/media/contentimages/a966089b53c041ac.jpeg)
Збільшується також і щільність забудови. Це автоматично ускладнює наступ. Тому перші успіхи в місті ні про що не говорять. Якщо противника не знищили на околицях і він організовано відступає, то далі буде тільки важче. Саме тому резерви та елітні частини треба залучати не на початку наступу, а після зіткнення з найбільш "завзятими" ворожими підрозділами ближче до центру міста.
доступна передплатникам
Щоб отримати доступ, необхідно зареєструватись на сайті та обрати варіант передплати.
РЕЄСТРАЦІЯ