Отриманий у цих боях досвід все ще знаходиться на етапі осмислення й наразі це дуже важливий напрям теоретичних досліджень за кордоном. Вже сьогодні немає сумнівів, що у найближчому майбутньому бої в місті стануть не винятком, а правилом, що підтверджується загальносвітовою демографічною динамікою.
Зрештою, жоден ландшафт не дає таких можливостей для укриття тисячі (а то й десятки тисяч бійців) від сучасних засобів повітряного нападу та розвідки, як урбанізована територія. Розвиток і розповсюдження високоточної зброї буде підштовхувати слабшу сторону до організації оборони саме в містах для асиметричного "вирівнювання" дисбалансу оборонних потенціалів.
Погляд з-за кордону
Великі міста для організації оборони останнім часом повноцінно почали використовували у сучасних конфліктах у Сирії та Іраку. Війни у цих країнах вирізнялися відсутністю чітко окресленої лінії фронту.
Водночас ці конфлікти не стали класичною партизанською війною. У битвах за Алеппо, передмістя Дамаска, Ракка, Мосула та Сирта легкоозброєні нерегулярні угрупування змогли тривалий час тримати оборону проти численних сил противників, серед яких були й передові в плані військово-технічного розвитку країни.
Хоча формально Дамаск і Алеппо за площею та кількістю населення більші за Мосул, бойовики утримували в них тільки окремі райони. Саме тому бої за Мосул стали найбільш масштабними, а тому й цікаві теоретично.
Американський командувач операцією Inherent Resolve генерал Таунсенд не без підстав назвав штурм цього іракського міста «найбільшою битвою з кінця Другої світової війни».
Цікаво, що одразу ж після завершення штурмів Ракка й Мосула, Таунсенд був призначений начальником Командування бойової підготовки й розвитку доктрини Сухопутних військ Армії США (United States Army Training and Doctrine Command, TRADOC).
Американські військові активно вивчають досвід боїв у місті в нових умовах. Для цього сформовані робочі групи, які публікують, зокрема, й відкриті доповіді за цією темою. За результатами боїв за Мосул американські експерти зробили наступні висновки.
По-перше, неможливо повністю ізолювати велике сучасне місто. Практика доводить, що для успішного штурму будь-якого міста треба його ізолювати. Для оточення Мосула було залучено вісім піхотних бригад союзних іракських сил, посилених ополченням, допоміжними та поліцейськими частинами загальною кількістю понад 100 тисяч осіб.
Але навіть цього було недостатньо, щоб повністю ізолювати місто від постачання зброї, боєприпасів та руху бойовиків з міста та в нього. Ще важче виявилося ізолювати місто від розвідувальної інформації, яку воно отримувало, а також блокувати пропаганду терористів.
Жодне велике місто в Іраку чи Сирії не було захоплено без попередньої організації блокади. І це твердження стосується не тільки для операцій США та їх союзників.
По-друге, чим довше та глибше в місто, тим складніше. На початковому етапі штурму міста просуватися вперед набагато легше. Але чим глибше, тим більша оперативна щільність бойових порядків оборони.
Збільшується також і щільність забудови. Це автоматично ускладнює наступ. Тому перші успіхи в місті ні про що не говорять. Якщо противника не знищили на околицях і він організовано відступає, то далі буде тільки важче. Саме тому резерви та елітні частини треба залучати не на початку наступу, а після зіткнення з найбільш "завзятими" ворожими підрозділами ближче до центру міста.
доступна передплатникам
Щоб отримати доступ, необхідно зареєструватись на сайті та обрати варіант передплати.
РЕЄСТРАЦІЯ
