Є достатньо маловідомий епізод про те, що в одній з артилерійських бригад армії СРСР нетривалий час використовувались колісні САУ DANA, чехословацького виробництва на той момент. І це в свою чергу може доповнювати картину не просто по тому, що в РФ показують масовість своїх колісних САУ "Мальва" або ж "Гиацинт-К", але й також по тому, що для самих росіян колісна самохідна артилерія є не аж такою "екзотикою", як зазвичай прийнято вважати.
Однак тут треба зробити поправку й на те, що період експлуатації колісних САУ DANA в радянському війську виявився нетривалим, тому це не породило відповідні доктринальні напрацювання.
Читайте також: Які були варіанти по модернізації 152-мм САУ 2С3 "Акация", та що з цього вийшло
Якщо узагальнити доступні у відкритому доступі дані, то картина виглядає так. Керівництво соціалістичної Чехо-Словаччини у 1979 році само висунуло пропозицію своїм "колегам" в Москві придбати колісні самохідні артустановки DANA, і у відповідь радянське керівництво почало пропрацьовувати варіант можливої купівлі цих артсистем.
Спочатку своє слово тут сказали Головне ракетно-артилерійське управління та 3-ій науково-дослідний інститут Міноборони СРСР, і обидві ці установи виступили "проти" можливого придбання САУ DANA. Аргументи наводились такі – DANA не має системи подачі боєприпасів з землі та має гіршу прохідність на бездоріжжі, порівняно із гусеничними САУ 2С3 "Акация".
У тому ж 1979 році було проведено випробування двох екземплярів колісних САУ DANA на Ржевському артилерійському полігоні, результати яких начебто показали відставання цієї артустановки від 2С3 "Акация". Але тут цілком можливо, що результат цих випробувань був прописаний наперед, тому всі випробування проводились формально та для "галочки".
Однак судячи з усього, серед радянського військового керівництва продовжувалась апаратна боротьба щодо можливої купівлі колісних САУ DANA. Бо, наприклад, в 1983 році ГРАУ Міноборони СРСР виступило "проти" придбання цих артустановок, і водночас в тому ж 1983 році радянське військо отримало на дослідну експлуатацію шість (за іншими даними – навіть 18) артсистем вказаного типу.
Етап дослідної експлуатації тривав до 1985 року, після чого усі "Дани" були повернуті виробнику (тобто ЧССР). А от далі відбулось найцікавіше: у 1986 році керівництво СРСР прийняло рішення придбати колісні САУ DANA для озброєння власної армії та для підтримки тоді ще союзника по "Варшавському договору".
Купівля "Дан" для радянської армії відбулась у 1987-1989 роках. Вартість закупки невідома, але є дані про те, що 120 таких САУ були придбані для 211-ої артбригади зі складу "Центральної групи військ СРСР", що на той момент розміщувалась на території Чехо-Словаччини, ще певна кількість таких артсистем була придбана для одного із навчальних центрів "Білоруського військового округу". Цікаво, що в складі 211-ої артбригади DANA замінили собою буксирувані гаубиці Д-20 та ті самі 2С3 "Акация".
По нетривалій практиці використання залишились такі спогади: артилерійська частина САУ DANA виявилась дуже чутливою та доволі часто виходила з ладу від радянського стилю експлуатації, натомість прохідність колісного шасі в тому числі по пересіченій місцевості виявилась вище будь-яких очікувань.
Однак фінал цієї історії виявився сумбурним: під час виводу "Центральної групи військ" у 1991 році 211-та артбригада «перекочувала» до складу "Московського військового округу", але матчастина чомусь взагалі поїхала до Казахстану, і там слід усіх 120 САУ DANA далі губиться. Так загалом вийшло, що невелика практика використання колісних САУ в радянській армії була, але "доктринального сліду" це не залишило.
Читайте також: Як СРСР порівнював САУ M109 та 2С3М "Акация", і до яких висновків прийшли
