У відкритому доступі можна знайти публікацію із рашистського журналу "Техника и вооружение", №2 за 2024 рік, в якій розповідається про випробування в СРСР трофейних самохідних артустановок M109 в базовому варіанті. Цікаво, що в обох випадках радянські спеціалісти порівнювали M109 із САУ 2С3М "Акация", і в обох випадках вони дійшли до висновку, що їх "изделие" краще, аніж західний зразок.
Власне, саме через цей нюанс ми і вирішили звернути увагу на цю історію. Бо тут окремо цікаво виглядають й аргументи для оцінки, які вживали в цій історії росіяни, та які висновки вони потім робили з випробувань.
Читайте також: Ізраїль збиває ледь не половину власних дронів, це типова проблема
Перші випробування трофейного зразка САУ M109 в СРСР відбувались з червня по грудень 1978 року. Автори згаданої вище публікації стверджують, що під час цих тестів із захопленої САУ було відстріляно загалом 102 снаряди калібру 155-мм, із яких 82 уламково-фугасні, та по 10 димових та освітлювальних снарядів.
За підсумками випробувань радянські спеціалісти сформулювали таку оцінку для M109 – менша вага за рахунок використання легких сплавів; легкість управління за рахунок гідромеханічної трансмісії; агрегатна конструкція силового блоку, яка спрощує монтаж або ж демонтаж силової установки у випадку потреби; кращі прицільні прилади, аніж на радянській САУ; і це все було в переліку безумовних переваг самої M109.
Однак щодо вогневої потужності обох артустановок висновок був наступний – мовляв, M109 у базовому варіанті має максимальну дальність стрільби всього 14,8 км, у той час як 2С3М "Акация" має такий же показник на рівні 18,3 км.
Коли радянські спеціалісти проводили таке порівняння, то їх взагалі не бентежив той факт, що довжина ствола на базовому варіанті M109 складає всього 23 калібри, у той час як на 2С3М "Акация" - 28 калібрів, то виходить мова була про дещо непорівнювані величини. Втім, тут складається враження, що в організаторів випробувань стояло просто "політичне" завдання довести перевагу радянської 2С3М "Акация" над західною САУ, і саме під це завдання могло відбуватись "підтягування" усіх оцінок та показників.
Наступний раз радянські спеціалісти отримали можливість випробувати захоплену M109A1B уже в 1980-хх роках, це була САУ, яка стала трофеєм Іраку у війні проти Ірану.
Самі випробування в СРСР цього зразка, що отримав позначення "изделие 39", тривали з листопада 1984 по липень 1985 року. Загалом їх результати описуються так – мовляв, нічого принципово нового дізнатись не вдалось, порівняно із першими випробуваннями M109, але от деякі позитивні новації, як наприклад покращення кучності стрільби на мінімальній дистанції, покращення зручності при ремонті та експлуатації "були оцінені позитивно".
Показово, що і після цих випробувань в СРСР зробили висновок, що мовляв 2С3М "Акация" все рівно краще, але деякі позитивні конструктивні елементи від M109A1B перейняти все ж можна (що насправді так і не відбулось).
Окрема історична іронія полягає в тому, що буквально за кілька років потому Москва була вимушена буквально "на своїй шкірі" пересвідчитись у технологічній перевазі саме 155-мм артилерії натівського стандарту над 152-мм артилерією "Варшавського договору". Що потім примусило самих росіян вести власні теоретичні та практичні напрацювання по темі власної 155-мм артилерії, наприклад на базі "Мста-С".
Читайте також: Magura V5 з Р-73 виявився максимально простим рішенням і не факт, що треба "краще"
