Внаслідок інтенсивної експлуатації уже станом на 2020 рік командування ВПС США було вимушено своїм рішенням обмежити наліт по стратегічним бомбардувальникам B-1B Lancer до максимум 300 льотних годин на рік.
А цей факт в свою чергу накладається на те, що в останні кілька років американські військові доволі обмежено використовували B-1B Lancer для різного роду операцій. Про це в одній із своїх публікацій розповідає портал The War Zone.
Читайте також: Які цифри є по ресурсу Ту-95МС, і що це говорить про можливості РФ
Від Defense Express в даному випадку хочемо підкреслити наступне – хоча згадана вище публікація хронологічно відноситься ще до 2020 року, але описані в ній моменти явно зберігають актуальність й станом на початок 2025 року.
Ну й окрім того, це заодно наочно ілюструє, як американці дійшли до ситуації, коли їм доводиться дотримуватись обмежень на застосування важливого виду своїх стратегічних бомбардувальників.
Якщо коротко переказати зміст цієї публікації, то загалом висновок випливає такий – американські конструктори створювали B-1B Lancer як літак, що використовуватиметься в обмеженій кількості випадків, і котрий взагалі треба було приберігати на випадок "великої війни" проти Радянського Союзу; але от військові США використовували ці бомбардувальники як "платформу для безпосередньої підтримки військ", не враховуючи недоліки цього літака.
За 15 років активного використання B-1B Lancer ці бомбардувальники виконали загалом понад 12 тисяч бойових вильотів. Але так на 2019 рік ВПС США отримали ситуацію, коли повністю готовими до використання були тільки шість бомбардувальників цього типу, а показник нальоту на одному із "бортів" складав аж 12 тисяч льотних годин.
B-1B Lancer використовували в ролі ракетоносіїв для проведення операції "Лис пустелі" в 1998 році, про досвід якої ми розповідали в окремій публікації. А от уже під час війни в Афганістані після 2001 року та операції "Свобода Іраку" в 2003 році B-1B Lancer використовувались переважно взагалі в ролі "бомбовозів"-носіїв керованих бомб JDAM. Хоча тут ще раз варто підкреслити, що ці стратегічні бомбардувальники м’яко кажучи не створювались для настільки інтенсивної бойової роботи.
Окремо специфічно виглядає і такий момент – хоча конструктори B-1B Lancer не передбачали, що цей літак буде активно використовуватись для польотів на малих висотах, американські пілоти якраз "перегинали палку" і постійно відпрацьовували "маловисотний прорив ворожої ППО" чисто тому, що вважали це "веселим", не задаючись питанням про практичну необхідність таких вправ.
Якщо виходити із узагальнених даних, то до цього моменту крайній випадок використання B-1B Lancer у бойовій операції був взагалі в 2019 році, коли кілька таких стратегічних бомбардувальників стояли "на підстраховці" як носії крилатих ракет AGM-158, в рамках операції по ліквідації одного із ватажків ІДІЛу в Сирії.
Читайте також: Іноді доводиться стукати по приладам, коли мова про підняти B-52 в повітря, але це не всі деталі
