xcounter
#

Чому навіть на Т-62 ставили УБ-32 під С-5, і чому взагалі доходило до міні-РСЗВ

7109
мпровізована РСЗВ на шасі МТ-ЛБ в строю ЗСУ, ілюстративне фото з відкритих джерел
мпровізована РСЗВ на шасі МТ-ЛБ в строю ЗСУ, ілюстративне фото з відкритих джерел

Або дещо з історії такого імпровізованого виду озброєнь

Використання міні-РСЗВ, по суті "тачанок" з пусковими під некеровані реактивні снаряди виглядає як одне із "ноу-хау" повномасштабної війни РФ проти України. Таке імпровізоване озброєння було помічено не тільки в Силах оборони України, російські окупанти також заявляли про наявність у них подібних систем.

Але насправді "тачанки" під некеровані реактивні снаряди використовувались під час різних воєн взагалі протягом останніх 40 років. І на цьому тлі було б цікаво проаналізувати, а що ставало стимулом використовувати імпровізовані міні-РСЗВ, заодно щоб мати матеріал для порівняння із нашою сучасністю.

Читайте також: Спочатку РФ списала катер "Шуя" під П-15М, а тепер повертає назад після потоплення "Ивановца"
Російський МТ-ЛБ із блоком УБ-32 та 82-мм автоматичним мінометом "Василек", липень 2023 року, зображення з відкритих джерел

У відкритому доступі є доповідь дослідницької групи Armament Research Services(ARES), котра має цінність уже як історичне джерело. Її автори поставили питання так – хто і як використовував у ролі міні-РСЗВ блоки під некеровані реактивні снаряди С-5, і за яких умов це відбувалось.

Як не дивно це виглядатиме, але автори ARES відлік в цьому питанні взяли з практики радянських військ під час війни в Афганістані (1979-1989 роки), і як перший приклад "тачанки" там фігурує взагалі Т-62 із трьома блоками УБ-32. Також там згадується практика установки блоків УБ-32 на бронетранспортери чи БРДМ, або ж взагалі на захищені "гантраки".

Радянський Т-62 з блоками УБ-32 в Афганістані, архівне фото з відкритих джерел

Пояснення практики виглядало так. Хоча радянські війська в Афганістані не мали приводу нарікати на відсутність артилерійської та авіаційної підтримки, в силу специфіки рельєфу не завжди була можливість використати відповідні засоби ураження.

Так і виникла історія з установкою УБ-32 під С-5 на різні платформи. Тим більш, що дефіциту блоків та реактивних снарядів взагалі не спостерігалось, а питання точності влучання якби відходило на другий план перед необхідністю створити вогневий вал.

Радянський "ган-трак" із УБ-32 в Афганістані, зображення з доповіді ARES

Якщо ж говорити саме про "тачанки" під блоки з некерованими снарядами, то тут, як стверджують автори ARES, "піонерами" виступили війська прокремлівського режиму Наджибулли в Афганістані, котрі ставити УБ-32 просто на джипи. Мотив використання виглядав аналогічно, як і в радянських "колег" - надлишок реактивний снарядів та блоків, потреба в гнучкому інструменті для створення "вогневого валу".

Описана практика використання міні-РСЗВ із реактивними снарядами С-5 під час воєн на території колишньої Югославії виглядає значно екзотичніше. Хоча б тому, що там мали місце навіть переносні міні-РСЗВ з однією пусковою під С-5, а не тільки "тачанки" під міні-РСЗВ.

В цій історії нюанс виглядав так – повноцінно застосовувати авіацію в жодної із сторін війни не було, з боєприпасами загалом були проблеми, тому і тут в хід пішли С-5 навіть із переносними пусковими у форматі "Град-П".