Коли миписали про те, що яка зброя є у Куби, куди йшли кораблі РФ з ракетами "Циркон", то згадували зокрема, що в розпорядженні кубинських військових є лише п’ять літаків МіГ-29, отриманих у свій час від Радянського Союзу. Виходить доволі екзотичний факт, що Куба на даний момент є власником найменшого флоту МіГ-29, і це з поправкою на те, що реальний технічний стан цих літаків наразі не є відомим.
На цьому тлі логічно задатись питанням, а чому власне так вийшло, що т.зв. "Острів свободи" отримав лише п’ять таких літаків, і чому Москва не стала давати більше. Відповідь виглядатиме наступним чином.
Читайте також: Як КНДР продала в ОАЕ ракети "Скад" та 240-мм РСЗВ, і що нам дає ця історія
Портал LHAAS в своєму оглядовому матеріалі розповідає про те, що за своїми початковими планами Куба наприкінці 1980-хх років хотіла придбати в СРСР навіть 35-40 літаків типу МіГ-29, щоб укомплектувати повний авіаполк за радянським штатом.
Але по мірі накопичення економічних проблем кубинському керівництву довелось урізати свої амбіції до 12 одномісних літаків та двох навчально-бойових МіГ-29УБ.
Далі вийшла напів анектодична ситуація. Коли Гавана вперше подала в Москву запит на придбання МіГ-29, то там відповіли кубинським товаришам, що мовляв літаки цього типу більше не виготовляються, тому не можуть задовольнити запит.
За кілька місяців воєнно-політичне керівництво Куби буквально з відкритих джерел отримало підтвердження по тому, що іншим своїм сателітам Радянський Союз постачати МіГ-29 продовжує. Тому Москві не лишалось іншого варіанту, аніж таки задовольнити запит від кубинської сторони на МіГ-29, поставки яких відбулись у 1989-1990 роках, але лише порядка 5 одиниць – власне, скільки Куба й встигла оплатити.
Тут треба розуміти, що хоча СРСР активно використовував Кубу як "проксі-силу" для своїх "інтернаціональних" воєн на Африканському континенті, схоже, що сама Москва розглядала сам т.зв. "Острів свободи" скоріше як майданчик для утилізації старої техніки.
Бо ніяк інакше не пояснити той факт, що лише в середині 1980-хх років Радянський Союз поставив Кубі близько півсотні винищувачів третього покоління МиГ-23, котрі вкрай були потрібні для бойових дій в Анголі проти південноафриканських військ.
Окремо показовим тут є факт, що уже після розвалу СРСР самі росіяни навіть не ставили питання про поставку нової чи вживаної військової техніки для Куби, зокрема літаків. У той час, як наприклад вони пропонували Аргентині купити свої МиГ-35 (хоч угода і не склалась, бо Росія запросила занадто велику суму як на можливості аргентинської казни).
Наведений вище приклад є доволі екзотичною ілюстрацією про те, як сама Росія може поводитись з тими чи іншими своїми сателітами, особливо якщо не вважає їх "ресурсомісткими".
Читайте також: Як радянські Х-29Л вішали на Mirage F1, і чому ми зараз про це пишемо