xcounter
#

Як радянські Х-29Л вішали на Mirage F1, і чому ми зараз про це пишемо

7312
Х-29, ілюстративне фото з відкритих джерел
Х-29, ілюстративне фото з відкритих джерел

Про адаптацію західного озброєння під радянські літаки вже було, але як щодо радянського під західне

У відкритому доступі з’явились підтвердження, що на радянські літаки в строю ЗСУ були інтегровані американські керовані авіабомби GBU-39. Виходить, що це уже четвертий зразок західного керованого авіаційного озброєння, інтегрованого на наші літаки, після AGM-88 HARM, бомб JDAM-ER та AASM Hammer. Що заодно стало приводом для постановки питання про те, що чому GLSDB страждає від РЕБ, а SDB з літаків - ні, хоча мова йде лише про той самий GBU-39.

Тепер ми хочемо подивитись на цю ситуацію під іншим вектором, а саме – наскільки просто можна інтегрувати на літак західного зразка той чи інший вид радянського керованого озброєння. Забігаючи наперед скажемо, що подібних прикладів буквально два, що доволі показово.

Читайте також: Чи дійсно Ка-52 може запускати ракети Х-69: чи мова йде про Х-39, чи Х-38
Іракський Mirage F1 із Х-29Л та контейнером ATLIS, архівне фото з відкритих джерел

Перший – у відкритому доступі можемо зустріти інформацію про те, що під час ірано-іракської війни 1980-1988 років Ірак придбав у СРСР певну кількість керованих авіаційних ракет Х-29Л (із лазерним наведенням), які запускав із французьких Mirage F1. Нюанс в тому, що разом із літаками від Франції Ірак також отримав універсальні контейнери для видачі цілевказівки ATLIS, котрі давали гарну підсвітку лазером, і застосування яких дозволяло збільшити дальність пуску Х-29Л із Mirage F1 із 10 до 15 кілометрів.

Чи треба було переробляти пілони на французьких Mirage F1 під радянські Х-29Л – це історія замовчує. І тут можемо лише припускати, що ідея подібного креативу з однаковою ймовірністю могла виникнути як і в командування ВПС Іраку, так і від французьких партнерів також. Обсяг поставлених для ВПС Іраку ракет Х-29Л у відкритому доступі не заявляється.

Іракський Mirage F1 із Х-29Л та контейнером ATLIS, архівне фото з відкритих джерел

Другий приклад – коли Росія та Південна Африка у 1990-х роках спільно працювали над проектом модернізації "Супер Міраж F1", в рамках якого на цей літак росіяни інтегрували ракету "повітря-повітря" типу Р-73Э. Але судячи з усього, цей проект свій експортний успіх не знайшов, остання демонстрація відбувалась на полях виставки МАКС-2001.

Ну і ще також "до колекції" можемо знайти згадку за 2013 рік про те, що російська "Корпорация "Тактическое ракетное вооружение" (КРТВ) заявляла намір провести інтеграцію керованих ракет російського виробництва на французькі Rafale, котрі мали бути поставлені за контрактом для ВПС Індії. Але, як можемо зрозуміти, і цього не відбулось також.

"Супер Міраж F1" із Р-73Э, архівне фото з відкритих джерел

Ось це все вищевикладене нам ілюструє наступне. Історія з інтеграцією західного керованого озброєння під радянські літаки в строю ЗСУ сама по собі є унікальною. А якщо вектор розгорнути і подивитись, чи хто намагався адаптувати радянське озброєння під західні літаки, то тут перелік відомих прикладів ще менший.

Очевидно, питання стояло не тільки в запиті від країн-користувачів. Але й також – 1) від ступеню доступності та поширеності тих чи інших засобів ураження та 2) можливостей конструкції літаків, під які й відбувається інтеграція.

Читайте також: Повітряні сили вперше офіційно показали FrankenSAM: "Бук" з RIM-7