Якщо все вийде, то це кардинально змінить підходи до логістичного забезпечення армійських частин на віддалених театрах військових дій. Адже мобільну АЕС без проблем можна буде швидко перемістити на віддалену військову базу, аби забезпечити війська необхідною енергією.
На даний момент для цього використовуються традиційні мобільні дизельні генератори. Проте, у 2018 році аналітики Пентагону прийшли до висновку, що основною ланкою уразливості армії США є постачання військам електроенергії, палива і води. На паливо припадає чи не більше половини обсягів логістичного навантаження.
Читайте також: Самохідні міни-торпеди: для флоту США створять нове озброєння
Саме тому була ініційована програма "Проект Пеле", метою якої є створення безпечного ядерного реактора для забезпечення безперебійною енергією військових баз та частин як вдома, так і за кордоном.
За хід "Проєкту Пеле" відповідає Командування стратегічних можливостей армії США. Пентагон опублікував запит на проектування, та згодом уклав три контракти на $39,7 мільйонів з компаніями BWX Technologies, Westinghouse Government Services та X-energy. Контракти були офіційно підписані у березні 2020 року.
Мобільна атомна станція повинна важити до 40 тон, має поміщатися на борт військового транспортного літака, потребувати мінімальну кількість персоналу для обслуговування та гарантувати повну радіаційну безпеку.
Реактор повинен мати потужність від 1 до 5 МВт і служити не менше 10 років. Має бути передбачена можливість для модульного поєднання з аналогічними реакторами задля збільшення потужності. Перевантажень палива у реакторі не передбачається, для заміни палива станцію повертатимуть на завод-виробник. Досить специфічною є вимога забезпечити надійну роботу за умов багаторазових зупинок і пусків, а також переміщень з довгими транспортними "плечима".
Учасники конкурсу повинні впродовж двох років репрезентувати прототипи своїх мобільних АЕС. Кращий з них ляже в основу пілотного реактора, демонстрація якого запланована на 2023 рік.
У основі «Проєкту Пеле» лежить технологія TRISO, розроблена фахівцями Міністерства енергетики США. Головною перевагою TRISO-реакторів є здатність його елементів витримувати температуру до 1800 градусів Цельсія. Це дозволяє зберегти цілісність палива при пожежі чи виході з ладу допоміжних систем.
Керівник проекту Джеф Ваксман каже, що це обумовлено конструкцією TRISO-реакторів, яка складається з великої кількості крихітних гранул. Кожен елемент такої конструкції має достатню твердість, щоб зберегти небезпечні речовини усередині навіть під впливом температури. Якщо в реактор, наприклад, потрапить ракета, вибух приведе лише до розкиду цілих уранових кульок. І навіть якщо деякі з них зруйнуються, викид шкідливих речовин буде незначним, адже вони не сконцентровані не в одному уразливому елементі, а розподілені в мініатюрних кульках.
Зрозуміло, що перспективи впровадження мобільних АЕС в документах армії США описуються в оптимістичних тонах. Але деякі американські експерти у галузі ядерної енергетики скептично відносяться до такої ідеї.
Наприклад, Едвін Лайман, директор Проекту Ядерної Безпеки в Union of Concerned Scientists (Союз Зацікавлених Науковців), вважає, що у науковому департаменті Командування стратегічних можливостей арміі США "постійно недооцінювали спектр ризиків для місій, що створюються цими реакторами".
Він також попередив, що "розміщення цих реакторів без добре підготовлених командирів, які розуміють радіологічні наслідки і повинні мати надійний план у випадку критичної ситуації, це може виявитися катастрофічним прорахунком".
Мобільні реактори збільшують ризики потрапляння ядерних матеріалів до терористських груп. Лайман заявив, що у такому разі противник зможе використати здобутий матеріал для виготовлення низькотехнологічної "брудної бомби", що може позбавити війська США доступу до певної території. Питання про повернення пошкодженої станції в США так само залишається відкритим.
Можуть виникнути і політичні проблеми, пов'язані з розгортанням чи перебазуванням таких систем. Деякі країни-партнери можуть відмовитися від ідеї розміщення ядерного реактора на своїй території , яким би маленьким він не був. Навіть якщо юридичні питання і будуть погоджені, в деяких країнах може бути значна громадська протидія щодо розгортання цих реакторів.
Отже, ця нова ініціатива породжує низку ще неопрацьованих проблем як політичного, так і військово-технічного характеру.
Попри усі потенційні складнощі, армія США вірить у потенціал цього проекту та дуже поспішає з його реалізацією. "Це значно знизить потребу в інвестиціях у дорогу енергетичну інфраструктуру", - наголошувалось у заяві Пентагону після підписання контракту з розробниками мобільного реактору.
За передніми оцінками, насамперед нові реактори мають постачатися, в основному, до відомих американських військових баз. Кількісні потреби у таких АЕС для фірм-розробників реакторних технологій виглядають цілком привабливо. Це до 60 станцій по 5 МВт або до 34 станцій по 10 МВт. Найбільш оптимістичні показники – до 108 станцій по 5 МВт і до 105 станцій по 10 МВт.
Наталія КОВАЛЬСЬКА, спеціально для Defense Express
Читайте також: Між війною та миром. Як Росія хоче захопити світ
