Після того, як Міністерство внутрішніх справ України у січні повідомило про знищення загалом трьох бойових частин російських "гіперзвукових" ракет Х-47 "Кинжал" з'явилось припущення, що у РФ є проблема із їх надійністю. Бо зрештою мова йде про 15% лише офіційно продемонстрованих бойових частин, які не вибухнули, а у січні ворог запустив 20 ракет Х-47 "Кинжал".
Але Defense Express поспілкувався з фахівцями, які досліджують російське озброєння та отримав інформацію, що насправді така ситуація є не наслідком браку, а просто пов'язана з конструкторськими рішеннями російських розробників.
Читайте також: Військові розповіли, як з Browning M2 врятували нашу артустановку від рашистських "Ланцетів"
Зокрема сама бойова частина Х-47 "Кинжал" в середині немає контактного підривача взагалі. За її ініціацію відповідає електронна система, яка знаходиться у апаратному блоці ракети, де також розміщена батарея. Цей блок з'єднується дротами з бойовою частиною. Але під час збиття існує вірогідність їх обриву, у такому випадку бойова частина залишається неактивованою.
З боку Defense Express можемо зробити припущення, що таке рішення російськими розробниками було прийнято свідомо й пов'язано з конструкційними особливостями Х-47 "Кинжал", схемою розміщення блоків та використанням бойової частини, яка призначена для проникнення. Нагадаємо, що у бойовій частині міститься 150 кг вибухової речовини октаген, що еквівалентно 240 кг тротилу.
Цілком можливо, що взведення бойової частини відбувається лише під час наближення ракети до землі. Зокрема такі схеми традиційно використовують у балістичних ракетах. Наприклад, серед публічно відомого, на осколоково-фугасній ракеті 9Н123Ф комплексу "Точка-У" запобіжно-виконавчий механізм мав два ступені запобігання передчасного підриву. Й сам блок розміщувався перед бойовою частиною.
Перший знімався після старту, другий - коли ракета вже проходила максимальну висоту траєкторії польоту. Далі, з метою забезпечення повітряного підриву працював вже радіовисотомір та лазерний оптичний сенсор. Або спрацьовував контактний датчик, який активувався під час зустрічі ракети з перешкодою. На схемі нижче бойова частина позначена цифрою 4, а запобіжно-виконавчий механізм - цифрою 1.
Цілком можливо, що у Х-47 "Кинжал" використана аналогічна схема, яка перекочувала з "Точки-У" на "Искандер", а з нього вже на цю ракету. Зрештою використання такої чи аналогічної схеми може бути пов'язано з вимогами забезпечення безпеки та унеможливлення передчасного підриву.
Таким чином навряд у РФ взагалі можуть вважати таке рішення недоліком, або не мають можливості його усунути. Бо останнє означає переконструювання ракети, яка й так доволі довго розроблялась. Зокрема на це вже вказує повний індекс Х-47М2, що означає існування базової Х-47 та двох ітерацій її модернізації. При цьому корінням цієї ракети взагалі може бути ще радянська розробка.
Оновлено: після публікації матеріалу та навіть у відповідь на нього Telegram-канал "Полковник ГШ" виклав фото з залишками носового відсіку ракети Х-47 "Кинжал".
Що підтверджує інформацію викладену вище - у проникній бойовій частині Х-47 "Кинжал" в середині корпусу немає контактного підривача. Він розміщується у носовій частині, як зазначено у дописі, навколо активної радіолокаційної головки самонаведення ракети.
Таким чином при ураженні Х-47 "Кинжал" може "розсипатись" на частини й блок з запобіжно-виконавчим механізмом полетить в один бік, а проникаючий заряд - в іншу й дроти просто порвуться. Водночас інформація про існування на Х-47 "Кинжал" активної радіолокаційної головки самонаведення вперше отримало підтвердження з додаткових джерел.
Читайте також: Постачання високоточних далекобійних бомб AASM Hammer від Франції підтверджено та названо кількість
