Після того, як Міністерство внутрішніх справ України у січні повідомило про знищення загалом трьох бойових частин російських "гіперзвукових" ракет Х-47 "Кинжал" з'явилось припущення, що у РФ є проблема із їх надійністю. Бо зрештою мова йде про 15% лише офіційно продемонстрованих бойових частин, які не вибухнули, а у січні ворог запустив 20 ракет Х-47 "Кинжал".
Але Defense Express поспілкувався з фахівцями, які досліджують російське озброєння та отримав інформацію, що насправді така ситуація є не наслідком браку, а просто пов'язана з конструкторськими рішеннями російських розробників.
Читайте також: Військові розповіли, як з Browning M2 врятували нашу артустановку від рашистських "Ланцетів"
![Бойова частина Х-47](/media/contentimages/97b65a911c1c734b.jpg)
Зокрема сама бойова частина Х-47 "Кинжал" в середині немає контактного підривача взагалі. За її ініціацію відповідає електронна система, яка знаходиться у апаратному блоці ракети, де також розміщена батарея. Цей блок з'єднується дротами з бойовою частиною. Але під час збиття існує вірогідність їх обриву, у такому випадку бойова частина залишається неактивованою.
З боку Defense Express можемо зробити припущення, що таке рішення російськими розробниками було прийнято свідомо й пов'язано з конструкційними особливостями Х-47 "Кинжал", схемою розміщення блоків та використанням бойової частини, яка призначена для проникнення. Нагадаємо, що у бойовій частині міститься 150 кг вибухової речовини октаген, що еквівалентно 240 кг тротилу.
![Бойова частина Х-47](/media/contentimages/f0b65a911d228d17.jpg)
Цілком можливо, що взведення бойової частини відбувається лише під час наближення ракети до землі. Зокрема такі схеми традиційно використовують у балістичних ракетах. Наприклад, серед публічно відомого, на осколоково-фугасній ракеті 9Н123Ф комплексу "Точка-У" запобіжно-виконавчий механізм мав два ступені запобігання передчасного підриву. Й сам блок розміщувався перед бойовою частиною.
Перший знімався після старту, другий - коли ракета вже проходила максимальну висоту траєкторії польоту. Далі, з метою забезпечення повітряного підриву працював вже радіовисотомір та лазерний оптичний сенсор. Або спрацьовував контактний датчик, який активувався під час зустрічі ракети з перешкодою. На схемі нижче бойова частина позначена цифрою 4, а запобіжно-виконавчий механізм - цифрою 1.
![9Н123Ф](/media/contentimages/52465a910620882e.jpg)
Цілком можливо, що у Х-47 "Кинжал" використана аналогічна схема, яка перекочувала з "Точки-У" на "Искандер", а з нього вже на цю ракету. Зрештою використання такої чи аналогічної схеми може бути пов'язано з вимогами забезпечення безпеки та унеможливлення передчасного підриву.
Таким чином навряд у РФ взагалі можуть вважати таке рішення недоліком, або не мають можливості його усунути. Бо останнє означає переконструювання ракети, яка й так доволі довго розроблялась. Зокрема на це вже вказує повний індекс Х-47М2, що означає існування базової Х-47 та двох ітерацій її модернізації. При цьому корінням цієї ракети взагалі може бути ще радянська розробка.
Оновлено: після публікації матеріалу та навіть у відповідь на нього Telegram-канал "Полковник ГШ" виклав фото з залишками носового відсіку ракети Х-47 "Кинжал".
![Носовий відсік Х-47М2](/media/contentimages/45065a941a85e66f.jpg)
Що підтверджує інформацію викладену вище - у проникній бойовій частині Х-47 "Кинжал" в середині корпусу немає контактного підривача. Він розміщується у носовій частині, як зазначено у дописі, навколо активної радіолокаційної головки самонаведення ракети.
Таким чином при ураженні Х-47 "Кинжал" може "розсипатись" на частини й блок з запобіжно-виконавчим механізмом полетить в один бік, а проникаючий заряд - в іншу й дроти просто порвуться. Водночас інформація про існування на Х-47 "Кинжал" активної радіолокаційної головки самонаведення вперше отримало підтвердження з додаткових джерел.
Читайте також: Постачання високоточних далекобійних бомб AASM Hammer від Франції підтверджено та названо кількість