Безпілотники надали турецькій армії життєво важливу перевагу і продемонстрували, що традиційні способи та методи ведення війни вже не мають потрібного ефекту.
Обставини та наслідки
З початком в кінці лютого 2020 року військової операції «Весняний щит» на північному сході Сирії, Туреччина розпочала масово застосовувати ударні безпілотні авіаційні комплекси (БАК) власного виробництва - Bayraktar TB2 від компанії Baykar та Anka-S від ТАІ. Обидва БАК є верхівкою сучасного турецького високотехнологічного виробництва авіаційних безпілотних виробів. При цьому, TB2 став ледь не основним апаратом для нанесення авіаційних ударів турецькими військами по сирійським цілям в Ідлібі.
Читайте також: "Нам потрібні й державні рішення, і певна підтримка": Тарас Шийко, директор "СЗТФ "Прогрес"
Найбільш активна фаза залучення Туреччиною БАК розпочалася після 27 лютого, коли було вбито 33 турецьких солдати під час авіаудару сирійської та російської авіації. Анкара у відповідь знищила чисельну кількість сирійського озброєння та військової техніки російського та радянського виробництва, а також багато живої сили, включаючи «іхтамнєтів». В мережі Інтернет було поширено багато відео, де відображені удари по танках Т-55, Т-62 та Т-72, бронемашинам БМП-1, ЗРГК «Панцир-С1», ЗРК C-125, ЗСУ-23 «Шилка», самохідних гаубиць 2С1 та по іншій військовій техніці. Так, лише за станом на 4 березня 2020 року, за офіційними підрахунками Міністерства оборони Туреччини з моменту початку операції було нейтралізовано 3 винищувачі, 8 вертольотів, 3 безпілотники, 151 танк, 47 РСЗВ та артилерійських установок, 8 підрозділів ППО, 12 протитанкових систем, 4 міномети, 24 одиниці бронетанкової техніки, 27 бронетранспортерів зв'язку, 34 озброєні пікапи, 60 військових машин, 10 складів боєприпасів та 3138 прихильників режиму Б.Асада. При цьому близько 95% цих цілей були уражені саме озброєнням БАК. І це не останні цифри. Кількість знищеною техніки та особового складу постійно зростає.
Фактично, турецькі військові показали, як можуть бути використані безпілотники в якості основного елементу авіаудару. При цьому, масоване застосування БАК висунуло нові вимоги до військової доктрини. Адже попри те, що повітряний простір Ідліб було закрито, в тому числі з використанням сучасних російських систем РЕБ, турецьким ударним безпілотникам вдавалося знищувати сирійські системи ППО на ворожій території. Особливої уваги потребує ураження сучасних російських комплексів, призначених зокрема для боротьби з безпілотниками та крилатими ракетами. Так, серед великої кількості відеоматеріалів, є приклади ураження високоточними боєприпасами MAM-L, розробленими провідною турецькою оборонною компанією Roketsan, навіть переведених у бойове положення систем «Панцир С1», розгорнутих в Ідлібі. Очевидно, що система ППО не змогла виявити ані безпілотник, ані бомби, що наближалася до нього.
За словами Президента Туреччини, за станом на початок березня 2020 року війська його країни змогли знищити вісім «Панцирів» в сирійському Ідлібі. Безперечно, російська сторона все заперечує, і каже про значно менші втрати, адже розуміє, що поточні бойові дії в Сирії свідчать, що «розпіарений» комплекс ППО насправді не є бездоганним, як про нього заявляється.
Як же турецьким військовим вдається успішно вражати подібні цілі? Відповідь потрібно шукати у площині багатьох обставин. Для початку цілком зрозуміло, що до військової операції турецькими військовими були проведені масштабні підготовчі заходи. Було здійснено збір всіх можливих даних стосовно розміщення та характерних маршрутів пересування сирійської військової техніки. Був проведений їх аналіз та оцінка місцевості. Надалі були визначені можливості засобів ППО противника, їх слабкі та сильні сторони. Після цього був опрацьований певний алгоритм можливих дій.
За оцінками Defense Express, запорукою успіху операцій із застосування турецьких БАК, в тому числі Bayraktar TB2, стало чітке планування та координація дій сил залучених до виконання бойових завдань. Управління БАК здійснювалося з одного операційного центру спеціальних операцій, який розташований вглибині території країни. Безпілотники злітали з різних баз, а потім управління ними передавалося на командний пункт, де перебували пілоти, оператори корисного навантаження та планувальники операцій. Надалі шляхом наявної наземної мережі ретрансляторів БПЛА діяли безпосередньо в зоні проведення операції. Їх дії були чітко скоординовані. Вони часто застосовувалися у складі рою. Цілі вражалися з різних відстаней та висот. При цьому застосовувалися БАК практично постійно в умовах дії радарів ППО та впливу російських систем РЕБ. Однак вони не могли зупинити атаки дронів. Це стало можливим шляхом, з одного боку, - використання властивостей безпілотників, які мають достатньо малу поверхню розсіювання, а з іншого - застосування станцій радіотехнічного моніторингу та радіоелектронного придушення сучасних радіоелектронних засобів наземного базування Koral від компанії Aselsan. Саме завдяки ним здійснювався аналіз всього спектру радіоелектронних частот та автоматично, майже миттєво, реалізовувався алгоритм протидії. Таким чином, створювалися сприятливі умови для залучення БАК в зоні проведення бойових дій. Крім того, зенітно-ракетні комплекси успішно знищувалися і під час їх пересування як вдень, так і вночі.
За даними Defense Express все це дозволило лише за 10 днів задіяння лише БАК TB2 здійснити понад 2000 польотних годин і використати близько 200 бомб MAM-L. При цьому, кожна бомба досягнула поставленої цілі. Лише БАК Bayraktar ТВ2 за їх використанням вдалося знищити щонайменше 3 ЗРГК «Панцирь-С1», 3 ПУ ЗРК С-125 «Печора», радар до С-125 та ЗРК «Тор-М1». Знищення цілей відбувалося у важкодоступних місцях та в укриттях, а також, іноді, в умовах застосування противником маскувальних засобів. При цьому за весь час операції було втрачено лише 2 безпілотники TB2.
Своїми діями в Ідлібі Анкара продемонструвала зрілість концепції бойового застосування ударних БАК. Безпілотники виявилися дуже ефективним елементом сучасної війни. Так, безперечно, трапляються помилки та промахи, однак в цілому можна констатувати, що турки сьогодні вміло ведуть війну нового покоління, де авіаційні безпілотні засоби ураження відіграють ключову роль, де життя людини – професіонала, на підготовку якого держава витратила значні ресурси, стає головною цінністю.
…..
Які висновки для України
Попри те, що українська армія отримала у своє розпорядження турецькі БАК Bayraktar TB2 разом з бомбами MAM-L лише минулого року, а військові пройшли підготовку в Туреччині восени того ж року, перші тренувальні польоти розпочалися лише на початку березня 2020. Надалі ще слідує певний процес підготовки персоналу на українських полігонах, а потім, напевно, застосування в зоні проведення Операції об’єднаних сил.
Однак перед цим українським військовим, безперечно, слід ознайомитися з турецьким досвідом залучення даних БАК в Сирії. І зробити певні висновки, адже на оснащенні ЗС України перебувають лише шість Bаyraktar ТВ2. Крім того, варто усвідомити, які зміни практика їх застосування може внести в характер ведення майбутніх бойових дій.
Так, якщо говорити про використання даних безпілотників на Донбасі, де РФ побудована ешелонована система ППО, а також інтенсивно використовуються різноманітні засоби РЕБ, то звичайно це непросте завдання. Однак, варто зрозуміти, і турки це яскраво довели, що ймовірність втратити безпілотник можна не лише мінімізувати, а й взагалі довести до нуля, не лише через використання його технічних характеристик, а й через правильне планування, високу професійну підготовку операторів/пілотів і головне - ефективну координацію спільних дії повітряних сил, підрозділів розвідки та РЕБ. Якщо ж все це буде зроблене якісно, то застосування ТВ2 в зоні проведення ООС не лише істотно підвищить обізнаність українського війська в ситуації за лінією розмежування, а й забезпечить своєчасне нанесення точкових випереджальних ударів по важливим об’єктам противника…
Повну версію статті читайте в черговому випуску журналу Defense Express
Читайте також: Потрібні але забуті: топ 5 перспективних військових розробок України - відео
