З 2014 року оборонні підприємства України розробили сотні нових зразків озброєння, але лише невелика їх частина потрапила до війська.
БМП-1УМД
У 2017 році "Житомирський бронетанковий завод" завершив заводські випробування модернізованого БМП-1УМД. Оновлена машина отримала сучасний бойовий модуль, цифрову систему управління вогнем, німецький двигун Deutz та інше передове обладнання. Також було посилено бронювання та зменшена помітність машини у інфрачервоному діапазоні.
Така модернізація - один з найперспективніших шляхів для різкого підвищення бойової ефективності БМП-1, що у значній кількості стоїть на озброєнні ЗСУ. Оновлена машина має значно потужніше озброєння - бойовий модуль "Стілет" з 30-мм автоматичною гарматою, 30-мм автоматичним гранатометом, 7,62-мм кулеметом, а також високоточним протитанковим комплексом "Бар‘єр". БМП з таким модулем за вогневою потужністю стає в один ряд з БТР-3 та БТР-4.
Також на БМП-1УМД встановлені додаткові елементи захисту, окрім того БМП-1УМД значно малопомітніша у тепловізорі завдяки маскуванню машини у ІЧ-діапазоні. Як і на всій іншій новій українській бронетехніці на оновленій бойовій машині встановлюються цифровий захищений зв‘язок та сучасні засоби навігації.
А для забезпечення високих ходових та експлуатаційних характеристик замість радянського двигуна УТД-20 встановлюється німецький TCD2013 від Deutz, який має значно більший ресурс, тихіший, економічніший та більш приємистий.
Але попри свої переваги, проект БМП-1УМД так і залишився експериментальним зразком та все ще чекає нагоди піти у серію.
Бойовий дрон "Фантом"
Український наземний безпілотник "Фантом" вперше продемонстрували у 2016 році. Його позиціювали як одну з найтехнологічніших розробок українського оборонно-промислового комплексу.
Протягом декількох років ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" розвинула проект до створення двох прототипів з колісними формулами 6х6 та 8х8. В результаті удосконалень був створений наземний дрон, який може оснащуватись різноманітним озброєнням від кулемета до 23-мм гармати чи протитанкового комплексу, перевозити вантажі, вести розвідку та евакуйовувати поранених.
Розробка аналогічної бойової техніки з революційними можливостями потребувала активної державної підтримки, але брак коштів у Міноборони та неусвідомлення характеру застосування подібних систем на полі бою, загасили інтерес до "Фантому" у військовому відомстві, як і до всіх інших роботизованих наземних платформ.
Наразі, як повідомили Defense Express у ДП ДГЗІФ "Укрінмаш", яке зараз веде цей проект на деяких зовнішніх ринках, один із зразків українського "Фантому" тестують у Об'єднаних Арабський Еміратах з метою всебічної оцінки дрона у реальних умовах та прийняття рішення щодо закупівлі.
Водночас у країнах НАТО постачання до війська наземних дронів вже отримало "зелене світло". Зокрема армія США замовила 600 наземних дронів MUTT, які призначені для транспортування вантажів та евакуації поранених. Активні роботи проводить і Росія, яка тестувала свої останні роботизовані платформи, зокрема, "Уран-9" у Сирії. У Кремлі вже оголосили про плани створення першого стройового підрозділу, на озброєнні якого буде стояти значна кількість наземних дронів.
Проте Україна, яка стартувала одночасно з провідними країнами та Росією, зараз у питанні наземних дронів починає активно відставати попри всі можливості.
"Горлиця" від "Антонова"
Легендарне КБ "Антонова" у 2016 році вперше показало тактичний безпілотний літальний апарат "Горлиця", який може здійснювати не тільки розвідку, але і самостійно наносити високоточні удари ракетним озброєнням.
Реалізація подібного проекту - справжній виклик для оборонного комплексу будь-якої країни. Необхідно розробити не тільки сам безпілотник, але і наземну станцію управління, оснастити комплекс новітньою електронікою, створити надійні алгоритми обробки та передачі даних, бойового застосування та експлуатації, а також гарантувати їх надійну роботу на відстані у сотні кілометрів в умовах радіоелектронного придушення.
8 листопада 2017 року прототип нового безпілотного літального апарату виконав перший випробувальний політ. І для розвитку проекту була обіцяна значна державна підтримка. Проте через рік було повідомлено, що державного фінансування для створення комплексу "Горлиця" "Антонов" так і не отримав.
Скоріш за все, враховуючи необхідний час для завершення розробки та її запуск у серію на тлі нагальної потреби України у подібній техніці, ситуаційну перевагу надали вже готовому рішенню - турецьким Bayraktar TB2. Але, якщо розвитку "Горлиці" не буде надано державну підтримку, то таке тимчасове рішення має всі шанси перетворитися на постійне.
БТР-4МВ1
Розробка БТР-4 розпочалась ще у 2000-х роках на "Харківськимому конструкторському бюро з машинобудування" (ХКБМ). Ця машина розглядалась як основна заміна для різноманітних бронетранспортерів та БМП, що стояли на озброєнні української армії. Вона також мала стати єдиною базою для цієї лінійки машин, від санітарної та командно-штабної, до створення на її базі артилерійських систем та колісного танку. Фактично саме БТР-4 мав став єдиною бойовою колісною машиною у ЗСУ, замінивши собою всі інші бронетранспортери, БМП та машини на їх базі.
За цей час БТР-4 постійно оновлювався, отримавши новий німецький двигун, американську трансмісію та декілька сотень інших конструктивних змін. Еволюційним шляхом розвитку бойової машини став БТР-4МВ1 - створений з урахуванням досвіду боїв на Донбасі та розробок країн-членів НАТО. Вперше він був представлений у 2017 році на виставці "Зброя та Безпека".
БТР-4МВ1 отримав нову конструкцію лобової частини з ефективним нахилом та посиленим захистом, завдяки якому досягається значно більша ймовірність рикошетів ворожих боєприпасів. Це рішення прийшло на заміну доволі архаїчній передній частині БТР-4 з лобовими склами, які закриваються щитами.
Окрім того, БТР-4МВ1 має значно потужнішу рознесену броню, побудовану за модульним підходом, що робить його найбільш захищеною машиною у своєму класі серед тих, що стоять на озброєнні ЗСУ. А бойові можливості БТР-4МВ1 були підвищені за рахунок нового тепловізійного прицілу, який поєднаний з високоточною цифровою системою ведення вогню.
Ще однією особливістю машини стала її подальша комп'ютеризація. Водій отримав панелі з багатофункціональними екранами, на яких - вся необхідна йому інформація, наприклад, карта з маршрутом, параметри роботи двигуна та трансмісії, а також зображення з цілої системи камер для огляду на 360 градусів.
Проте, БТР-4МВ1 досі продовжує чекати свого шансу зацікавити військових та потрапити до лав українського війська.
Warmate - "Сокіл"
У 2014 році польська WB Group продемонструвала Warmate -"дрон-камікадзе". Це баражуючий боєприпас, який знищує ціль самопідривом. Він втілює новий напрям розвитку засобів ураження - певного симбіозу простого по конструкції та електроніці безпілотника та боєприпасу.
Після запуску оператор керує дроном та самостійно наводить його на ціль аж до її знищення. Така система дозволяє створити простий комплекс, з помірною вартістю.
Warmate має вагу у 5,3 кг. Дальність польоту БПЛА - до 15 км, час баражування - до 90 хв., швидкість - до 150 км / ч., висоту польоту - до 3 000 м. За знищення цілі відповідає кумулятивна або осколкова бойова частина.
Ця розробка викликала жвавий інтерес в Україні, а у 2016 році WB Group та українська "ЧeЗаРа" підписала ліцензійну угоду. Після чого почалось створення розвідувально-ударного комплексу "Сокіл", який складається з однієї розвідувальної та трьох ударних бойових машин. За задумом розробників, один безпілотник - FlyEуе веде розвідку, виявляє цілі та розподіляє їх між ударними дронами Warmate.
Весь комплекс розміщується на декількох автомобілях "Козак", що забезпечує його високу мобільність. Як підкреслили у "ЧeЗаРа", комплекс має приблизно 40% вітчизняного обладнання та 60% - польського.
Але останні новини про перспективи надходження цього комплексу до українського війська губляться у 2017-2018 році. В цей же час WB Group вже поставила близько 1 000 Warmate до польських збройних сил.
Таким чином комплекс "Сокіл", як і БТР-4МВ1, БМП-1УМД, "Фантом" та "Горлиця", для України так і залишись експериментальними розробками, попри свій потенціал. Звісно, необхідно усвідомлювати, що між дослідним зразком та серійним виробництвом - напружена робота конструкторів, інженерів та випробувачів протягом років.
Але реалізувати перспективні проекти без державної підтримки - задача надскладна, навіть для оборонних гігантів світового рівня. І якщо не змінити такий підхід, то для подолання технологічного розриву із противником Україна буде вимушена купляти вже готову бойову техніку за кордоном, витрачаючи значно більше коштів.
Дивіться також: Вправи зі зброєю: проблеми державного оборонного замовлення - 2020
