У відкритому доступі з посиланням на книгу "Svenskt Pansar" (SMB, 2009) ми можемо прочитати таку цікаву історію. На початку 1990-х років Швеція провела ряд випробувань техніки радянського зразка, зокрема БМП-1, Т-72М1 і Т-80У, бо визначалась – купувати таке чи ні як заміну своїм знаменитим безбаштовим танкам Strv 103 із 105-мм гарматами і танкам Strv 121 із 76-мм гарматами (шведське позначення британських середніх танків Centurion, виробництво яких почалось ще у 1945 році).
На той момент величезні арсенали колишнього "Варшавського договору" стали нікому не потрібні: лише в колишній "НДР" було накопичені 10 тисяч "надлишкових" одиниць артилерії, бронетехніки й танків, і прикупити щось із того по дисконтній ціні виглядало ідеєю непоганою. Але перш ніж купувати, потрібно було провести цикл випробувань, з чого власне шведи й почали.
Читайте також: Рашисти на МТ-ЛБ встановили й 57-мм зенітку С-60: колекція шушпанцерів поповнилась новим зразком
Для початку, осінню 1991 року Швеція придбала у Німеччини для випробувань п’ять МТ-ЛБ і п’ять Т-72М1. У випадку з МТ-ЛБ все вийшло наче однозначно – шведській армії ходові якості цієї машини сподобались, було придбано декілька сотень "мотолиг", які отримали позначення Pbv 401 та прослужили до початку 2010-х років.
Якщо по Т-72М1 коротко, то результати випробувань шведські військові вцілому описали так – "ця машина була кращою, аніж її репутація на Заході" (станом на початок 1990х років тобто). Але цей танк підходив лише для наступальних дій, порівняно із західними машинами мав вкрай погану ергономіку, тому армія Швеції вирішила, що не купуватиме Т-72М1 для своїх механізованих частин.
Цікаво, що у 1994 році шведські військові прийняли рішення купити із запасів Східної Німеччини до 400 одиниць БМП-1 для ролі "бронетаксі". Це специфічне рішення було ухвалене саме за результатами випробувань, які показали зокрема, що за шведськими стандартами гармата до БМП-1 мала недостатню вогневу міць, а через умови зберігання цих машин стріляти з них було в принципі небезпечно.
Виправляти недоліки БМП-1 для шведської армії в рамках програми модернізації під індексом Pbv 501 взялась чеська компанія VOP 26; для виготовлення 350 модернізованих Pbv 501 знадобився час до 1998 року, але уже в 2000 році шведська армія зняла з озброєння ці БМП. Втім, нагадаємо, що на цьому історія Pbv 501 аж ніяк не завершилась: у квітні 2022 року Німеччина дозволила поставити Україні 49 таких машин зі складу в Чехії.
У 1992 році воєнно-політичне керівництво Швеції визначилось, що новий танк для своїх бронетанкових частин вибиратиме серед німецького Leopard 2, американського M1A2 Abrams та французького Leclerc, а от для механізованих частин виник варіант із можливою купівлею Т-80У безпосередньо в РФ.
Для випробувань шведи отримали Т-80У, тести тривали із жовтня 1993 року по січень 1994 року. Якщо порівнювати навіть із вищезгаданими танками Strv 103 та Strv 101, то російський Т-80У, на думку шведських військових, переважав у мобільності, і за 3 місяці випробувань обидві машини начебто ні разу не зламались.
Однак за рівнем вогневої міці виявилось, що 125-мм гармата цього танка не давала переваг по вогневій навіть перед існуючими шведськими танками із 105-мм та 76-мм гарматами; окрім того виявилось, що Т-80У через недоліки апаратури недостатньо адаптований для ведення боїв уночі.
На цьому тлі в січні 1994 році уряд Швеції вирішив, що кращим варіантом для оснащення механізованих частин буде оренда в Німеччини вживаних Leopard 2A4, які уже тоді показали свою наочну перевагу над машинами радянського зразка.
І саме так, ще 30 років назад, стало очевидним технологічне відставання танків радянського зразка перед їх західними опонентами.
Читайте також: Німці думають, що якщо ціна БМП Puma виросте до 30 мільйонів євро, то вони рідше ламатимуться
