xcounter
#

Як серби у 1990-х зробили "кустарний ЗРК" під "апгрейд" Р-60 та Р-73, і як воно стріляло

10373
Сербські імпровізовані ЗРК Pracka RL-2 та Pracka RL-4, ілюстративне фото з відкритих джерел
Сербські імпровізовані ЗРК Pracka RL-2 та Pracka RL-4, ілюстративне фото з відкритих джерел

Ідея поставити авіаційну ракету на наземну пускову виглядає доволі простою "на папері", але на практиці може й "не вистрілити" в усіх сенсах цього слова

В світовій історії "кустарного" озброєння своє цікаве місце зайняв проект Сербії по створенню "імпровізованих" ЗРК на базі ракет "повітря-повітря" типів Р-60 та Р-73, відомий під загальною назвою "Pracka" ("Праща"), роботи по якому йшли саме під час війни в Югославії у 1990-х роках.

Тоді підсанкційний режим Слободана Мілошевича та його "проксі-сили" шукали будь-які можливості посилити власну протиповітряну оборону будь-якими "кустарними методами". Першою "пробою пера" в рамках таких зусиль стала імпровізована пускова установка під радянські ракети Р-13 на шасі вантажівки ТАМ-150, яку під час одного із парадів показали формування боснійських сербів.

Читайте також: Росіяни спочатку зробили 152-мм гаубицю "Пат-Б" на лафеті "від Д-30", а потім "забули" прийняти на озброєння
Пускова установка боснійських сербів Atoll під ракети Р-13, архівне зображення з відкритих джерел

Ця установка на Заході була відома під назвою Atoll, жодного разу на практиці не застосовувалась, можливо була просто "парадним декором", але таки наштовхнула конструкторів у самій Сербії на деякі "імпровізовані" рішення.

Першим таким "імпровізованим" рішенням в рамках проекту "Pracka" ("Праща"), стала установка для відстрілу ракет "повітря-повітря" Р-60МК на базі лафету до зенітної гармати M55. Мало того, що така установка і так мала би малу дальність стрільби, зважаючи на ТТХ ракети Р-60, так про успішність її застосування взагалі нічого не було відомо.

Самохідна зенітна артустановка M53/59 чеського виробництва, архівне зображення з відкритих джерел

Але це не стримало сербських конструкторів від подальшого розвитку проекту, в рамках якого з’явились дві варіації одного "імпровізованого" ЗРК - Pracka RL-2 та Pracka RL-4. Базою для обох варіантів стало шасі від самохідної зенітної установки M53/59 чеського виробництва.

Pracka RL-2 призначався для відстрілу "апгрейду" Р-60МК, до якого "прикрутили" прискорювач, перероблений із реактивного снаряда до РСЗВ калібру 128 мм. Для запуску ракети мали використовуватись направляючі на базі авіаційного пілона АПУ-60-1ДБ1.

Пускова під "апгрейд" Р-60МК на Pracka RL-2, зображення з відкритих джерел

Pracka RL-4 призначався для відстрілу "апгрейду" Р-73, прискорювач для якого виготовляли взагалі з поєднання одразу 6 некерованих авіаційних ракет С-5 калібру 57 мм. Для відстрілу мала використовуватись направляюча на базі авіаційного пілону АПУ-73.

Але далі виник ось такий нюанс. Серби зуміли підібрати належні ПУ для відстрілу авіаційних ракет, навіть створили цікаві стартові прискорювачі на базі некерованих реактивних снарядів. Але схоже, їм так і не вдалось вирішити проблеми з наведенням ракет із цих "імпровізованих" ЗРК для стрільби по повітряним цілям.

Тому й виникла така картина, що у відкритому доступі є дані про те, що під час операції НАТО проти режиму Слободана Мілошевича в Югославії у 1999 році згадані вище Pracka RL-2 та Pracka RL-4 були в строю, але жодної згадки про те, що ці засоби ППО бодай в одному епізоді успішно відстрілялись.

Пускова під "апгрейд" Р-73 на Pracka RL-4, зображення з відкритих джерел
Читайте також: Як рашисти збирались "полювати на HIMARS" ракетами Х-29ТД, яких в реальності вистачило лише на ферму та міст