В світовій історії "кустарного" озброєння своє цікаве місце зайняв проект Сербії по створенню "імпровізованих" ЗРК на базі ракет "повітря-повітря" типів Р-60 та Р-73, відомий під загальною назвою "Pracka" ("Праща"), роботи по якому йшли саме під час війни в Югославії у 1990-х роках.
Тоді підсанкційний режим Слободана Мілошевича та його "проксі-сили" шукали будь-які можливості посилити власну протиповітряну оборону будь-якими "кустарними методами". Першою "пробою пера" в рамках таких зусиль стала імпровізована пускова установка під радянські ракети Р-13 на шасі вантажівки ТАМ-150, яку під час одного із парадів показали формування боснійських сербів.
Читайте також: Росіяни спочатку зробили 152-мм гаубицю "Пат-Б" на лафеті "від Д-30", а потім "забули" прийняти на озброєння
Ця установка на Заході була відома під назвою Atoll, жодного разу на практиці не застосовувалась, можливо була просто "парадним декором", але таки наштовхнула конструкторів у самій Сербії на деякі "імпровізовані" рішення.
Першим таким "імпровізованим" рішенням в рамках проекту "Pracka" ("Праща"), стала установка для відстрілу ракет "повітря-повітря" Р-60МК на базі лафету до зенітної гармати M55. Мало того, що така установка і так мала би малу дальність стрільби, зважаючи на ТТХ ракети Р-60, так про успішність її застосування взагалі нічого не було відомо.
Але це не стримало сербських конструкторів від подальшого розвитку проекту, в рамках якого з’явились дві варіації одного "імпровізованого" ЗРК - Pracka RL-2 та Pracka RL-4. Базою для обох варіантів стало шасі від самохідної зенітної установки M53/59 чеського виробництва.
Pracka RL-2 призначався для відстрілу "апгрейду" Р-60МК, до якого "прикрутили" прискорювач, перероблений із реактивного снаряда до РСЗВ калібру 128 мм. Для запуску ракети мали використовуватись направляючі на базі авіаційного пілона АПУ-60-1ДБ1.
Pracka RL-4 призначався для відстрілу "апгрейду" Р-73, прискорювач для якого виготовляли взагалі з поєднання одразу 6 некерованих авіаційних ракет С-5 калібру 57 мм. Для відстрілу мала використовуватись направляюча на базі авіаційного пілону АПУ-73.
Але далі виник ось такий нюанс. Серби зуміли підібрати належні ПУ для відстрілу авіаційних ракет, навіть створили цікаві стартові прискорювачі на базі некерованих реактивних снарядів. Але схоже, їм так і не вдалось вирішити проблеми з наведенням ракет із цих "імпровізованих" ЗРК для стрільби по повітряним цілям.
Тому й виникла така картина, що у відкритому доступі є дані про те, що під час операції НАТО проти режиму Слободана Мілошевича в Югославії у 1999 році згадані вище Pracka RL-2 та Pracka RL-4 були в строю, але жодної згадки про те, що ці засоби ППО бодай в одному епізоді успішно відстрілялись.
Читайте також: Як рашисти збирались "полювати на HIMARS" ракетами Х-29ТД, яких в реальності вистачило лише на ферму та міст
