Поки у Франції розмірковують над початком розробки своєї балістичної ракети на 1000 км цілком доречною буде згадака, як у 80-х ця країна розробила доволі передову на той час ракетну систему "поверхня-поверхня" під назвою Hadès (читається "Адес", у перекладі - Аїд, на честь давньогрецького бога підземного світу).
При цьому підхід до розробки та рішення, які були закладені в оперативно-тактичний ракетний комплекс Hadès і зараз цілком актуальні. Хоча сама історія з цією ракетою є лише черговою ілюстрацією того, як у Європі забули, що мирне небо над головою - це не безкоштовне задоволення.
Читайте також: Румунія замовила 1000 турецьких бронеавтомобілів Cobra II з локалізацією: оголошена ціна та строки
А сама історія з Hadès починається у середині 70-х років, коли було прийнято рішення почати накреслювати заміну наявним тоді комплексам Pluton, які мали дальність до 120 км та відхилення у межах 150 метрів. Але формально розробка, яку вела Aerospatiale (зараз частина Airbus) стартувала лише у 1984 році, а перший пуск був зроблений у 1988 році.
При цьому дальність ракети ще на стадії розробки зросла з 250 км спочатку до 350 км, а потім до 450 км, а за деякими джерелами - всі 500 км. Також тоді склався загальний вигляд комплексу у вигляді твердопаливної одноступеневої ракети із вертикальним контейнерним пуском, а також пускової на вантажній платформі з двома ракетами.
При цьому ракета мала ряд дуже важливих особливостей. Наприклад, траєкторія для польоту лише в атмосфері, тобто Hadès був не просто балістичною, а аеробалістичною ракетою. Через це аеродинамічні рулі дозволяли змінювати траєкторію польоту ракети на маршевій ділянці, а також активно маневрувати на кінцевій з метою ухилення від ворожих засобів ПРО.
Сама ракета відрізнялась доволі помірними габаритами - 7,5 метра довжини та 53 см діаметра, при загальній стартовій вазі у 1850 кг (альтернативні джерела: 7,3 метра, 52 см та 2158 кг відповідно).
Це мала бути ракета з ядерною бойовою частиною потужністю 80 кТ типу TN 90. Хоча вже на початку 90-х розглядався варіант з конвенційною бойовою частиною для ураження високозахищених об'єктів. Для цього ракету планували оснастити супутниковою системою навігації та/або телевізійною ГСН (принцип DSMAC з еталонним зображенням цілі), що мало дати точність до 5 метрів. Але більша вага бойової частини означала зменшення дальності до 250 км.
Hadès вже тоді мав сучасну цифрову систему управління вогнем. Мінімальну кількість операторів для управління. А на додачу пускова маскувалась під звичайну військову тентовану вантажівку.
Hadès не планувався у ролі дуже масової системи, бо він мав бути саме ядерним і тому навіть 120 запланованих ракет були вагомою силою. Але Холодна війна завершилась раніше ніж система завершила всі випробування для прийняття на озброєння у 1992 році.
Загалом було виготовлено лише 15 пускових та 30 ракет, які ніколи не були розгорнуті у бойовому стані. У 1996 році тодішній президент Франції Жак Ширак переформатував французькі ядерні сили та відправив Hades на утилізацію, яка була завершена 23 червня 1997 року.
А через 2 роки та 2 місяці у РФ на виставці МАКС був продемонстрований ОТРК "Искандер". Який з балістичною ракетою 9М723 вагою 3,8 тонни має дальність у 500 км, траєкторію наближену до аеробалістичної та з маневруванням на термінальній ділянці, супутникову навігацію та, опціонально, радіолокаційну чи телевізійну ГСН.
Читайте також: Нідерланди замість Tomahawk приєднались до європейської далекобійної ELSA для ударів по РФ
