Зазвичай нові РЛС створюються внаслідок однієї з трьох можливих причин. Перша – поява нових конструктивних рішень і технологій, які забезпечують суттєве покращення параметрів роботи станцій. Друга – поява нових систем озброєння, що вимагають наявності нових РЛС викривання і супроводження цілей та наведення ракет. Третя причина – поява нових категорій цілей, викриття яких для існуючих РЛС є надто складним завданням.
До початку II світової війни колишній СРСР відставав від решти країн світу у сфері розвитку радіолокації і лише масове отримання під час війни від США і Великобританії готових зразків, а також доступ до трофейних німецьких розробок дозволили активізувати власні роботи у цій сфері і ліквідувати відставання.
Читайте також: РФ планує збудувати мережу "арктичних" РЛС "Резонанс-Н" на Далекому Сході
А з часом СРСР створив власну конструкторську школу радіолокації, наслідком чого стала поява низки оригінальних конструкцій світового рівня. Між іншим, у СРСР першими опанували технологію станцій з фазованою антенною решіткою (ФАР), хоча широке застосування останніх запізнилось на роки через обмеженість виробничих потужностей і почалося лише після появи на Заході власних аналогів. Великі і потужні РЛС у СРСР/РФ створювались передусім для завчасного попередження про ракетний напад і вирішення завдань ППО-ПРО.
Поряд з цим, створювалися станції менших розмірів, наприклад, для потреб артилерійських підрозділів і протитанкових засобів. РЛС виробництва горьківського (нижегородського) заводу НІТЕЛ експортувалися до 53 країн світу – загалом 3500 станцій.
Лише у 2000 році Росія почала поступово відновлювати потенціал у цій сфері, долаючи низку нових проблем. Адже частина підприємств галузі, що виробляли важливі електронні і електромеханічні підсистеми, опинилася після розпаду СРСР за кордонами РФ (у т.ч. в Україні).
До того ж десять років простою призвели до відставання від світових розробок у сфері електроніки й інформатики, внаслідок чого багато російських інноваційних розробок кінця 80-х років минулого століття перейшло до розряду безнадійно застарілих. Загострилась кадрова проблема, досвідчені фахівці пішли на пенсію, а молоді почали шукати роботу в інших місцях.
Відтак, спочатку Москва намагалася відновити старі програми з часів СРСР, пізніше старі концепції намагалися пристосувати до нових реалій і нарешті почалися розробки нових РЛС. Попри таємність, деякі з них пропонуються на експорт і аналіз ТТХ дозволяє мати уявлення щодо російських досягнень у цій царині.
РЛС метрового діапазону
В СРСР розроблялися РЛС викриття повітряних цілей, що працюють у різних діапазонах хвиль. Послідовно впроваджувались станції метрового діапазону, тобто, напрямку, який на Заході в принципі ігнорувався. Адже там вважали, що станції метрового діапазону, хоча й не відрізняються точністю визначення параметрів сучасних цілей, проте мають величезну дальність дії та до того ж досі не створено протирадіолокаційних ракет, пасивні головки наведення яких були б здатні наводитись на джерело випромінювання метрових хвиль.
З часом виявилось, що такі РЛС бачать літаки, створені з використанням технологій малої помітності (stealth) навіть краще, ніж звичайні літаки. Ймовірно, саме з цього приводу у РФ до цього часу продовжують працювати над створенням РЛС метрового діапазону.
РЛС П-18
Основною станцією метрового діапазону хвиль залишається РЛС П -18 «Терек» (1РЛ131), розроблена ГНІІРТ/ННІІРТ (Горьковский/Нижне-Новгородский НИИ Электротехники). Вона серійно випускалась на заводі НІТЕЛ з 1971 року понад 20 років. Загалом було виготовлено 2995 станцій, з яких 1218 – на експорт. Станція відрізняється надійністю і сьогодні, втім, її конструкція, зокрема, елементна база, застаріли і є анахронізмом. РЛС кілька разів модернізували. Версія П-18-1, відома з 2013 року, що має аналогічний зовнішній вигляд і ТТХ, відрізняється заміною лампових схем передавача на транзисторні та новим оснащенням робочого місця оператора.
Значно покращено стійкість на завади тощо. У випадку використання противником спрямованих завад до 200 Вт/МГц, дальність викриття цілі, що летить на висоті 3000 м зменшується зі 110 до 90 км, а цілі на висоті 10 км – з 180 до 150 км. Придушення постійних ехо-сигналів збільшено з 20 до щонайменше 45 дБ (за деякими даними, навіть на рівні 55 дБ).
Версія П-18-2 «Прима», що пропонується з 2018 року, має цілком нову антену, що розкладається і складається автоматично протягом 5 хвилин. Вона базується на шасі вантажівки «Урал 53262-1022». На цьому ж носії знаходиться комплект апаратури і місця для екіпажу з 2-х осіб. Цілі, що рухаються на висоті 3000 м, станція викриває на дальності 120 км, а на висоті 20 км – 320 км. Максимальна дальність викривання збільшена до 400 км.
Значно покращено роздільну здатність станції – вона тепер окремо бачить цілі, віддалені між собою на 100 м або на 6° в азимуті. Швидкість обертання антени становить 12, 6 або 3 оберти на хвилину. РЛС здатна реєструвати в автоматичному режимі до 500 цілей, що прямують різними трасами. РЛС П-18-2 має цілком цифрову апаратуру обробки сигналів. Її новими якостями є збільшення спроможності викриття цілей, що рухаються з малою швидкістю та цілей з малою і дуже малою ефективною поверхнею розсіювання (ЕПР), таких, як, наприклад, БПЛА. Також збільшено стійкість до завад.
РЛС 1Л125 «Ниобий-СВ»
Нова трьохкоординатна РЛС метрового діапазону з вертикальною активною антеною 1Л125 відома з 2016 року, коли почалися її поставки до частин ППО Сухопутних військ ЗС РФ.
Станція є похідною від РЛС 55Ж6УM, що випускалася з 2013 року для ППО РФ. Такий підхід повторює рішення попередніх десятиліть, коли на базі великої» РЛС 1Л13 «Небо» на початку 1980-х років було створено станцію менших розмірів для ППО Сухопутних військ під назвою 1Л13-3 «Небо-СВ». Розробником станцій був ННИИРТ, а виробництво зосередили на новому заводі «70 лет Победы» концерну «Алмаз-Антей» у Нижньому Новгороді.
РЛС «Ниобий-СВ» призначена для викриття аеродинамічних і балістичних цілей, їх ідентифікації та визначення джерел активних завад. РЛС працює на дальностях від 5 до 500 км, максимальна висота викривання цілей 65 км, а діапазон кутів піднесення становить −10÷35°. Максимальна швидкість цілей становить 1500 м/сек. Станція може одночасно контролювати рух до 300 цілей, швидкість обертання антени становить 12 або 6 обертів на хвилину.
Роздільність становить 600 м або 8° у випадку двох цілей з однаковою ЕПР. Її антена автоматично складається і розкладається. Антена станції встановлена на шасі вантажівки КАМАЗ-5360. Розрахунок РЛС складається з 3-х осіб, станція вживає до 30 кВт електрики.
РЛС «Небо-У»
Найбільшою РЛС метрового діапазону є 55Ж6У «Небо-У», що знаходиться у виробництві з 1995 року. Максимальна кругова помилка відстані становить 60 м, а в азимуті - 10°. Точність виміру висоти становить 400÷600 м, в залежності від висоти цілі. РЛС викриває цілі на висоті 500 м на дальності 65 км, а на висоті 20 км – на дальності понад 400 км.
Поставки РЛС цього типу у війська тривали навіть за часів єльцинського періоду правління – у 2006–2011 роках промисловість виготовила 17 станцій. У 2011 році РЛС суттєво модернізували шляхом заміни лампової апаратури збудження антени на напівпровідникові блоки. Компактна версія станції отримала назву 1Л119 «Небо-СВУ». Щоправда, її дальність дещо зменшилася (відповідно, 50 i 350 км), вона також виявилася менш точною (400 м по дальності і 0,5° в азимуті).
У 2013 році вперше було оприлюднено РЛС 55Ж6УM «Ниобий», яка є подальшим розвитком РЛС 1Л13 «Небо-СВ» і 1Л9 «Небо-СВУ» в рамках НДКР «Ниобий», яка почалася у 2010 році. Прототип було виготовлено у 2011 році.
Нова станція отримала додаткову дзеркальну антену дециметрового діапазону, завдяки чому досягнуто стійкість до завад і точність визначення координат сучасних цілей. РЛС має інтегрований запитувач системи «свій-чужий» і апаратуру супутникової топоприв’язки, оскільки є мобільною (розгортання займає 5 годин). Дальність дії становить 600 км, діапазон пошуку по висоті 0÷30°. Точність визначення координат цілі – 80 м по дальності, 600 м по висоті і 15° за азимутом і кутом піднесення. Кількість одночасно супроводжуваних цілей-200.
Про російські РЛС для контролю повітряної обстановки дециметрового діапазону такі як "Каста-2E2", «Противник», «Гамма-Д», «Узола» читайте в продовженні цього матеріалу – Ідентифікація ворога: російські РЛС для контролю повітряної обстановки. Ч.2.
Читайте також: Російські системи ППО та ПРО на форумі "Армия-2021": досвід для України
