Фрегати останньої надії – РФ поступово втрачає статус великої морської держави

Фрегати останньої надії – РФ поступово втрачає статус великої морської держави

5137

Одним з наслідків розпаду колишнього СРСР стало катастрофічне скорочення чисельності і занепад успадкованого Росією ВМФ, на той час другого у світі за чисельністю і бойовим потенціалом. Кораблі масово продавали на злом, тоді як нові, закладені ще за радянських часів, будувалися дуже повільно. Відтак, коли Москва знову вирішила повернутися у Світовий океан, виявилося, що їй бракує кораблів, здатних виконувати поточні завдання і треба будувати нові.

Наявність успадкованих від колишнього СРСР потенціалу відповідних розробок у сфері електроніки, технічного спостереження і обробки даних, морських озброєнь, а також підготовлених кадрів уможливила проектування нових багатоцільових кораблів середньої водотоннажності далекої морської (океанської) зони - фрегатів пр.22350, які мали становити цілком нову якість ВМФ РФ.

Розробку проекту виконало петербурзьке АТ Северное Проектно-конструкторское бюро (СПКБ), одна з провідних проектних структур РФ. Технічний проект 22350 ВМФ РФ затвердив на початку 2005 року.

Читайте також: ​Військово-морський флот РФ отримав фрегат з турбінами від підприємства "Укроборонпрому"
Проєкт 22350
Проєкт 22350

ТТХ фрегатів пр. 22350 першої серії

Універсальний корабельний стартовий комплекс УКСК
Універсальний корабельний стартовий комплекс УКСК

Водотонажність: стандартна 3900 т, повна 4500 т, головні розміри: 135 × 16 × 4,5 (м); ГЕУ – дві газові турбіни М90ФР потужністю 20 223 кВт/27 500 к.с., два дизельних двигуни 10Д49 потужністю 3823 кВт/5200 к.с. кожний; швидкість 29 вузлів, дальність плавання 4000 миль зі швидкістю 14 вузлів. Екіпаж 170÷210 матросів, старшин і офіцерів.

Озброєння: 2 універсальних модуля УКСК (универсальный корабельный стартовый комплекс) 3С-14У1 з 16 ПУ ракет 3K14 "Калибр-НК", 3K55 "Оникс" або 3K22 "Циркон", 4×VIII ПУ вертикального старту ЗРК 9K96 "Редут", два ракетно-гарматних комплекси самооборони 3M89 "Палаш", універсальна автоматична 130-мм артилерійська установка A-192M, два 14,5 мм кулемети KПВТ, 2×IV 330-мм торпедних апарати комплексу "Пакет-НК" і вертоліт Ka-27ПЛ.




Технічні засоби спостереження: багатофункціональна РЛС 5П20K "Полимент", РЛС контролю надводної і повітряної обстановки 5П27 "Фуркэ-4", активно-пасивна система цілевказу для проти корабельних крилатих ракет 34K1 "Монолит", система керування артилерійським вогнем 5П10 "Пума", три навігаційних РЛС МР-231-3, дві оптоелектронні голівки MTK-201M-С7, дві оптоелектронні голівки УВ -450; засоби протидії – комплекс РЕБ 5П28, дві ПУ ложнихї цілей ПУ-СК i вісім пускових ПУ-1716 комплексу KT-308.

Гідроакустичне озброєння: підкильна ГАС "Заря-3.3", буксирувана ГАС "Минотавр-ИПСМ". Корабель оснащено системою управління "Линкор-22350", системами радіо- та космічного зв’язку. Завдяки реалізації комплексу конструктивних заходів, у т.ч. використанню композиційних конструктивних матеріалів,мінімізовано фізичні поля корабля і суттєво зменшено ефективну поверхню розсіювання та радіолокаційну і оптичну помітність.

Рекорди затяжного довгобуду

Контракт на будівництво головного корабля пр.22350 "Адмирал Флота Советского Союза Горшков" отримала 21 жовтня 2005 року "Северная верфь" (Санкт-Петербург), визнана єдиним постачальником цих кораблів для ВМФ РФ. Решта фрегатів також отримали назви на честь радянських і царських адміралів.

корабель пр.22350
Головний корабель пр.22350 "Адмирал Флота Советского Союза Горшков", 25.07.2013 р.

Передачу "Горшкова" замовнику планували на 2009 рік, потім на 2011 рік, що також виявилося надто оптимістичним.

26 листопада 2009 року було закладено другий корабель, "Адмирал Флота Касатонов", а 1 лютого 2012 року - наступний, що отримав назву "Адмирал Головко". Четвертий фрегат, "Адмирал Флота Советского Союза Исаков" було закладено 14 листопада 2011 року. 17 березня 2011 року базовий контракт збільшили ще на 2 одиниці.

Через неритмічне фінансування будівництво "Горшкова" від самого початку йшло з великими труднощами і затягнулося у часі. 29 жовтня 2010 року, на момент спуску на воду готовність головного фрегата становила лише 37%. Термін завершення будівництва перенесли на 2012 рік, алеі його не змогли дотриматись.

На початку 2012 року завод ще намагався "тримати марку" - з нагоди закладки третього корабля адміністраціяповідомила, що головний фрегат "ще цього року вийде на випробування", а перший серійний корабель буде спущено на воду. А вже на кочатку квітня 2012 року термін готовності "Горшкова" і вихід на випробування перенесли на початок травня 2013 року з наступною передачею замовнику у листопаді 2014 року.

Але через проблеми із поставками головних зразків нових видів озброєння, технічних засобів тощо, планових термінів не дотримались. 31 липня 2013 року було повідомлено, що корабель вийде на випробування у морі восени, проте, череззатримку з поставкою 130-мм гармати А-192М, яку отримали лише у вересні 2014 року, вихід знову відклали.

12 грудня 2014 року спустили на воду другий фрегат, "Адмирал Флота Касатонов", який на той момент мав технічну готовність у 50%. Його перший термін передачі ВМФ призначили на кінець 2017 року, однак він виявився нереальним і був порушений, з огляду на повільний темп добудови. Лише у вересні 2018 року ступінь готовності досяг 99%.

Як можна відмітити, хоча усі елементи ГЕУ перших двох кораблів були змонтовані вчасно, ще до кримської кризи, їх все одно будували надто довго.

До війни діяла міжнародна кооперація, яка передбачала поставки газових турбін для комплектації кораблів ВМФ РФ, оскільки після розпаду колишнього СРСР усі виробничі потужності у цій сфері залишилися в Україні. Тому українське ДП НВКГ "Зоря" – "Машпроект" співпрацювало з російською стороною в рамках спеціально створеного ще у 1993 році російсько-українського СП - ЗАТ "Турборус" (м.Рибінск). Його співзасновниками з російської сторони є ВАТ НВО "Сатурн" (м.Рибінск), ФГУП НВО "Аврора" (Санкт-Петербург) і 000 "Турбокон" (Москва), а з української - ДП НВКГ "Зоря" – "Машпроект".

Одним з головних завдань ЗАТ "Турборус" було створення нового корабельно силового агрегату M55Р (ДГТА, Дизель-Газотурбинный Агрегат) у складі газової турбіни, дизельного двигуна і редуктора, в якості головної енергетичної установки (ГЕУ) нових фрегатів пр. 22350.

До складу ДГТА М55Р входили наступні компоненти, що виготовлялися в Росії і Україні, зокрема:

- форсажна газова турбіна М90ФР (виробник- ДП НВКГ "Зоря" - "Машпроект", Україна);

- маршовий дизельний двигун 10Д49 (ВАТ "Коломенський завод", РФ);

- редуктор РО55Р (ДП НВКГ "Зоря" - "Машпроект", Україна);

- система автоматичного управління (ВАТ "Концерн "НВО "Аврора", РФ).

Два комплекти агрегатів М55Р для оснащення двох перших кораблів пр.22350 ("Адмирал Горшков" і "Адмирал Касатонов"), відправили з Миколаєва до Росії у 2013 році. Відправку комплекту для третього корабля ("Адмирал Головко") скасували через початок у 2014 році російської агресії.

У зв'язку з відсутністю ДГТА, до вирішення питання з налагодженням в РФ власного виробництва аналогічних газотурбінних установок, будівництво другої пари кораблів пр. 22350 ("Адмирал Головко" і "Адмирал Флота Советского Союза Исаков") заморозили і корпуси цих фрегатів кілька років простояли на стапелях.

На заміну газових турбін і редукторів українського виробництва, починаючи з 3-го корабля серії було вирішено застосувати російські аналоги. Виготовлення форсажної газової турбіни М90ФР доручили НВО "Сатурн", а редукторів РО55 – заводу "Звезда".

Проект М-90ФР було розроблено НВО "Сатурн" ще в 2008 році спільно з НВП "Зоря" – "Машпроект", тому російська сторона володіла повним комплектом технічної документації на українську газову турбіну. Тим не менше, перші ГТД М90ФР російського виробництва для фрегатів пр. 22350 спромоглися виготовити не у 2017 році, як планували, а лише на початку 2019 року - через 5 років після припинення поставок з України.

Наслідком цього стало значне затримання часу будівництва фрегата "Адмирал Головко" – корпус простояв на стапелі понад 8 років замість 2-х за планом. Роботи відновили лише після поставки ГЕУ, що уможливило спуск корабля на воду 22 травня 2020 року.

Чергова затримка пов’язується з епідемією в РФ COVID-19, тому закінчення добудови варто очікувати лише у 2021 році, початок швартових випробувань на початку 2022-го і передачу замовнику восени того ж року, тобто, через 10 років від моменту закладки на стапелі.

Наслідки розриву виробничих зв’язків з Україною відбиваються і на термінах будівництва 4-го корабля ("Адмирал Флота Советского Союза Исаков"), закладеного 14 листопада 2013 року. Перший контракт передбачав поставку ГЕУ з використанням українських турбін і редукторів у вересні 2016 року. Проте, доставку унеможливило припинення ВТС через агресію РФ проти України.

фрегат проекту 22350
Церемонія закладки фрегата проекту 22350 "Адмірал флоту Радянського Союзу Ісаков" на ВАТ "Суднобудівний завод "Північна верф". Санкт-Петербург, 14.11.2013 (с) А.В. Карпенко / bastion-karpenko.ru

Термін нової поставки ГЕУ (серпень 2018 року), вже з російськими турбінами і редукторами, виявився нереальним і надто оптимістичним і у вересні 2017 року його перенесли на другий квартал 2019 року. Все це затримало готовність корабля тому спуск на воду перенесено на 2021 рік, а передачу замовнику-до кінця 2023 року, тобто, також через 10 років після закладки.

Окрім зазначених, виникли також інші проблеми, зокрема, вже на етапі випробувань, що затримало передачу ВМФ першої пари кораблів. Особливо це було видно на прикладі "Горшкова", який вийшов на заводські випробування 18 листопада 2014 року. Під час останніх, через аварію системи управління і пожежу у машинному відділені було пошкоджено турбіну М90ФР. Ремонт вартістю 25 млн рублів тривав до літа 2015 року.

Газотурбінний двигун М90ФР
Газотурбінний двигун М90ФР (http://paralay.com)

У вересні того ж року корабель перейшов на Північ для проведення державних випробувань із ракетними стрільбами. Тоді повідомлялося про перспективу здачи корабля ВМФ вже у грудні 2015 року. Але через проблеми із ЗРК "Редут" передачу "Горшкова" ВМФ відтермінували і він повернувся на Балтику. Тим часом, недоліки ЗРК, ракети якого (9M96, 9M96D i 9M100) не відповідали проектним параметрам, усунути не змогли і новий термін передачі корабля замовнику-листопад 2016 року – також виявився нереальним.

Лише у березні 2017 року після закінчення випробувань решти озброєння і технічних засобів корабель знову перейшов на Північ для продовження протягом року державних випробувань систем ППО і торпедного озброєння. Лише 26 липня 2018 року нарешті було підписано Приймальний акт і "Горшков" увійшов до складу Північного флоту.

Другий корабель проекту, "Адмирал Касатонов", розпочав випробування на Балтиці 21 грудня 2018 року. Очікувалося, що фрегат може увійти до складу ВМФ вже до кінця 2019 року. На початку жовтня він перейшов на Північ для продовження комплексу державних випробувань із бойовими стрільбами, а 6 квітня повернувся на Балтику для випробувань систем протичовнової оборони.

Фрегат
Фрегат "Адмірал Касатонов"

15 липня було підписано Приймальний акт і фрегат прийняли до складу ВМФ РФ.

Фрегати на черзі

Поступове освоєння російською промисловістю виготовлення газових турбін і редукторів, а також усунення проблем з ракетиним озброєнням дозволили розблокувати програму і відновити будівництво фрегатів пр.22350. Про значення цього факту свідчить те, що на церемонії закладки третьої пари кораблів ("Адмирал Амелько" і "Адмирал Чичагов") 23 квітня 2019 року був присутній особисто В. Путин.

Остання пара започатковує перехід до будівництва фрегатів дещо модифікованого проекту, який відрізняє посилений склад ракетного озброєння – три ракетних модуля УКСК і 24 пускові ракет (замість двох модулів і 16 пускових на базовому проекті). Решту озброєння залишено без змін.

Графік будівництва фрегатів пр. 22350

*ПФ-Північний флот, БФ-Балтийський флот, ЧФ-Чорноморський флот, ТОФ-Тихоокеанський флот.

У подальшому вивчається можливість переходу до будівництва ще більш потужних кораблів глибоко модернізованого пр. 22350M, які відрізнятимуться більшою водотоннажністю (8000 т) і утричі більшим, у порівнянні з фрегатами 1-ї серії, складом ударного озброєння у складі 48 ПУ (6 модулів УКСК), 2-х вертольотів, БПЛА тощо.

Плани побудувати 20 фрегатів пр.20350 протягом 15-20 років виявилися нереальними. Вже наприкінці 2010 року ЗМІ РФ повідомили про зменшення, через фінансові проблеми, планів будівництва до 10-12 кораблів. Ба більше, Державна Програма розвитку озброєнь РФ до 2020 року передбачає будівництво 8 фрегатів.

Колишній головнокомандувач ВМФ РФ адмірал Віктор Чирков наполягає на необхідності для ВМФ щонайменше 15-18 фрегатів пр. 22350/22350М, які становитимуть основу корабельних угруповань в Арктичній зоні, Атлантиці і Середземному морі. Проте, "хотєлки" адмірала обмежують фінансові чинники, у зв’язку з чим 4 травня 2016 року міністр оборони РФ Сергей Шойгу повідомив, що до 2025 року ВМФ РФ отримає лише 6 фрегатів пр. 22350.

ЗРАК
ЗРАК "Палаш" на фрегаті "Адмірал флоту Радянського Союзу Горшков" пр.22350, випробування на Північному флоті, осінь 2015 р

А новий головнокомандувач ВМФ РФ адмірал Владимир Королев 12 грудня 2017 року заявив, що у майбутньому фрегати цього проекту стануть основними російськими кораблями морської і океанської зони. І мабуть для перевірки цієї тези у 2019 році головний фрегат у супроводі буксира, танкера і судна забезпечення навіть відправили у навколосвітне плавання, яке тривало 175 діб.

Втім, через відсутність навіть перспективи фінансування проектних робіт, немає впевненості, що фрегати пр.22350М колись будуть побудовані взагалі.

У щойно оприлюдненому документі "Річний звіт СПКБ за 2019 рік" російські ЗМІ повідомляють, що через брак рішення МО РФ проектант призупинив розробку технічних проектів перспективного атомного есмінця (фактично ракетного крейсера) пр. 23560 "Лидер" (2016 рік) і модифікованого фрегата пр. 22350М (2019 рік). В обох випадках - після завершення ескізних проектів, тобто на дуже ранній стадії.

І хоча кораблі пр. 23560 i 22350M вважаються найбільш перспективним продуктом СПКБ, який включено до Програми Розвитку ЗС РФ на 2018-2027 роки, існують усі підстави говорити про фактичне завершення робот над ними, якщо навіть СПКБ не може розраховувати на стабільне фінансування.

Причини такого стану речей слід шукати у фінансових проблемах МО РФ (і російської економіки в цілому), що зумовлює відмову від будівництва великих і дорогих в експлуатації надводних кораблів, особливо з ядерною енергетикою. Брак коштів став вироком для амбіційної програми "Лидер", то ж кремлівським адміралам доведеться обмежувати свої апетити кораблями, які вже будуються, у т.ч. фрегатами 2-ї серії.

Нічого іншого не залишається. Адже збільшення на пр. 20355М озброєння до 6 ракетних модулів УКСК призведе до значного зростання водотоннажності з необхідності заміни корпусу і ГЕУ на нові. Тобто, йдеться про зовсім інший корабель, розробка технічного проекту якого і освоєння будівництва вимагатимуть значних коштів, яких і без того бракує. Тому, якщо до нього й повернуться, то не скоро (за оптимістичним сценарієм-після 2027 року).

Як раніше повідомляв Defense Express, ремонт єдиного авіаносця РФ "Адмирал Кузнецов" затягується вдвічі.

На підтвердження цієї тези, 25 серпня 2020 року на форумі "Армия-2020" було підписано контракт на закладку у 2021 році ще 2-х фрегатів пр. 22350. По суті, російська промисловість через брак коштів і технологій вже втратила здатність будувати авіаносці, крейсери і есмінці. То ж, фрегати-довгобуди на черзі. Наразі вони - остання надія путінського флоту з його хворобливими претензіями на океанську проекцію сили і статус великої морської держави.

Бойовий пост на фрегаті "Адмірал флоту Радянського Союзу Горшков" пр.22350, випробування на Північному флоті, осінь 2015 р
Читайте також: ​Росія у окупованому Криму закладає вертолітоносец: загроза чи "Прибой" у калюжі