xcounter
#

Чому Захід за рік війни так і не почав виробляти багато зброї зокрема для ЗСУ

10915
Процес виробництва британських Challenger 2, ілюстративне фото з відкритих джерел
Процес виробництва британських Challenger 2, ілюстративне фото з відкритих джерел

Чому обіцянки налагодити виробництво зброї швидко та з мінімальними затратами не спрацювали

Портал UK Defence Journal опублікував блог, присвячений проблемам з реалізацією деяких оборонних проектів Великої Британії. Але цей блог заодно може нам дати відповідь на одне важливе питання- чому ж Захід, всупереч розмовам про "ленд-ліз", майже за рік повномасштабного вторгнення РФ, так і не зміг розгорнути масштабне виробництво зброї в тому числі для зміцнення ЗСУ.

Загалом автор блогу пояснює проблему так – планувальники в британському Міноборони занадто часто змінювали специфікації того чи іншого проекту, та просто вірили на слово підрядникам, що ті впораються з роботами без суттєвого збільшення затрат. В результаті виходили насправді суцільні перевитрати, а військо досі лишається без сучасної зброї.

Читайте також: Як Польща сама навчилась виготовляти МТ-ЛБ та САУ "Гвоздика", і чи зможуть рашисти повторити такий "успіх"
Сімейство бронемашин Ajax, ілюстративне фото з відкритих джерел

Як одна із ілюстрацій згадується провал із проектом по виробництву сімейства гусеничних бронемашин Ajax. В теорії аж 589 таких ББМ мали бути поставлені уже до 2017 року, вартість поставки мала би скласти 3,5 мільярдів фунтів стерлінгів. Але станом на початок 2023 року британське військо має лише 26 таких машин, і то їх ще потрібно доопрацьовувати, по причині чисельних технічних проблем. Приклад із гусеничними ББМ Ajax важливий хоча б тому, що пояснює – чому британці досі не наважились, скажімо, на передачу для ЗСУ бойових машин піхоти типу Warrior.

Або ж – автор блогу наводить цікавий пасаж, який стосується проекту по виробництву та обслуговуванню винищувачів Eurofighter Typhoon. Мовляв, у випадку з цими літаками міжнародна кооперація потрібна саме тому, щоб хоча би мінімізувати проблеми із купівлею комплектуючих, якщо повністю усунути не вдається.

Конвеєр по виробництву Eurofighter Typhoon на потужностях британської BAE System, ілюстративне фото з відкритих джерел

Звісно, можна заперечити, що проблеми по "сухопутним" проектам для Великої Британії як морської держави – скоріше виключення з правил.

Але ні, були та є свої проблеми і при будівництві великих кораблів для Королівських ВМС. Наприклад, будівництво семи атомних човнів проекту Astute в підсумку коштуватиме 2 рази більше від плану, будівництво п'яти есмінців проекту Type 45 – на 30% дорожче від плану та із затримкою в 2 роки від графіку.

Есмінець проекту Type 45 Королівських ВМС HMS Dragon в сухому доці, ілюстративне фото з відкритих джерел

Подібна ситуація, як пише UK Defence Journal, була у Великій Британії напередодні Другої світової війни. Та мала структурні причини: як і зараз, оборонна промисловість була зосереджена в руках переважно приватних підрядників, які прагнули інтегрувати на свої "вироби" максимальну можливість технологічних новинок, замість уніфікації та стандартизації.

При цьому підрядники обіцяли впоратись у максимальні стислі строки без перевитрат, і британський уряд їм охоче вірив. А в підсумку виходило наприклад, що для переробки знаменитого Spitfire зі спортивного літака на масовий винищувач знадобилось декілька років кропіткої роботи.

Британські винищувачі Spitfire і Eurofighter Typhoon в спільному польоті, фото - Royal Air Force

Спроба вирішити проблеми із проектами по виробництву зброї лише механічним збільшенням оборонного бюджету результату не дасть, вважають автори UK Defence Journal. Натомість потрібно робити інші речі: мінімально змінювати специфікації на ту чи іншу розробку в процесі роботи над нею, розумно обмежувати бюджет на розробку та не планувати поставку озброєнь лише опираючись на оптимістичні заяви підрядників.

Читайте також: Скільки коштує один патрон: остаточне руйнування ілюзії щодо вартості озброєння