50-річні потуги з модернізації: як в РФ не дають спокійно померти Ту-22М

Ту-22М3 - результат багатостраждальних спроб врятувати літак
Ту-22М3 - результат багатостраждальних спроб врятувати літак

​Бомбардувальник Ту-22М у РФ продовжують модернізувати зі страшенним пробуксовуванням

Стратегічна авіація для РФ за останні роки стала доволі болісною темою. Намагання підтримати всього півтора десятка Ту-160, які на пару із 68-річним Ту-95 продовжують "тягнути лямку", а також спроба створити ПАК ДА з двигунами з 70-х років, не є приводами для оптимізму навіть у Кремлі.

У спробі хоча б якось підтримати цілу компоненту ядерної тріади ще у 2012 році було прийнято рішення провести модернізацію дальнього стратегічного бомбардувальника-ракетоносця Ту-22М3. Але, як завжди у сучасній Росії, вкрай оптимістичний план розбився о реальність.

Читайте також: Британський авіаносець Queen Elizabeth досяг початкової оперативної готовності: коли ударна група рушить у похід
Ту-22М3
Ту-22М3 у військах з 1983 року

Модернізація під назвою Ту-22М3М, ще досі проходить випробування. Про долю цього проекту, який вже у РФ встиг обрости патетичним епітетом "вбивця авіаносців" - у матеріалі Defense Express.

Спроби впродовж півстоліття

У 1958 році у СРСР піднявся в небо найновітніший на той час надзвуковий бомбардувальник Ту-22. Він доволі швидко у військах отримав прізвисько: "Шило", або за зовнішній вигляд, або за 460 літрів спиртової рідини - бодяжного "коктейлю", з аналогічною назвою.




А також "Людожер" - але не за бойові можливості, а за рекордну аварійність, яка проявилась одразу після потрапляння Ту-22 до стройових частин.

Ту-22
Ту-22 також відрізнявся складним обслуговуванням

Загальні втрати літаків за весь час експлуатації оцінюється у 70 з 311 серійних. А катапультні крісла, які вистрілювались вниз - не сприяли виживанню екіпажів.

Ту-22 катапульта
Катапультування можливо було здійснити на висоті лише понад 350 метрів

До того ж характеристики літака були далекі від тих, які хотіли бачити військові. Тому у 1967 році офіційно почали роботи над "модернізацією" цього літака, яка передбачала, фактично, його повне перероблення.

Включно із введенням крила зі змінною геометрією, заміною двигунів, бортового радіоелектронного оснащення, збільшення членів екіпажу, тощо. Тобто фактичним створенням нового бомбардувальника.

Ту-22М0
Ту-22М0 - перша спроба "роботи над помилками"

Те що такий новий літак пройшов під індексом "модернізація" пов'язують лише із тим, що її було легше "протягнути" по всім інстанціям для отримання фінансування та не пояснювати провал з Ту-22. В результаті через декілька етапів: дослідний М0, серійні М1 та М2, у 1978 році з’явився Ту-22М3.

Ту-22М3
Ту-22М3 - остання серійна версія Ту-22М

Саме Ту-22М3 у СРСР разом з атомними підводними ракетними крейсерами брали на себе знищення авіаносних ударних груп США, зокрема ракетою Х-22. Ця 5,6-тонна ракета оснащувалась ядерною бойовою частиною та мала дальність до 600 км. А за планами для атаки одного авіаносного з’єднання могла залучатись ціла авіадивізія з 80 літаків.

Ту-22М3 Х-22
Ту-22М3 з ракетою Х-22

Проте на початку 2010-х років всі Ту-22М3 були передані з ВМС до дальньої авіації ВПС РФ. Це пов'язували із низькою боєздатністю підрозділів авіації ВМС та завершенням строків експлуатації Х-22.

Ту-22М3 Х-22
Ракета Х-22 підвішувалась або під фюзеляж, або під крила по одній чи дві

Без далекобійного ракетного озброєння Ту-22М3 перетворились у звичайні бомбардувальники. Під час війни проти Грузії один літак був збитий, після чого Кремль припинив їх використання. А у Сирії Ту-22М3 відмітились тим, що покидали з десяток ФАБ-250 по площинах - доволі сумнівний результат для перельоту на декілька тисяч кілометрів.

Російські wunderwaffe

Саме тому у модернізації Ту-22М3М на перше місце поставили інтеграцію нового озброєння. До неї додали оновлення бортового радіоелектронного обладнання, заміну двигунів на НК-32, які використовуються у Ту-160. А також повернення системи дозаправлення у повітрі, яку демонтували за умовами договору 1979 року між СРСР і США про обмеження стратегічних наступальних озброєнь.

Ту-22М3М
Ту-22М3М - перший дослідний зразок

Про нове озброєння, яке подається у Кремлі, як свого часу у Берліні wunderwaffe на кшталт "Фау-2", слід зупинитись детальніше. Бо саме воно виправдовує для Кремля фінансування всіх робіт.

В першу чергу мова йде про інтеграцію нової ракети Х-32 - модернізацію вже загаданої Х-22. Нову версію цієї ядерної протикорабельної ракети почали розробляти перед розпадом СРСР, але прийняли на озброєння лише у 2016 році.

Х-32
Ракета Х-32

Її особливість - одразу після пуску вона набирає висоту до 40 км, летить зі швидкістю 3,5-4,6 Маха та пікірує на ціль, що у випадку наявності мертвої зони дії корабельної ЗРК дає певні шанси на її знищення.

Дальність пуску Х-32 - до 1000 км. Цей параметри у РФ вважають головним та вже встигли увімкнути "пропагандистку машину", яка називає цю ракету, разом із Ту-22М3М - "вбивцею авіаносців". Мовляв, ефективна дальність палубної авіації США обмежена 600-700 км. Тобто можливо "розстріляти" цілу авіаносну ударну групу просто безкарно.

авіаносна ударна група
Авіаносна ударна група ВМС США

Дійсно, бойовий радіус основного на цей час палубного літака США F/A-18E/F Super Hornet - 720 км це без додаткових баків та дозаправлення. Проте у російських ЗМІ активно замовчують, що F/A-18 можуть заправляти один одного у повітрі. Це значно розширює зону дії протиповітряної оборони авіаносця.

F/A-18E/F Super Hornet
F/A-18 вирішують питання дальності дії самостійно

До того ж ці літаки вже поступово замінюють на F-35C, який має більший радіус дії та випробовують танкер-БПЛА MQ-25.

Також повідомлено, що Ту-22М3М буде озброюватись гіперзвуковими ракетами Х-47М2 "Кинжал", яких може нести одразу до чотирьох одиниць. Якщо вірити Кремлю, то швидкість цієї ракти до 12 Махів, бойова частина - 500 кг, а точність +/- 1 метр. Поки ця ракета встановлюється лише на МиГ-31.

У РФ вже навіть провели "моделювання" її використання проти авіаносної ударної групи. Мовляв, навіть без ядерної бойової частини одна ракета виведе авіаносець із ладу - проб’є палубу та може пошкодити ядерні реактори.

Все б нічого, проте у такому моделювання жодного слова про дальність пуску. Бо єдиний оголошений параметр - це дальність дії комплексу. Тобто дальність польоту літака з ракетою "плюс" дальність польоту самої ракети. У випадку використання з Ту-22М3М: 3000 км, а у випадку МиГ-31 - 2000 км.

Кинжал МиГ-31
Для запуску "Кинжала" літаку необхідно вийти на максимальну швидкість та піднятись на значну висоту

Таким чином дальність пуску "Кинжала" можливо оцінити від 600 до 1300 км. У 2019 році Міноборони РФ повідомило, що на випробуваннях "ракети пролетіли 1 тисячу км", що вкладається у ці межі. Тобто пуск цієї ракети "вбивці авіаносців" знову ж таки необхідно робити у межах дії палубної авіації.

Не сильно змінюють ситуацію і дозвукові крилаті ракети, які також мають інтегруватися до арсеналу Ту-22М3М. Попри велику дальність пуску, проривати протиракетну оборону вони будуть не завдяки великій швидкості чи "вертикальній атаці", а спираючись на малу висоту польоту та малопомітність. І реально оцінити таку можливість доволі складно.

Спроба №5

Попри розробку цілої низки озброєння, в тому числі спеціально під Ту-22М3М, його модернізація буксує вже роками. Як зазвичай оптимістичні плани Кремля передбачали до 2021-2022 року "прогнати" до рівня Ту-22М3М перші 30 літаків.

Казанський авіаційний завод
Роботи над Ту-22М3М покладені на Казанський авіаційний завод

Реальність виявилась наступною: станом на початок 2021 року - дослідні польоти двох літаків, перший з яких почав випробування у 2018 році. Та й плани щодо модернізації з формулюванням "від 30 літаків" вже перетворились на "до 30 літаків" без зазначення строків.

П’ята спроба хоча б щось зробити з Ту-22М - триває вже вісім років, а будь-якого довготривалого сенсу вона не має. Бо з часів появи Ту-22 змінилось вже три концепції дії стратегічної авіації.

Ту-22М3
Реальна експлуатація Ту-22М3 у військах РФ у якості носія звичайних ФАБ

Ту-22 створювався виходячи із сценарію швидкісного прориву ППО противника, яка розбилась о реальні можливості літака розганятись лише до 1400-1550 км/год. Ту-22М3 намагались адаптувати до прориву ППО на малій висоті, але довести систему автоматичного оминання рельєфу місцевості так і не змогли.

Тепер у часи малопомітної авіації, яка переходить до етапу опціонально-пілотованої, у РФ намагаються зробити Ту-22М3М з ЕПР, орієнтовно, від 20 кв. м. та озброїти його ракетами, які подаються як справжні wunderwaffe.

Катастрофи Т-22М3
Проблема з аварійністю у Ту-22М3 нікуди не поділась

Та й мова йде лише про модернізацію вже існуючих літаків, наймолодшому з яких під 30 років і, на відміну від тихохідних Ту-95, у надзвуковій авіації значно суворіші вимоги щодо міцності конструкції та її експлуатаційної "втоми".

Читайте також: КБ "Південне" у деталях показало надзвукову ракету "Блискавка" (фото)