Україна активно самостійно імпортує озброєння у доволі значних об'ємах, яке необхідно для Сил оборони України, а не лише покладається на допомогу партнерів. Але назвати ситуацію безпроблемною достатньо важко, з огляду на те, що зброя необхідна прямо зараз, а збройовий ринок у світі кардинально змінився.
І те, що зброя сама по собі стала коштувати у рази дорожче, що темпи її виготовлення не встигають за попитом - все це і є тією реальністю з якою зараз зіткнулась Україна, та не лише ми, а й решта світу.
Читайте також: Рашисти поскладали боєприпаси поруч з "Пионом", ЗСУ показали очевидний результат такої помилки (відео)
Й доволі цікаві речі відносно ситуації на міжнародному ринку озброєння в інтерв'ю на Апостроф TV розповів керівник Агенції оборонних закупівель Міноборони України Володимир Пікузо.
Зростання ціни на озброєння
"Зростання вартості боєприпасу в 4 рази за один рік є нашою реальністю", - констатував Володимир Пікузо. І треба зазначити, що це стосується не лише снарядів, бо ціни дійсно зросли у рази на всю продукцію, починаючи від тих самих снарядів, завершуючи F-35, ціна якого зросла у 1,5 раза.
Чому так сталось пояснити доволі просто. Оборонний ринок підкорюється аналогічним законам, що й ринок звичайних товарів. Тобто є попит, а поточні промислові можливості не можуть його задовольнити, результат - підвищення ціни на зброю загалом.
Й ситуація, коли зброя потрібна зараз, взагалі не може бути вирішена виробничими потужностями, бо є питання технологічних циклів і обсягів виробництва загалом. Тобто замовити можливо, але чекати знадобиться роками, й чудовий приклад, знову з авіації - черга на винищувачі. І це та сама ситуація, коли маючи гроші її
.
Але це стосується не лише авіації. Це стосується всього, танків, які у випадку Leopard 2 треба чекати до 2026 року, як Норвегія, або мінімум 2,5 роки на 18 САУ, як Румунія. І це також відноситься й до засобів розмінування, які вкрай необхідні для ЗСУ прямо зараз. Але у результаті:
"Ми як Міністерство повинні контрактуватися з цими виробниками найкращого обладнання для розмінування - переговори з ними, як правило, закінчуються на нашому питанні "Коли ви поставите те, що нам потрібно" і їхній відповіді "У 2025 році", - розповів очільник Агенції оборонних закупівель Міноборони України.
Наслідки скорочення оборонної промисловості
Чому так - знову пояснює закон ринкової економіки. Після завершення Холодної війни, коли оборонні промисловості по всьому світу мали величезні замовлення та відповідні обсяги виробництва. Але після 1991 року почався процес скорочення збройних сил та оборонних бюджетів країн по всьому світу, в результаті немає нових великих замовлень - немає потреби у масштабному виробництві - виробництво скорочується.
Чудовий приклад - виробництво танків Leopard 2 для Бундесверу у 80-х роках, коли за три роки, з 1982 по 1985 рік, було поставлено 1050 танків. А загалом з 1979 по 1992 - 2125 і це лише для збройних сил Німеччини, а ще, 445 для Нідерландів та 380 для Швейцарії.
Але після завершення Холодної війни ці танки стали непотрібні, й саме тому їх почали розпродавати або взагалі роздавати за символічні 1 євро, як для Польщі на початку 2000-х років, бо Бундесвер розформовував свої танкові частини. І саме тому зараз виробничі потужності KMW саме такі, які є, бо просто не було попиту на продукцію, а той який фактично цілком задовольнявся за рахунок модернізації вже випущеного озброєння.
І звісно те, що скорочувалось протягом 30 років неможливо відновити у тих самих об'ємах за 2-3 роки максимум. І саме тому, ті країни, які тримали власну оборонку у тонусі й виграють на міжнародному ринку. Чудовий приклад - Корея, яка просто не могла собі дозволити впасти у летаргійний сон колективної безпеки, бо поряд КНДР.
Допомога озброєнням з умовами
Повертаючись до ще однієї проблемної сторони постачання озброєння для України, яку розповів Володимир Пікузо, це ситуація, коли Україні допомагають озброєнням, але за певних умов. І мова не йде про правило не застосовувати західне озброєння для ударів по території РФ.
Наприклад, зброю можуть передавати безплатно, але вимогою є приведення її до відповідного стану на території країни. Саме така ситуація сталась з італійськими гаубицями, які зберігались під відритим небом і потребували ремонту, але могли посилити ЗСУ. Й цей вибір очевидний, бо Україні зараз потрібно будь-яке озброєння.
Спочатку їх хотіли просто викупити, але потім було узгоджено, що це буде безоплатна допомогою. Але умовою було те, що їх відновлять на території країни.
"Ми винайняли компанію за результатами консультацій з міжнародними партнерами, за результатами вивчення їх спроможностей зробити ремонт великої партії гаубиць - не буду називати точне число - за два місяці... І наші партнери не впоралися зі своїм завданням. Зараз ми з ними в судах", - розповів очільник Агенції оборонних закупівель Міноборони України.
І хоча згодом всі гаубиці посилили ЗСУ, але "осад", у вигляді судових справ щодо невиконання договірних зобов'язань, залишився. З іншого боку, особливо якщо мова йде про FH70, то навряд її можливо було відновити в Україні. Але ситуація доволі показова - часом за допомогою можуть критися додаткові умови.
Тобто загалом зараз саме такі правила гри на міжнародному ринку озброєння і саме їх треба враховувати. А це означає необхідність одночасного вирішення не лише короткострокових завдань, а й пам'ятати про те, що за деякими видами озброєння чергу необхідно займати за роки до того, як вона буде виготовлена. І поки немає жодних ознак того, що ця тенденція зміниться.
Читайте також: Нові-старі ударні дрони та десятки складних ракет: як ППО України відбивало російські атаки у липні
