Те що Норвегія у протистоянні корейського K2 та німецького Leopard 2A7 обрала останній стало певним неочікуваним сюрпризом. Хоча на боці німецької машини було те, що Норвегія вже експлуатує Leopard 2A4, але Осло вже має успішний досвід із корейським озброєнням у вигляді САУ K9, якій свого часу надали перевагу перед спільним проєктом зі Швецією Archer.
Більше того, на боці корейської машини були швидші темпи постачання, а також ціна. Але ситуація, як пише норвезьке видання Dagens Næringsliv, виявилось ще цікавішою.
Зокрема почати треба з того, що у 2022 році очільник норвезького Генштабу Ейрік Крістофферсен повідомив, що збройні сили країни не мають потребу у танках взагалі, а кошти необхідно спрямувати на ракетні системи та вертольоти.
Але коли все ж таки мова пішла про закупівлю й пройшли конкурсні порівняльні випробування між K2 та Leopard 2A7, то їх результат ні на що не вливав. Попри те, що Крістофферсен надав перевагу K2, а аналогічний висновок готувало агентство із закупівлі озброєння, цей звіт не був готовий і міг бути сформований не раніше травня, на момент оголошення переможця.
Й взагалі, ще на стадії оголошення тендера, як пише видання, уряд країни вже зробив вибір на користь Leopard 2A7. Й саме тому Осло закупило 54 Leopard 2А7 з опціоном на ще 18 додаткових танків. Також видання й навело загальну вартість контракта до 19,7 млрд норвезьких крон (1,96 млрд доларів). Тобто, навіть якщо брати, що це ціна за 72 машини, то один Leopard 2A7 коштуватиме Норвегії 27,2 млн доларів. Водночас K2 для Польщі коштував 18,72 млн доларів за танк, у межах контракту 180 танків за 3,37 млрд доларів.
Також величезні питання до строків та темпів виконання контракту - 54 машини мають бути поставлені з 2026 по 2031 рік, в середньому по 10 машин за рік. На противагу Польща отримала перші корейські K2 через 102 дні після підписання контракту.
Але, знову ж таки, питання ціни залишається основним, при тому, що за словами прем'єр-міністра Норвегії Йонас Гар Стьоре обидві машини можуть однаково успішно задовольнити потреби збройних сил, залишається ключовим.
Хоча з точки зору уніфікації, вибір у 1,5 раза дорожчого Leopard 2А7 можливо зрозуміти через уніфікацію танкового парка із сусідами, зокрема саме цю машину експлуатують у Швеції, Фінляндії та Данії, а також через ближчу логістику.
Але питання чи коштує така уніфікація дійсно астрономічного цінника у 27,36 млн доларів за один танк. Більше того, в умовах, коли рішення приймалось політиками.
Читайте також: Чому Голландія таки не дасть Україні Leopard 2, і при чому тут інтеграція їхньої армії до Бундесверу
