Коли мова йде про будь-який великий оборонний контракт, а коли мова йде про намір закупити 25 ЗРК Patriot, які легко можуть потягнути на 46 млрд доларів, то це не просто великий, а астрономічний контракт, одразу треба пам'ятати про існування так званих компенсаційних чи офсетних угод.
Це угоди, які дозволяють країні-покупцю зробити таке замовлення іноземного озброєння більш вигідним для себе. Більше того, часом якраз умови офсетних угод є дуже важливим фактором у виборі зброї.
Читайте також: Як випущена у 1944 році гармата служить українським артилеристам та невже її дійсно використовують на фронті
А суть офсетних угод полягає у тому, що країна продавець озброєння робить певні внески в економіку країни покупця. Це може бути закупівля товарів на певну чи навіть аналогічну частину суми та інвестиції. Тобто фактично компенсує вартість озброєння у суміжних чи тих самих сферах.
Зокрема дуже популярним предметом таких компенсаційних угод є створення виробничих потужностей та локалізація виробництва цього озброєння на території країни покупця із частковою передачею технологій. Останнє має вкрай важливе значення і через те, що розширює загальні виробничі потужності.
Щоб дуже далеко не ходити за прикладами, то можливо подивитися на Польщу та її послідовну закупівлю загалом вісім посилених батарей (фактично 16) за майже 20 млрд доларів. По-перше, поляки зекономили шляхом того, що встановили всі елементи ЗРК на власному шасі Jelc. По-друге, вони також отримали часткове виробництво у Польщі деяких вузлів та агрегатів для пускових та машин забезпечення, а також кінцеве збирання.
Це було обумовлено першою угодою від 2018 року на 2 батареї. При цьому така співпраця вже дещо розширились і у Польщі вже почали виробляти корпуси транспортно-пускових контейнерів до протиракет MSE. А за рахунок другого значно потужнішого контракту на 15 млрд доларів поляки отримають деякі технології виробництва нових РЛС LTAMDS, а також мають виробляти деякі компоненти самої ракети MSE, яка необхідна для збиття балістичних цілей.
Також варто розуміти, що Польща вже "заманила" до себе Lockheed Martin. Бо у 2007 році тоді окремому Sikorsky був продана національна гордість - авіазавод PZL Mielec, де зараз виробляються вертольоти Black Hawk, збираються хвостові частини фюзеляжу F-16 та будуть робитися елементи вже згаданої ракети MSE.
І з боку Польщі це якраз про дуже ефективну спробу "запхати" свої оборонні підприємства у виробничі ланцюги американських оборонних гігантів. І приклад з Patriot не найкращий. Бо у 2003 році поляки замовивши за 3,5 млрд доларів (разом із відсотками по кредити близько 4,7 млрд доларів) 48 винищувачів F-16 закріпили у договорі 100% компенсацію інвестиціями.
При цьому перевиконавши план. Бо американські оборонні компанії, за своїми підрахунками, вклали у польські 9,8 млрд доларів, а самі поляки оцінили їх у 6 млрд доларів. Серед прикладів, як це відобразилось - США купують TNT для своїх 155-мм снарядів у польському Nitro-Chem, в якого було інвестовано за цими офсетними угодами.
І звісно це стало можливо завдяки методичним доказам своєї надійності, відповідній якості продукції, виконаним строкам та об'ємах, а також відсутність будь-яких "сюрпризів" з боку польських посадовців. При цьому й PZL Mielec й Nitro-Chem починали з малих обсягів та номенклатури й поступово їх нарощували протягом років.
Звісно, що для України зараз дуже складно "заманювати" до себе виробників озброєння та розміщувати їх потужності у себе. Але й потенційний контракт на 25 ЗРК Patriot це про понад 10 років виконання.
І зрештою, це не поодинокий приклад, бо до цього вже йшла розмова про 1000 БМП, а тому є приклад локалізації CV90 у Чехії. Зрозуміло, що є потреба в винищувачах, а тому можна підняти пропозиції Saab щодо локалізації Gripen. І так по кожному виду озброєння.
Читайте також: Невже оновлений винищувач Tejas Mk1A знову сповільнять через США, хоча він тільки піднявся у небо
