Генеральний директор концерну "Укроборонпром" Айварас Абромавичус повідомив про намір змінити місце роботи. А керівництво "Укрспецекспорту" - головний спецекспортер, що входить до складу концерну, - несподівано прозвітувало про суттєве збільшення у першому півріччі 2020-го чистого доходу від реалізації. Дві "крутих" новини на одному полі в один час. Збіг? Не думаю.
Піти, аби лишитись
29 липня гендиректор держконцерну Айварас Абромавичус заявив, що готовий полишити крісло керівника. "Команда буде працювати далі, я також буду працювати далі, і ми скоро побачимо на якій посаді", - повідомив він за підсумками зустрічі в Офісі Президента.
Читайте також: Топ-менеджмент "Укроборонпрому" за місяць отримує майже 3 млн грн
Абромавичус заявив, що йшов на посаду гендиректора тільки на 2-3 місяці, щоб почати фінансовий і forensic-аудит, розробити стратегічні документи і завести нову команду.
Нагадаємо, що його призначення у концерн відбулося без конкурсу. І ось тепер час-Ч настав. "За 11 місяців ми завели майже 70 професійних людей в концерн з 260, тобто всі заступники генерального директора - зовсім нові люди. І поміняли майже 30 керівників найбільших підприємств. Зараз я вже 11 місяців на цій посаді, і це втричі або вчетверо більше, ніж я планував", - каже Абромавичус.
Власне, і раніше було відомо, що він просився у Президента піти з посади гендиректора. Як там звучить крилата фраза: "мавр сделал свое дело, мавр может уходить"? Не зовсім так. Бо Абромавичус хоче піти, аби лишитись. І перейти на посаду глави Наглядової ради "Укроборонпрому". Бо це крісло виглядає значне безпечніше на тлі найближчого майбутнього.
А саме - після створення нового Міністерства зі стратегічних галузей промисловостей, призначення нового віце-прем’єра з питань ОПК і подальшої неминучої трансформації концерну за маркерами РНБОУ та базових указів Президента. Мета цих змін - задоволення потреб Збройних сил у сучасному озброєнні та розвитку оборонної промисловості відповідно до ключових потреб держави.
Звісно, тут краще відійти вже в сторону, хай інші йдуть мінним полем. Адже в тіні набагато комфорніше, чи не так?
Хто наступник?
Висока ймовірність, що новим генеральним директором концерну "Укроборонпром" стане Михайло Морозов, один з нинішніх заступників Абромавичуса. Він абсолютно влаштовує решту команди Абромавичуса, бо, як очікується, зможе забезпечити усі потрібні нормативи "труда и обороны". Особливо на тлі неминучих трансформацій за усіма вертикалями та горизонталями оборонно-промислової політики і збройового бізнесу. Морозов також влаштовує і главу Офіса Президента, з яким, здається, вибудувались достатньо довіріливі стосунки.
Сам Морозов, у свою чергу, сприяв тому, аби на вирішальні посади у концерні за лінією експорту призначили осіб, з яким він особисто пов’язаний давніми проектами та інтересами. Не тільки оборонними. Насамперед це стосується керівництва головного спецекспортера і головної "дійної" корови концерну - державної компанії "Укрспецекспорт".
Свого часу навіть подейкували, що Морозов повертався в "Укроборонпром" насамперед із власним прицілом на "Укрспецекспорт". Нині там генеральний директор - Вадим Ноздря.
Морозов за час новітнього періоду роботи у концерні виділився тим, що був затятим захисником старих правил гри. Зокрема, аби цінова та маркетингова політика - навіть якщо йдеться про власну продукцію приватних компаній - лишалася під контролем "Укрспецекспорту".
Чи не півроку знадобилось, аби Прем’єр-міністр подписав багатостраждальну Постанову №504, яка запровадила зміни до Постанови №1228 щодо запровадження сучасних правил гри. Бо керівництво "Укроборонпрому" і "Укрспецекспорту" було проти. Ясна річ, через турботу про "державні маржинальні" інтереси. Докладніше про цю боротьбу - у наших матеріалах.
Але ротації на чолі "Укроборонпрому", перехід Абромавичуса на запасні позиції із збереженням впливу у всьому секторі ОПК, висування на перші ролі Морозова як нового/старого гравця - вимагають від Концерну відповідної інформаційної "артпідготовки". А саме - гучних перемог.
Збройовий калькулятор
Опис цієї епічної "перемоги" 29 липня з’являється на сайті "Укроборонпрому".
"У першому півріччі 2020 року державна компанія "Укрспецекспорт", що входить до складу ДК "Укроборонпром", збільшила чистий дохід від реалізації продукції на 36,6% порівняно з аналогічним періодом 2019 року - до 1,53 млрд грн".
"Попри серйозні обмеження в роботі через пандемію та карантин у більшості країн-партнерів компанії, "Укрспецекспорт" збільшив обсяг реалізації продукції військового та подвійного призначення на світових ринках.
При цьому нам вдалося суттєво збільшити рентабельність наших продажів. У результаті чистий прибуток компанії за 6 місяців цього року збільшився у 2,2 рази порівняно з 2019 роком - до 150 млн грн", - повідомив генеральний директор компанії Вадим Ноздря.
Було повідомлено, що у 2020-му "Укрспецекспорт" поставив Міноборони БМП-1, виконав зовнішньоекономічний контракт на постачання радіолокаційної техніки іноземному замовнику та розпочав співпрацю з Пакистаном у сфері авіаремонту.
Тож, за словами керівника "Укрспецекспорту", "динаміка розвитку компанії зумовлена успішністю виконання низки зовнішньоекономічних контрактів та впровадженням нових стандартів операційного управління".
Але, здається, тут потрібні додаткові крапки над "І", аби зрозуміти, як саме була "обрахована" чи "вирахувана" ця перемога. Таких крапок декілька.
1. Гра на курсі. Середній курс гривні до долара у 2019 році за даними Мінфіну склав 25,8 грн. Із початку поточного року курс невпинно зростав і на сьогодні складає 27,6 грн.
За рахунок збільшення валютного курсу відбувається збільшення виручки в гривні (хоча розрахунки за продукцію від замовників надходять в доларах та іншій іноземній валюті). Тобто виручка зростає, а витрати на виготовлення продукції - зазвичай зафіксовані в гривні на момент укладання внутрішнього контракту і не зростають. Відповідно - зростає як дохідна частина, так і прибуток.
2. Спочатку - товар, а гроші - потім. Заява про збільшення доходу від реалізації продукції не означає, що гроші за неї країна вже отримала. Бо зарахування повної вартості продукції "в реалізацію" відбувається за першою подією - тобто після відвантаження. Надійшов цей розрахунок, чи ні - ця звітність не показує.
3. Ваше - наше. "Укрспецекспорт", як стверджують обізнані посередники, вдався до "ноу-хау", які свого часу вже відпрацював Саламатін - керівник "Укроборонпрому" часів Януковича. А саме - списувати на дохід компанії агентські витрати та, відповідно, їх не платити. Це ставить під загрозу як розрахунки за чинними зовнішніми проектами, так і укладання нових із відповідними країнами. Так вже було, коли Саламатін "кинув" посередників по Іраку, внаслідок чого втрачено чи не мільярдні замовлення.
4. Все починається з нас. Все починається із нас. Бравурно звітуючи про ці "статистичні" перемоги, "Укрспецекспорт" "скромно" змовчав, що ця статистика переважно складається з експортних та імпортних контрактів, укладених та започаткованих "попередниками". Таких, як постачання радіолокаційної техніки до Туреччини, що згадується у прес-релізі. Чималу частину цього показника складає імпорт турецьких ударних БПЛА та боєприпасів до них, завершений у квітні поточного року. Комісія УСЕ там, з огляду на значну загальну вартість проекту, досить помітна - 5%. І замикає цей "парад" контракт щодо імпорту БМП-1 до ЗС України зі скромною комісією імпортера у 2%, яка є міноритарним акціонером доходу Компанії за звітний період.
Серед експортних перемог згадується нещодавно укладений проект щодо ремонту авіатехніки для Пакистану. Слід згадати, що команда контрактників, яка його підписала, вже звільнена з "Укрспецекспорту". Але перемога генерального директора залишилась, хоч і поки на папері, адже виконання контракту з ремонту Іл-76 на декілька десятків мільйонів доларів, що розрахований на тривалий період, ще не розпочиналось.
Схожа ситуація, до речі, і в інших гучних контрактах, які ведуть спецекспортери під дахом "Укроборонпрому" і про перемоги яких завчасно оголосив Концерн. Це, зокрема, контракти з Перу та Індією.
"Золота середина"
Звітувати про перемоги - потрібно. Але вони не повинні бути штучними. Окрім інформації на сайті концерну, є й інша реальність.
Це - невиконані обіцянки з виплат зарплат значній кількості підприємств концерну. Ліквідувати ці борги Айварас Абромавичус особисто обіцяв Президенту одразу після свого призначення. Але цього не сталося. Забувся, напевно. І колективи оборонних підприємств продовжуть виходити на мітинги - навіть і до Офісу Президента. А змін все немає. На деяких підприємствах зарплатні борги у людей - у понад рік.
Проте, Абромавичус не забув заявити про необхідність поновлення у повному обсязі виплат членам Наглядових рад, куди сам хоче пересісти. У середу він передав Президенту України Володимиру Зеленському лист від глав Наглядових рад з проханням скасувати "карантинні" обмеження на виплати зарплат у держкомпаніях у 47 тис. грн на місяць. Бо це, бачте, знижує "ефективність роботи, загрожує втратою професійних фахівців" і "страждають 36 керівників дуже важливих держкомпаній від цього обмеження", - заявив Абромавичус.
Окрім непогашення зарплатні колективам підприємств, "зашквари" супроводжують конвульсивне виконання низки контрактів за державним оборонним замовленням (ДОЗ), за які відповідає "Укроборонпром".
Як приклад, - контракт з тим же БТР-4. Спроба його "образцово-показательного" виконання у підсумку жодного відношення не має до створення у межах концерну стабільної системи виготовлення бронетехніки. І на ХКБМ, і на інших заводах концерну жодним чином не помітний ефект запровадження "нових стандартів операційного управління", як ото в "Укрспецекспорті".
Ще один новий і поганий тренд - небажання концерну взагалі долучатись до виконання ДОЗ. Про це свідчить зрив проектів з реалізації ключової для армії Програми боєприпасної галузі. І що цікаво - концерн не докладає зусиль для того, аби підпорядковані підприємства вчасно і відповідально скористались фінансовими коштами на оновлення виробництва державних оборонних підприємств по ДОЗу. Гроші бюджетні на це є - а контрактів немає. Відтак, не буде й оновлення.
Чому так все відбувається? Невже тому, що, як каже Абромавичус, "за 11 місяців ми завели майже 70 професійних людей і поміняли майже 30 керівників найбільших підприємств"? Чи, може, потрібно було ставити інші цілі та орієнтири?
Звісно, істина десь посередині. Але навряд чи вона схована у калькуляторних перемогах…
Читайте також: "Укроборонпром" проти "Антонова": війна за небо чи за землю?
