Одним з вирішальних чинників, що сприяє Україні в її боротьбі з російською агресією, є забезпечення західними партнерами потреб ЗСУ за рахунок поставок ефективних систем озброєнь і військової техніки (ОВТ), боєприпасів, засобів індивідуального захисту, медикаментів, продовольства тощо. Україна отримує все це у вигляді безоплатної допомоги або купує усе необхідне за кордоном.
Що дають?
Значно вплинути на перебіг війни може масштабне оснащення ЗСУ далекобійною реактивною артилерією. Наприклад, ЗСУ могли б таким чином відрізати війська агресора на правому березі Дніпра і звільнити Херсон, докорінно змінивши обстановку на Півдні на нашу користь. Але що відбувається із поставками артилерії?
Читайте також: Міноборони назвали наступні пріоритети в отриманні озброєння: на що зроблять акцент у першу чергу
Зокрема, в артилерійському сегменті Чехія передала 152-мм самохідні артилерійські установки (САУ) ShKH vz. 77 DANA (20) і невизначену кількість РСЗВ, Польща — РСЗВ БМ-21,122-мм САУ 2С1 «Гвоздика» (20), Естонія — гаубиці Д-30, США, Австралія і Канада — 155-мм гаубиці М777 (понад 100), Італія-гаубиці FH70 (кількість невідома), Франція — САУ Caesar (6), Норвегія – 155-мм САУ М109А3 (22), Польща – 155-мм САУ Кrab на гусеничному шасі (18 + 60 замовлено).
Також очікується передача Словаччиною 155-мм САУ Zuzana 2 на колісному шасі (8), а також 155-мм САУ Pzh 2000 Німеччиною (7) і Нідерландами (5). Загалом, йдеться 66 самохідних та 115 буксируваних 155-мм гаубиць різних типів – це комплект на майже чотири артилерійські бригади разом з боєприпасами і запасними частинами.
Крім того, 12 червня Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний попросив голову Об’єднаного комітету начальників штабів США генерала Марка Міллі допомогти в отриманні у стислі терміни додаткової кількості 155-мм артсистем.
У списках постачання Пентагону для ЗСУ також значаться 200 тис. 155-мм снарядів, 120 тис. з яких вже доставлено в Україну. Варто додати, що крім США, до поставки снарядів долучаються також інші союзники, що дозволяє оцінювати перспективи забезпечення ЗСУ 155-мм снарядами з оптимізмом.
Іншим важливим напрямком посилення артилерії ЗСУ можна вважати отримання РСЗВ західного виробництва, які б замінили наявні на озброєнні пострадянські аналоги. На жаль, запланованих наразі поставок (США — 4-6 одиниць, Велика Британія — 3 і Німеччина — 4) РСЗВ буде явно недостатньо. Так, британська «Guardian» з посиланням на радника голови Офісу президента Олексія Арестовича пише, що Україні потрібні 60 мобільних РСЗВ HIMARS i MLRS. Серед українських експертів можна такж почути думку про потребу у 150-300 установках.
Слід також згадати, що ЗСУ поки що продовжує використовувати на фронті низку артилерійських трофеїв пострадянського і російського виробництва, проте існують проблеми із боєприпасами. Йдеться про 44 САУ та 45 причепних артсистеми, 25 РСЗВ різних типів, 8 мобільних ЗРК тощо.
Що стосується бронетехніки, її поставлено більше, втім танки передали нам поки що лише дві країни: Польща — Т-72М1 (240 одиниць) і Чехія — танки Т-72М1 (кілька десятків). Словаччина, Словенія і Румунія також погодились передати танки і можуть зробити це найближчим часом.
Решта поставок – легка бронетехніка від різних країн: США — гусеничні БТР М113 (200), Данія – БТР M113 (50), Польща — БМП-1 (кількадесят машин), Чехія — 50 Pbv 501A (БМП-1, 56), Австралія — БМП Bushmaster (20), США — бронемашини M1114 HMMWV Humvee (до 100),Велика Британія — бронемашини Mastiff, Wolfhound та Husky (80), Канада - бронемашини Roshel Senator (8), Іспанія — бронемашини URO VAMTAC (кількість невідома), Велика Британія – гусеничні БТР FV103 Spartan (35) і Данія — колісні БТР Piranha III (25).
До наявних на озброєнні ЗСУ машин додалися й трофеї, а це 446 одиниць. В той же час, Берлін блокує передачу бронетехніки Грецією (100 БМП-1) та Іспанією (танки і БТР). Наприкінці травня Данія передала Україні протикорабельні крилаті ракети (ПКР) Harpoon з пусковими установками, які вже заступили на бойове чергування в Одеській області. Дальність польоту цих ПКР становить від 139 до 150 км.
Варто згадати і поставки безпілотної техніки. Зокрема, США поставляють в Україну баражуючі боєприпаси Phoenix Ghost (121), Switchblade (700), тактичні безпілотні розвідники RQ-20 Puma (кількість невідома), Данія — розвідувальний дрон Heidrun (25 одиниць) і Туреччина - розвідувально-ударний безпілотник TB2 Bayraktar (кількість невідома). Ба більше, повідомила про прийняття на озброєння дронів ТВ2 нового мініатюрного боєприпаса-плануючої бомби з лазерним наведенням Bozok з бойовою частиною проникаючого типу. Невдовзі вони також можуть бути поставлені в Україну.
Чого ще бракує ЗСУ?
З огляду на продовження агресором ракетних ударів по критичній інфраструктурі на всій території України, існує велика потреба в якісному посиленні ППО. Передусім, потрібні засоби ППО середньої і великої дальності для захисту від крилатих ракет, що ворог запускає з великих відстаней з поза кордонів України. Йдеться про американський ЗРК Patriot або американо-норвезький NASAMS.
Також потрібні сучасні літаки, адже авіапарк ПС ЗСУ давно застарів і не відповідає поточним потребам сучасного поля бою. І хоча у травні його поповнили літаками МіГ-29 та Су-25, а також гелікоптерами Мі-8/Мі-17, отриманими від партнерів, цього недостатньо. Реальність вимагає переозброєння наших повітряних сил на літаки західного виробництва 4-го покоління F-16 і навіть F-15, які є у наявності у США та інших країн, що переходять на багатоцільові літаки 5-го покоління F-35.
Поряд з цим, необхідно розвивати засоби РЕБ, які мають забезпечувати дії власної авіації і придушувати ворожу ППО тощо. ЗСУ також потрібні балістичні ракети з дальністю дії до 300 км, тобто, треба буде повернутись до питання передачі нам від США саме таких блоків для використання з пускових установок HIMARS, передача яких очікується вже невдовзі.
Водночас, маємо продовжити власну розробку багатофункціонального ОТРЗ (оперативно-тактична зброя) «Сапсан»/«Грім-2» (можливо, за участі іноземного партнера) з дальністю дії понад 300 км, проект якого практично готовий і дозволяє перейти до серійного виробництва. Це напевно закриє багато питань стосовно можливості атакувати за необхідності важливі об’єкти в глибокому тилу противника.
Ленд-ліз з прицілом на майбутнє
9 травня Президент США Джо Байден підписав закон S.3522 про ленд-ліз для України (Ukraine Democracy Defense Lend-Lease Act of 2022). За словами відомого експерта Юрія Швеця, новий закон спростить процедуру постачання озброєнь і прискорить передачу Україні та іншим країнам Східної Європи ОВТ та інших критичних поставок шляхом скорочення бюрократичних процесів.
А вже 10 травня Пентагон оприлюднив список ОВТ, які Україна отримує або буде отримувати від США. Поряд з легкими протитанковими і зенітними системами, будуть передані системи ППО середньої та великої дальності, мобільна артилерія, бойові дрони, продовольство, пальне, медичне обладнання тощо, що має забезпечити перемогу над агресором.
За повідомленням The New York Times, до виконання програми ленд-лізу залучатимуться не лише США, але й ключові союзники по НАТО. У Великій Британії створили британський фонд з метою прискорення інноваційної підтримки ЗСУ, тобто, перенесення сучасних рішень на поле бою. На реалізацію проектів виділено щонайменше 25 млн фунтів стерлінгів. Зусилля спрямовуються на посилення української артилерії, берегової оборони та безпілотних авіаційних систем. Спочатку найвищим пріоритетом буде обладнання, яке можна буде придбати та поставити протягом наступних чотирьох місяців з можливістю довгострокового розвитку.
Фінансування поставок за новим законом почнеться у жовтні 2022 року, а до цього поставки і підготовка українських військових буде здійснюватись за рахунок діючих програм допомоги США Україні на загальну суму 64 (13+40+11) млрд доларів.
Допомога від США має забезпечити поточні критичні потреби ЗСУ. Важливо розуміти, що Вашингтон об’єктивно зацікавлений у перемозі Києва над агресором і докорінному послабленні РФ і всіляко сприятиме такому сценарію. Але переможне завершення війни з Росією вимагає залучення як значних ресурсів, так і масштабних зусиль. А ЗСУ для успішного контрнаступу мають не просто отримати велику кількість нових видів західного озброєння, а й сформувати нові військові частини. Йдеться про окреме угруповання, підготовлене за стандартами НАТО і оснащене західними системами ОВТ.
За словами голови РНБО Олексія Данилова, воно складатиметься з 6 нових бригад загальною чисельністю до 25 тис. солдат і офіцерів. Щоправда, інші українські експерти, наприклад, Олег Жданов, наполягають на більшій чисельності, залежно від сценарію контрнаступу, який оберуть в Генеральному штабі ЗСУ. Також для цього ЗСУ потрібно буде мати щонайменше 500 танків, 1000 БТР і БМП, 1000 гаубиць калібру 155 мм і 300 РСЗВ. Наразі, за відкритими даними, чисельність ЗСУ становить до 500 тис. військових, ще 300 тис. припадає на інші силові структури України. Питання лише в отриманні необхідних ОВТ і виграші потрібного для цього часу.
За словами редактора видання Defense Express Валерія Рябих, наразі ЗСУ здійснюють унікальний для світової практики надшвидкий перехід на нові системи озброєння і стандарти.
До 1,5 тис. військових ЗСУ вже освоюють за кордоном зразки західних ОВТ, що будуть передаватись Україні. Особливістю процесу підготовки, наприклад, артилеристів є комплексний підхід. Тобто, готуються не окремі фахівці, а цілі розрахунки і підрозділи, від вогневого взводу, з відпрацюванням злагодженої роботи усього ланцюжка використання зброї. І лише після освоєння нової західної техніки і насичення нових бригад ЗСУ усіма можливими видами ОВТ можна буде переходити до контрнаступу.
Артилерійський двобій: якість проти кількості
Артилерія, яку називають «богом війни», залишається одним з вирішальних засобів ураження. Важливим фактором, що зумовлює успіх на полі бою, є поступовий процес збільшення технологічної переваги України над Росією. Адже отримані ЗСУ 155-мм артсистеми західного виробництва за точністю, скорострільністю та дальністю перевершують російські аналоги і створюють нову якість артилерійської війни. Усі вони використовують стандартні 155-мм снаряди НАТО, що значно полегшує логістику (снаряди можуть надходити з будь-якої країни НАТО). А найголовніше – здатні точно вражати цілі навіть на відстані 40 км.
Так, польська САУ Krab може стріляти звичайними 155-мм снарядами на 40 км, а активно-реактивними снарядами – до 70 км. У поєднанні з сучасною автоматизованою системою управління вогнем це забезпечує перевагу на полі бою, у т.ч. в рамках контрбатарейної стрільби. До того ж, 155-мм снаряди західного стандарту містять на 30% більше вибухової речовини, ніж 152-мм російський аналог, що поряд з високою точністю і економною витратою боєкомплекту скорочує час виконання вогневого завдання (і ризик потрапити під вогонь у відповідь) та збільшує ефективність ураження цілей. Йдеться про війну високоточними засобами 4 покоління проти засобів 3 покоління, які має противник. Тобто якість і точність стрільби — проти кількості пострілів.
Добре відомий випадок ураження гаубицею М777 (неформальна назва – «Три сокири») цілі з першого пострілу — в ЗСУ її недарма називають снайперською артилерією – 9 з 10 пострілів влучають у ціль. Ефективна дія української артилерії дозволила в середині травня п.р. зірвати переправу військ агресора через р.Сіверський Донець біля села Білогорівка і розгромити дві батальйонно-тактичні групи. Також активне використання під Северодонецьком 155-мм гаубиць дозволяє нівелювати 10-разову кількісну перевагу противника в артилерії і майже досягти паритету в артилерійському сегменті.
Важливою перевагою французької САУ Caesar є цифрова система керування вогнем, що дозволяє відкривати вогонь впродовж 60 секунд після зайняття позиції. Екіпаж лише вводить координати, навіть під час висування на позицію, після чого система самостійно обчислює всі данні для стрільби, обирає боєприпас та враховує метеодані. При цьому українські артилеристи використовують цифрову систему французької САУ разом з українською цифровою системою управління вогнем артилерії «Кропива». Також обираються такі параметри боєприпасу, як: детонатор, снаряд та заряд. Час виконання вогневого завдання (зайняти позицію, відкрити вогонь, змінити позицію) для Caesar cтановить 3-5 хвилин і дозволяє діяти за принципом «маневр-вогонь-маневр» і виключає постійне перебування на одній позиції.
Так, для знищення групової цілі у складі 2-х танків, 2-х БМД та вантажівки з боєкомплектом САУ на відстані 22 км знадобилась лише 1 хвилина. Стрільба здійснювалась із темпом в 4-5 пострілів на хвилину. Батарея у складі 6 САУ Caesar за місяць участі в бойових діях вже має на рахунку знищення 80 ворожих гармат. При цьому стрільба велась на 17 км з використанням БПЛА. Ефективність ураження живої сили противника французькою САУ збільшується за рахунок використання у снарядах підривачів FU RALEC DE F3 з функцією повітряного підриву. Це збільшує у рази площу ураження живої сили у порівнянні зі звичайним вибухом снаряду після падіння на землю.
Німецькі гальма
До цього часу Україна отримала від Німеччини 2000 протитанкових гранатометів Panzerfaust 3, 1500 зенітних ракет «Стріла», 500 ПЗРК Stinger, 100 кулеметів MG3, 100 тисяч ручних гранат, близько 5,3 тисячі зарядів вибухівки та понад 16 мільйонів боєприпасів різного калібру - від автоматів до великокаліберних кулеметів.
Нещодавно Берлін повідомив про рішення передати Україні 4 (з 18 наявних на озброєнні бундесверу) пускові установки РСЗВ M270 MARS II (локальна версія американської РСЗВ M270) та ЗРК IRIS-T.
Втім, виявилось, що ці вкрай необхідні ЗСУ поставки можуть відбутись із великим запізненням (листопад-грудень п.р.), як і обіцяна передача Греції (в обмін на передачу Афінами 100 БМП-1 Україні) німецьких БМП Marder. Греція передасть БМП-1 щойно Німеччина виконає обіцянку. А та не поспішає. Також Берлін не поспішає передавати Варшаві (в обмін на вже передані нею Україні 250 танків Т-72) танків Leopard 2 і заблокував передачу Україні танків із Словенії. Щоправда, Берлін компенсував Чехії поставки пострадянської техніки, у т.ч. танків для ЗСУ танками Leopard. Та це скоріше виключення, ніж правило, за якими грають в Берліні.
За повідомленнями з Берліна, на зазначених німецьких РСЗВ для можливості стрільби ракетами американського виробництва GMLRS ніби-то необхідно замінити програмне забезпечення, для чого необхідні кілька місяців (!). Хоча, за даними Defense Express, добре відомо про проведеня інтеграції ракет GMLRS до системи РСЗВ MARS II на підставі контракту ще 2012 року за участі французької компанії Sagem (група Safran). А на сайті бундесвера пізніше повідомлялося, що MARS II може стріляти керованими ракетами! Що дає підставу для обережного припущення, що у випаду з РСЗВ маємо справу з банальним лицемірством німецьких політиків.
А ЗРК IRIS-T, про передачу якого канцлер Олаф Шольц повідомив Бундестаг, взагалі перебуває на стадії виготовлення і наразі ще не існує в природі. Комплекс є експортним виробом на замовлення Єгипту, який погодився на відтермінування замовлення на користь України. За даними німецького бюро видавництва Business Insider, поставка запланована на листопад-грудень, тобто, через півроку. Втім, як відомо, посилення ППО для України є одним з найбільш актуальних питань. Щоправда, німецька сторона днями завершила підготовку українських екіпажів і техперсоналу для САУ PzH2000, що тривала 40 діб і запевнила, що 22 червня передасть Україні 7 таких гаубиць (ще 5 передають Нідерланди). Також до кінця липня мають бути передані обіцяні раніше 15 зенітних 35-мм САУ Gepard.
По суті, вже до кінця поточного місяця ми побачимо, чи спроможна Німеччина виконати хоча б одну з власних обіцянок в частині передачі Україні важких озброєнь. Раніше Шольц заявив, що «допомагає Україні більше, ніж будь-хто інший» і що не можна допустити перемоги Путіна у війні проти України. А насправді він робить інколи зовсім протилежне. Поведінка уряду Олафа Шольца є наслідком політики обмеження підтримки України до мінімального рівня, який би сприймався частиною суспільства, котра підтримує Україну, а також ключовими союзниками (насамперед США). Що, звісно, підриває довіру до Німеччини як до надійного союзника і одного з лідерів Європи.
Матеріал підготовлено оглядачем Defense Express спеціально для видання Український Тиждень.
Читайте також: Україна отримає додаткову артилерію від Польщі, Нідерландів та Канади: які артсистеми можуть передати ці країни
