Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний та перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки Михайло Забродський у виданні "Укрінформ" опублікували вкрай важливу, без перебільшення "стратегічну" публікацію відносно теперішнього та майбутнього ЗСУ, переозброєння та взагалі війни України з РФ.
Вона торкається всіх цих аспектів, які є взаємопов'язаними і дозволяє зрозуміти реалістичне положення справ, без "рожевих окулярів".
Читайте також: Генштаб ЗСУ повідомив, що удари по аеродромам в окупованому Криму були здійснені далекобійними ракетами
Загрози та плани РФ
В першу чергу мова йде про те, що війна не завершиться у 2022 році, а головні події взагалі варто очікувати лише у 2023 році. І то за умови вкрай потужної підтримки з боку союзників, які має стати значно ширшою.
У Генштабі ЗСУ наголошують, що для РФ залишаються перспективними дії на Ізюмському та Бахмутському напрямках з кінцевою метою виходу на адміністративний кордон Донецької області. Але ще "більш привабливою" для Кремля може бути Запорізький напрям.
![](/media/contentimages/6256318adc2e975e.jpg)
Зокрема мова йде, що ворог цілком розглядає можливість активізації бойових дій у цьому напрямі з метою "створення прямої загрози оволодіння Запоріжжям та Дніпром, що в свою чергу призведе до втрати українською стороною контролю над значною частиною Лівобережної України".
Також нікуди не поділась стабільна загроза із новою спробою захоплення Києва з території Білорусі. Водночас плацдарм рашистів на правобережжі у районі Херсону дозволяє ворогу діяти, як у напрямах Миколаєва та Одеси, так і в бік Кривого Рогу із подальшим розгортанням загрози для центральним та західним регіонам України.
З боку Defense Express зазначимо, що перелічені саме загрози та плани, а не шанси їх реалізації Кремлем. Головним є те, що РФ, яка має значну перевагу у військових можливостях, має різні "точки прикладання зусиль" у декількох рознесених один від одного напрямах. Таке поєднання, як підкреслено у публікації, зумовлює "знаходження стратегічної ініціативи в руках противника".
![армія рф](/media/contentimages/8396318aec72d280.jpg)
Тобто Кремль вирішує де і коли йти у наступ та може розтягувати наявні сили ЗСУ по всій країні імітуючи підготовку до ударів на декількох напрямах і маскуючи дійсний.
"Висловимо вагомі застереження щодо накреслення лінії зіткнення з точки зору української сторони. Її контури мають вкрай невигідну конфігурацію знову ж таки на Ізюмському та Бахмутському напрямках. Суттєві вклинення противника сковують будь-який оперативний маневр для українських військ і вимагають, по суті, подвійного комплекту сил для його стримування. Особливо гостро це відчувається через нестачу засобів вогневого ураження та ППО", - зазначено у публікації.
Лінійний підхід з перехоплення ініціативи
Традиційним лінійний підхід до перехоплення ініціативи - самостійне нав'язування ворогу місця та часу битви. З огляду на те, що єдиною больовою точкою України, втрата якої для РФ буде справжнім ударом є окупований Крим, то можливо розглянути варіант саме зі звільненням півострова.
Але, як зазначено у публікації, для ефективної деокупації Криму, наприклад, у межах компанії 2023 року, необхідно створити 10-20 загальновійськових бригад, які будуть реалізовувати серію операцій.
![сша страйкер](/media/contentimages/c596318af43cf783.jpg)
Але деокупація півострова, навіть пори те, що його рашисти перетворили на одну суцільну військову базу, як підкреслено у матеріалі, не змінить малюнок війни.
"Втрата значної кількості запасів матеріальних засобів для ЗС РФ матиме лише тимчасовий ефект. Втрати в особовому складі й техніці, щонайменше, в плані чисельності, росіяни з часом можуть поповнити. Підсумовуючи сказане та обговорюючи вже подальші перспективи, після 2023 року, можна вести мову лише про новий етап протистояння. Звісно, з іншими вихідними даними і перспективами, але знову ж таки – триваючий конфлікт, втрати життів, витрати ресурсів і до кінця невизначений кінцевий результат", - пишуть Валерій Залужний та Михайло Забродський.
Далекобійність як головний фактор
На додачу до цього РФ має ще одну перевагу - далекобійності озброєння. У збройних силах РФ у арсеналі є зброя, яка дозволяє завдавати удари по будь-якій точці України.
"Якщо для РФ вона становить до 2000 км з урахуванням дальності польоту крилатих ракет повітряного базування, то для ЗСУ вона фактично обмежена 100 км дальністю польоту ракет і глибини розташування стартових позицій застарілих ОТРК. Таким чином, з початку широкомасштабної агресії засоби ураження Збройних Сил України мають досяжність майже в 20 разів меншу, ніж має противник", - зазначено у публікації.
![искандер](/media/contentimages/3ff6318af90549a9.jpg)
І з боку Defense Express зазначимо, що навіть вихід ЗСУ на позиці 21 лютого 2022 року не дає гарантії того, що одразу у Кремлі "викинуть білий флаг". І навіть після деокупації Криму та Донбасу цього може не статись.
В цій ситуації Україні найбільш прагматичним рішенням є не лінійне протистояння з ворогом у сенсі перехоплення ініціативи за рахунок масштабних наступальних дій, а сіметрична відповідь на його здатність завдавати удари по території України.
І мова не йде про те, що ЗСУ вкрай необхідні тільки ATACMS, мова йде про нарощування загальних далекобійних можливостей війська.
![ATACMS](/media/contentimages/c076318afd00d8e0.jpg)
"Має бути застосовано комплексний підхід до переоснащення артилерії, ракетних військ, тактичної авіації і Військово-морських сил ЗС України та інших складових їх могутності. Обговорення повинно вестись стосовно створення або нарощування спроможностей, а не виключно про кількість озброєння і обладнання для бригад, що плануються до переоснащення", - підреслено у матеріалі.
Отримання таких можливостей та завдання ударів по ворогу і тим самим фізичне перенесення бойових дій на територію противника - є реалістичним сценарієм перемоги України. І це банально не дасть РФ безкарно вести дистанційну війну, розуміючи, що Україні просто нічим на це відповісти.
Через можливість саме односторонніх далекобійних ударів РФ й "громадяни Російської Федерації не так болісно сприймають втрати, невдачі, а головне - вартість цієї війни в усіх її розуміннях". Тобто Кремль та населення РФ розуміють, що вони безкарні у своїй агресії. І це ж їм дозволяє загрожувати світу ядерною зброєю.
Читайте також: Чи захопить F-35 Європу: майбутнє європейських літаків Rafale, Eurofighter, Gripen, перспективних FCAS та Tempest