Видання The Atlantiс опублікувало цікавий текст про корпорацію Boeing, котра не просто не спромоглась досі вирішити проблеми із своїми пасажирськими літаками серії 777, а буквально уже виступає ледь чи не "символом темних часів" для американської промисловості (у всякому випадку, як в цьому переконані самі автори The Atlantic).
Від Defense Express додамо, що викладене у цій публікації може виступати як цілком пояснення того, чому Захід за останні 30 років втратив значну частину промислових компетенцій зокрема в оборонній сфері, і чому тепер так складно надолужувати втрачене.
Читайте також: На яке посилення ППО очікує Україна найближчим часом: всі варіанти від грецьких Patriot до RBS 70 зі Швеції
Почнемо переказ із такої деталі – в 2005 році корпорація Boeing просто продала один із своїх заводів, котрий на той момент був перепрофільований на виробництво фюзеляжів до Boeing-737, але до того спеціалізувався на виробництві стратегічних бомбардувальників B-52.
В свою чергу, і по Boeing-737 можна сказати, що це виріб насправді подвійного призначення, оскільки на базі цього авіалайнера виготовляються патрульні протичовнові літаки P-8 Poseidon та літаки радіолокаційного дозору (AWACS) типу E-7 Wedgetail.
Сам факт продажу такого заводу пояснює нам зокрема, чому наприклад щоб відновити один B-52 з консервації, США знадобилось 2 роки і 10 тисяч людино-годин. А якщо загалом – то й ілюструє коріння поточних проблем корпорації Boeing у виробництві цивільних авіалайнерів (тобто того сегменту, про який стало публічно відомо).
Як далі викладають автори The Atlantic, своєрідний "зеніт слави" промислової потужності США, виразником якого був зокрема той же Boeing, був пов’язаний із специфікою кадрового відбору в галузь. Тоді вважалось, що управлінець має не просто починати свій кар’єрний шлях із цеху, управлінець навіть на найвищій посаді в корпорації мав все рівно постійно власноруч контролювати стан справ на виробництві та брати пряму участь по всім програмам виробництва.
Так було до того моменту, поки американські управлінці особливо в 1990-х роках не почали захоплюватись філософією промислового виробництва "Кайдзен", запозиченої в країнах Азії, котра передбачала максимальну передачу всього чого тільки можна на аутсорс. У випадку із Boeing в якийсь момент процес виробництва почав виглядати буквально так – спочатку інженери створювали креслення, а керівництво корпорації просто шукало на ринку, хто для них може виготовляти найдешевше.
Спочатку така практика давала реальну економію. Але з часом це дійшло до такого абсурду, коли керівництво Boeing навіть не може зрозуміти і пояснити, де в них виникають проблеми на етапі виробництва тих же лайнерів 777, від яких в польоті можуть буквально відвалюватись окремі частини.
На перший погляд, вище викладене стосується лише проблематики виробництва цивільних авіалайнерів. Але, як ми окреслювали вище, надмірне захоплення філософією "Кайдзен" привело США зокрема до втрати компетенцій по тим же B-52.
Крім того, усе вищевикладене ми можемо використати також і для кращого розуміння, як Захід загалом дійшов до ситуації, коли для виготовлення одного ЗРК NASAMS досі треба 2 роки та 1000 підрядників, і чому для виправлення цієї ситуації доведеться відмовлятись від практики передачі виробництва на аутсорс.
Ну або – для "дзеркального порівняння", чому РФ запланувала зробити 70 Ту-214 на заводі-виробнику Ту-160 і Ту-22М3, але план не виконується.
Читайте також: Чи "лякає" США новий бомбардувальник H-20, з яким у китайців могли бути проблеми
