xcounter
#

Європа у лютому 2023 мала темпи у 300 тисяч артснарядів на рік: який висновок можна зробити сьогодні

3158
Фото: U.S. DoD
Фото: U.S. DoD

Попри "обережний оптимізм", можливості європейської оборонки виготовляти боєприпаси сьогодні значно менші за потреби українського війська у повномасштабній війні з окупантами

Видання CNN в одному зі своїх матеріалів розповідає про питання оснащення Сил оборони України таким важливим компонентом, як артилерійські боєприпаси, яке сьогодні аж ніяк не втрачає своєї актуальності, і там намагаються знайти відповідь на питання, а чи зможе "оборонка" Європи наздогнати той попит, який є на сьогодні.

САУ PzH 2000 155-мм боєприпаси
ЗСУ мають на озброєнні сотні 155-мм артилерійських систем, фото — 43-а окрема артилерійська бригада ЗСУ
З початку наступальних дій ЗСУ влітку цього року наші військові вистрілюють боєприпаси із темпом у 6000-8000 тисяч боєприпасів на день — така цифра неодноразово звучала в інфопросторі, тоді як насправді мінімальна потреба для виконання бойових завдань становить від 10 000 артилерійських боєприпасів, кажуть у CNN.

Для порівняння у виданні згадують, що, наприклад, російське військо у пікові моменти могло вистрілювати до 60 000 боєприпасів на день — Сили оборони частково компенсують цю різницю використанням високоточного озброєння, але водночас боєприпасне питання все одно залишається одним з критичних на сьогодні.

Читайте також: США випереджають власні плани пришвидшення виробництва 155-мм снарядів

Посилаючись на слова гендиректора Rheinmetall у виданні зауважують, що загалом щорічна потреба України в артилерійських снарядах нібито становить 1,5 млн одиниць — це по 125000 боєприпасів на місяць або ж по 4000 в день — тут можна припустити, що йдеться суто про 155-мм боєприпаси і це насправді мінімальна потреба з урахуванням, що низка з цих боєприпасів — високоточні на кшталт Excalibur.

Разом з тим, посилаючись на оцінки оборонного відомства Естонії, станом на лютий цього року максимальна потужність, яку могла забезпечити Європа у виробництві артилерійських боєприпасів, становила 300 000 боєприпасів на рік за умови, що "найкращий" сценарій передбачає збільшення цієї цифри до 2,1 млн снарядів.

Як нагадують у виданні, за інформацією аналітичного оборонного центру IISS, сьогодні у 12 країнах ЄС, а також у Великій Британії та Норвегії є як мінімум 13 оборонних компаній, які можуть виробляти 155-мм боєприпаси.

І також у виданнях наводять деякі дані щодо того, як великі виробники планують збільшити боєприпасне виробництво. Так, наприклад, у Rheinmetall до 2022 року мали темпи виробництва у менш як 100 000 боєприпасів на рік, водночас у цьому мають амбітні плани досягти планки у 400 000, а в наступному — збільшити цей показник у півтора раза до 600 000.

А от у Nammo плани не такі масштабні — там планують вийти на темп у 80 000 у наступному році "у порівнянні з "декількома тисячами" у 2021 році". Тобто, з одного боку, компанії таки працюють над нарощенням виробництва, дійсно збільшуючи його в рази. А з іншого — цього "в рази" все одно не вистачає, щоб повністю закрити сьогоднішній попит — як України, так і, власне, Європи, яка хоче тепер мати на своїх складах більше запасів артилерійських снарядів.

Дійсно, масштабувати виробництво, особливо після десятки років реальної стагнації в європейському ОПК виходить не просто — цьому заважають і проблеми з постачанням сировини та інших компонентів, обладнання для розширення виробництва, постачання якого може розтягнутися до одного року тощо.

Є також, наприклад, проблеми з пошуком кваліфікованих фахівців. Наприклад, у французької компанії Europlasma (тієї, в якої Україна замовила 420 тисяч корпусів до 155-мм снарядів) проблема була настільки відчутною, що керівники цієї компанії навіть питали в українських покупців, а чи зможуть вони відправити їм працівників.

У виданні також говорять про такий нюанс, як стандартизацію виробництва снарядів — йдеться про те, що історично в Європі виробники вже звикли обслуговувати специфічні потреби кожної країни, що передбачало більші прибутки за менші обсяги.

Водночас масове виробництво дешевших артилерійських боєприпасів не таке привабливе для "оборонки", таку думку висловлює професор військово-морського коледжу США Джонатан Каверлі.

Як висновок у матеріалі відзначається, що хоч у Європі і є "обережний оптимізм" щодо довгострокових планів зі збільшення виробництва боєприпасів, але "існує дуже жорстка стеля того, як швидко такі необхідні снаряди можуть досягти українського війська" і що Україна вимушена миритися з отакою суворою реальністю.

Разом з тим, не варто забувати, що сьогодні головним донором боєприпасів для ЗСУ є США, які з початку повномасштабного вторгнення поставили понад 2 млн боєприпасів і нещодавно стало відомо, що США випереджають власні плани пришвидшення виробництва 155-мм снарядів.

Читайте також: Україна системно виробляє 155-мм артилерію і нарощує виробництво "Нептунів" та іншої зброї