До уваги наших читачів – друга частина нашої великої розмови з Віталієм Немілостівим. У першій частині ми розбиралися із тим, що потрібно зробити підприємству, щоб зберегти свої спроможності виготовляти озброєння та військову техніку. У другій поговоримо про гроші, ДОЗ та проривні напрямки для відбудови оборонки.
– Ми з вами вже розібралися, що перед тим, як говорити про державне оборонне замовлення, підприємство має показати, що в нього є ті, хто буде його виконувати – висококваліфіковані фахівці. Але чи є зараз в країні гроші, щоб забезпечити цими замовленнями оборонні підприємства?
Читайте також: Україна спільно з партнерами протягом півроку може організувати виробництво боєприпасів
– Можу вас заспокоїти – гроші є. У тій кількості, якої буде достатньо для того, щоб забезпечити роботою підприємства-виконавців держоборонзамовлення. Тому сьогодні "м’яч" на боці Міністерства оборони та Генерального штабу – вони повинні якнайшвидше визначити переможців та терміново підписати контракти з тими підприємствами, які готові до роботи. До речі, на сьогодні вже прийнята спрощена процедура підписання контрактів, яка значно полегшує роботу працівникам МОУ і Генштабу.
Після підписання контрактів і завантаження підприємств роботою треба розбиратися з тими ланцюжками створення ОВТ, де кооперація була зруйнована частково або повністю. Розбиратися у прямому сенсі цього слова – збирати наради по кожному конкретному виду ОВТ, дивитися, що залишилося від кооперації і яким чином можна вирішити ці проблеми.
– Ваше підприємство брало участь у низці різних програм – як у рамках ДОЗ, так і поза ним. Станом на сьогодні чи є чітка взаємодія з Міністерством оборони по тих проєктах, в яких ви були залучені?
– Наразі немає взагалі ніякої взаємодії – навіть зідзвонитися з кимось дуже важко. Але це у жодному разі не критика, лише констатація факту – ви ж знаєте, був штурм території, були напади, диверсії, спроби знищити персонал і департаменту, й управління.
Тому, на мою думку, МОУ та Генштаб протягом цих двох місяців діяли так, як було потрібно у той чи інший момент. Втім, триває третій місяць війни і з ДОЗом треба щось робити. Повинні з’явитися нові канали комунікації між МОУ та виконавцями, має бути закритий зв’язок, щоб ворог не знав, де ми збираємося організовувати те чи інше виробництво.
У перший місяць війни військові вжили екстрені та правильні дії із захисту носіїв інформації, документації – з цим завданням вони впоралися. Тепер треба налагоджувати комунікацію з підприємствами.
– Якщо зазирнути за обрій нагальних потреб нашої армії, які напрямки можуть бути проривними з точки зору забезпечення ефективної роботи нашої "оборонки" в майбутньому? Які галузі треба розвивати?
– Нічого нового вам не скажу – проривними будуть ті напрямки, які вкрай необхідні нашим Збройним Силам і за якими держава здатна сформувати гарне держоборонзамовлення з точки зору довготривалості контрактів, обсягів. І вже тоді можна думати й про ті галузі, які забезпечать відновлення наукового потенціалу, які стануть основою для потужної оборонки.
Наприклад, на мою думку, після війни треба профінансувати прийняту ще у 2021 році програму розвитку авіабудування, зокрема будування двигунів. Взагалі двигун – це основа, фундамент будь-якої галузі машинобудування, від бронетехніки до літаків і кораблів.
Будь-яка машина починається саме з нього, є двигун – далі щось та й буде, немає двигуна – все, пшик. Навіть візьмемо танки – потужний дефіцит танкових двигунів протягом останніх 8 років. Можна сьогодні держоборонзамовлення сконцентрувати не на танках, а на танкових двигунах і зберегти ядро, якусь ключову компетенцію, паралельно орієнтуючись на експорт.
Читайте також: Купуємо RGW-90, важкої зброї поки немає: коли Україна отримає від Німеччини САУ PzH 2000
