Палата представників США має нового Спікера. Ним став лідер республіканської більшості Кевін Маккарті. Причина такої приголомшливої кількості раундів голосувань (15 спроб впродовж 4 днів) за фактично третю за впливом фігуру в ієрархії політичної системи США та другу фігуру по лінії успадкування президентських повноважень – позиція ультраправого об’єднання серед республіканців у Палаті представників.
Кажуть, мовляв, частина з них погодилася або проголосувати за пана Маккарті, або не голосувати за його опонента з однієї вагомої причини – нібито пан Маккарті погодився на їхню пропозицію створити спеціальний Підкомітет з перевірки ефективності надання військової допомоги Україні адміністрацією Джозефа Байдена.
Читайте також: CША дають рекордний пакет допомоги на $3 мільярди, і в ньому якраз необхідне для контрнаступу
Чи потягне це за собою виникнення нездоланних бюрократичних бар’єрів для подальшої допомоги Україні, зокрема – військової? Що являє собою Кевін Маккарті, як політик такого високого рівня та як людина? Чи йтиме він на поводу крайніх емоцій в окремих членів Палати представників, часто не стільки антиукраїнських чи якихось проросійських, скільки емоцій у стилі MAGA і винятково подібних?
Я особисто знаю Кевіна Маккарті вже майже 20 років. З того часу, коли він був ще в каліфорнійській політиці. Він сам – з невеликого нафтового міста дорогою до Лас-Вегаса, де окрім нафтовиків та ферм нічого більше немає. Він мав спочатку невеликий бізнес, потім пішов у каліфорнійську політику і згодом почав просуватися далі. Має солідну політичну історію.
Але, він – не пихата людина, не замудра, у спілкуванні досить проста й розважлива. Я лише позитивне можу про нього сказати. Він лояльний до своїх друзів, у рамках логіки лояльний. Людина, з якою можна конструктивно говорити та домовлятися. Раціональний, вміє вислухати. Якщо він чогось не знає – завжди поставить запитання, які його цікавлять. У політиці він вміє будувати коаліції. Обіймав до цього дуже сильні позиції. Добре вміє залучати фінанси, вміє підтримувати. Він – сповнений змагальності. Я з ним і досі у контакті й можу сказати про нього лише добрі слова.
Я не знаю, чи стане він в результаті таким саме одіозним Спікером, якими були, наприклад, Ньют Гінгріч чи Тіп О’Ніл. Я думаю, що він буде врівноваженим, практичним та раціональним. І та критика, яка мала місце, була спрямована скоріше на те, аби не стільки зробити його якимось "підлабузником", а скоріше, щоб отримати певний вплив над ним в процесі, коли він був найбільш вразливим. І ті, хто цим займалися, наприклад, той же Метт Гейтс, якого я теж непогано знаю, зробив собі ім’я на базі такої опозиційної діяльності. Він себе так підняв, зробив себе силовою структурою у всьому цьому процесі. Метт Гейтс – це саме MAGA.
Щодо вимог та усього, що стосується різних розслідувань або ж оцінок ефективності допомоги Україні. Думаю, що усі ці їхні побажання, тільки-но нового Спікера обрали, відійдуть. Переможця, як то кажуть, не судять і це все забудеться. В нас, у США, панує дика практичність. Думаю, що Кевін буде врівноваженим лідером, який зможе якісь речі як пробачити, так і проігнорувати.
Так, він був дуже близьким із Трампом, коли Трамп був президентом США. Проте, він не характеризував себе "трампістом" у повному значенні цього поняття. Він характеризував себе політиком, який має контакти із президентом і якого президент цінує.
Я дивлюся на його обрання позитивно, оскільки цю людину я добре знаю і знаю досить давно.
Щодо подальшої допомоги й підтримки Україні. Я вважаю, що республіканці не зможуть, та й не уникатимуть відповідальності їхньої ролі у цьому конфлікті. Це – світоглядний конфлікт не лише між США та Росією, це конфлікт щодо того, як функціонує світ взагалі. Це – екзистенційний конфлікт між застарілою, незрозумілою, небезпечною диктатурою і, навіть дико проблемним, але вільним світом. Тому, від суті цієї лінії республіканці не відійдуть. Дуже нехарактерно для республіканців, наприклад, уникати таких речей, як Афганістан. Як це зробив Байден. Я вважаю, що це було абсолютно неправильно і було зроблено настільки ганебно, що я здивований, чому цей скандал так швидко вщух й не продовжився.
Так, республіканці можуть закликати до відповідальності когось, можуть організовувати якісь перевірки, розслідування, пов’язані, скажу так, із соросівсько-байденівськими "пригодами" в Україні. Але, відходити від підтримки України та українців, які сьогодні – найпотужніший бренд, республіканці не зможуть: ні за своєю суттю, ні за настроєм населення США. У нас настільки сильна на пересічному рівні доброзичливість до України, що ані сенатори, ані конгресмени просто не ризикнуть піти у розріз з думкою американського народу.
Може бути більше відповідальності, може якісь річища та умови в чомусь зміняться, але підтримка України точно продовжиться. Підтримка США триватиме не лише в рамках нинішньої війни з Росією, вона триватиме і в рамках майбутньої розбудови України.
Тому, головні причини того, що все продовжиться й не припиниться: 1 – сам дух Республіканської партії; 2 – настрої серед нашого народу; 3 – логіка, на якій у Кевіна усе базується, як у нинішнього лідера. Ми маємо справу із вкрай раціональною людиною.
Я це кажу з обережністю. Чому? Бо колись давно мені здавалося, що й Путін – раціональна людина. Але, потім виявилося, що в нього психологічно та психічно не все гаразд. Видно так сталося тому, що він вже багато років при владі і мислить вже з позицій неадекватної сили. А в нас, у США, люди так довго при владі не перебувають – ані президенти десятиліттями не очолюють країну, ані спікери Палати представників не обіймають цю посаду вічно.
Мене часто запитують журналісти з України: як все ж таки називають у США те, що зараз відбувається між Росією та Україною – конфлікт чи війна? Бо часто чують у коментарях різних американських експертів саме слово "конфлікт". Звісно ж, це – війна! Лише війна, де причина – військова агресія Росії, з дикою несправедливістю, брутальністю та екстремальною злістю.
Українці сьогодні в очах США – це Freedom Fighters! Борці за свободу та суверенність своєї країни!
І в нас говорять не настільки може часто або голосно, але звучить таке, що навіть якщо раптом Росія своїх якихось цілей й досягла би, то Україна все одно ніколи би не зупинилася у звільненні своєї території від агресора. Що тоді була би партизанська війна, яка тривала би роками. Це могло би відбуватися на території Росії.
У вузьких колах в нас кажуть, що це все вже зачепило не одне майбутнє покоління українців, бо у нинішніх українців вже стільки ненависті, вже стільки бажання помститися росіянам за заподіяне горе, що такий настрій буде дуже надовго.
Такі бесіди мають місце у США серед тих, хто розуміє, наскільки глибоко все зайшло, і що в той чи інший спосіб, а все одно ця помста зайде рано чи пізно й на територію "визволителів".
Юрій ВАНЕТИК, адвокат, політичний стратег, член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)
Читайте також: Чому БМП Bradley називають винищувачем танків і чому це дійсно справедливо
