США мають найбільший корпус МП (189 тис. осіб). У т.ч. 3 дивізії МП (усього 8 полків МП, що мають 24 б-ни МП). Б-ни МП перевозяться на 1200 амфібійних гусеничних БТР AAV-P7/A1. Він має вагу 29,1 тонни, розміри 7,94х3,27х3,26 м, екіпаж 3 та десант 25 осіб, двигун 400 к.с., швидкість на суходолі 72 км/год (пробіг 480 км), на воді – 13 км/год (20 км). Озброєння – 12,7-мм кулемет та 40-мм гранатомет. Ці БТР морально та фізично застаріли.
Для їх заміни створювалася амфібійна гусенична БМП EFV. Вона мала вагу 34,5 тонни, розміри 10,67/9,33х3,66х3,28 м, екіпаж 3 та десант 17 осіб, двигун 850/2700 к.с., швидкість на суходолі 72 км/год (пробіг 523 км), на воді – 46 км/год (за рахунок глісування пробіг – 120 км). Озброєння – 30-мм гармата та 7,62-мм кулемет. Але ця програма була закрита через величезну вартість EFV (22,3 млн дол.)
Читайте також: З моря - у бій: "плаваючий" БТР-4 України та російські бойові машини для морської піхоти - аналіз та висновки (частина 1)
Замість БМП EFV МП США почала закупівлю більш дешевих колісних 8х8 ББМ ACV Havoc. Будуть випускатися БТР ACV-P (з 12,7-мм кулеметом або 40-мм гранатометом), БМП ACV-30 (з 30-мм гарматою Мк44), КШМ ACV-C та БРЕМ ACV-R. БТР має вагу 30,6 тонн, розміри 8,9х3,1х2,8 м, екіпаж 3 та десант 13 осіб, двигун 700 к.с., швидкість на суходолі 80-105 км/год (пробіг 800 км), на воді – 11 км/год (64 км). До 2024 року буде закуплено 204 БТР ACV-P, далі – ще 666 ББМ (150 ACV-30 + ACV-P, ACV-C та ACV-R).
КНР має менший, ніж США, корпус МП ВМС (до 40 тис. осіб) з 8 окр. бригадами (у т.ч. 6 МП), також у СВ є 6 амфібійних бригад. Усього це 36 б-нів МП на амфібійних та плаваючих БМП.
Раніше МП та амфібійні війська КНР були оснащені плавучими БТР ZSD-63C та танками ZTS-63A. Але вони дуже застаріли та замінюються новими ББМ – єдиними у світі амфібійними швидкохідними гусеничними машинами: БМП ZBD-05, легкі танки ZTD-05, БТР ZSD-05, 122-мм СГ PLZ-7B, БРМ, КШМ, ІМР та БРЕМ. БМП має вагу 26,5 тонн, розміри 9,5х3,36х3,04 м, екіпаж 3 та десант 8 осіб, двигун 550-1475 к.с., швидкість на суходолі 65 км/год (пробіг 500 км), на воді – 30 км/год (за рахунок глісування).
Плавучість забезпечується вбудованими поплавками. Озброєння БМП – 30-мм гармата ZPT-99 (2A72), 7,62-мм кулемет та ПТКР HJ-73C. ББМ спереду захищена від 12,7-мм куль, кругом – від 7,62-мм куль. У амфібійні бригади СВ поставлено понад 1000 машин цього сімейства (у т.ч. 600 БМП у 250 танків), у бригади МП ВМС – 152 БМП, 73 танка тощо.
Також у МП надійшли плаваючі колісні 8х8 БМП ZBL-09, легкий танк ZTL-11, БТР ZSL-09, 122-мм СГ PLL-09, БРМ, КШМ, ІМР, МТУ та БРЕМ. БМП має вагу 21 тонн, розміри 8х3х2,1 м, екіпаж 3 та десант 7 осіб, двигун 440 к.с., швидкість на суходолі 100 км/год (пробіг 800 км), на воді – 8 км/год.
Озброєння БМП – 30-мм гармата ZPT-99, 7,62-мм кулемет та ПТКР HJ-73C. ББМ спереду захищені від 12,7-мм куль, по боках та ззаду – від 7,62-мм куль. БМП ZBL-09 мають гірші амфібійні можливості, але вони мобільніші на дорогах та дешевші, ніж ZBD-05.
Південна Корея має менший, ніж у КНР, корпус МП ВМС (до 30 тис. осіб), що складається з 2-х дивізій та 2-х бригад МП. Усього це 26 б-нів МП, які перевозяться на 190 амфібійних гусеничних БТР KAAV-P7A1 (ліцензійні БТР AAV-P7/A1 США). Вони застаріли, та для їх заміни у Південній Кореї створюється амфібійна БМП KAAV-II (на зразок БМП EFV США).
KAAV-II матиме розміри 9,4х3,5х3 м, екіпаж 3 та десант 20 осіб, двигун 2700 к.с., швидкість на суходолі 70 км/год (пробіг 480 км), на воді – 25 км/год (за рахунок глісування, 2 г). Озброєння – БМ з 40-мм гарматою та 7,62-мм кулемет. Серійне виробництво планується з 2029 року.
Туреччина має амфібійну бригаду МП та 6 окр. б-нів МП. Усього це 9 б-нів МП, але лише 1 б-н у бригаді оснащений ББМ (застарілими БТР США М113, що не відповідають потребам МП). Для їх заміни в Туреччині створений амфібійний БТР ZAHA, схожий на БТР США AAV-P7/A1. БТР ZAHA має вагу 30 тонн, екіпаж 3 та десант 21 осіб, швидкість на суходолі 70 км/год, на воді – 7 км/год. Озброєння – ДУ БМ з 12,7-мм кулеметом та 40-мм гранатометом. Намічена поставка 27 БТР ZAHA.
Аналіз закордонних ББМ МП виявив, що є 3 класи таких машин:
1. Колісні або гусеничні плаваючі БМП СВ, пристосовані для потреб МП (БТР-82А/АМ та БМП-3Ф РФ, ACV-30 США та ZBL-09 КНР);
2. Спеціальні амфібійні гусеничні БТР МП (AAV-P7/A1 США, KAAV-P7A1 Південної Кореї, ZAHA Туреччини – великі та важкі (до 30 тонн) з невеликою швидкістю на воді (7-13 км/год) та великим десантом – 21-25 осіб);
3. Спеціальні швидкохідні амфібійні гусеничні БМП МП (БММП РФ, EFV США, ZBD-05 КНР та KAAV-II Південної Кореї – великі та важкі (до 35 тонн) з потужним озброєнням, великою швидкістю на воді (25-46 км/год за рахунок глісування) та десантом 8-20 осіб)
Єдина країна, що оснастила свої ЗС БМП 3-го класу – КНР, але ZBD-05 несуть найменший десант, вони найлегші, мають слабке озброєння та броню, прості та дешеві з усіх БМП 3-го класу. А велика серія зменшила ціну машин. Крім того, потрібно було терміново замінити зовсім застарілі БТР ZSD-63C, з якими Тайвань не візьмеш.
США відмовилися від БМП МП 3-го класу через надмірну ціну, РФ ймовірно теж відмовиться з цієї причини, а Південна Корея може отримати їх лише з 2029 року.
Вимоги до БМП МП – це можливості перевезти з десантного корабля та висадити на берег за найменший час (швидко та на велику відстань) більше бійців, забезпечивши їх захист та подавлюючи вогнем супротивника на березі. А вже там вести загальновійськовий бій як звичайна БМП СВ.
Але найголовніші вимоги – плавучість та мореплавність. Війська треба доставити на берег, а не на дно моря. Звичайні БМП СВ (яким ставиться лише завдання форсування вплав річок) для МП не потрібні.
А тепер повернемося до питання оснащення МП України БТР-4М. Вони належать до 1-го класу ББМ МП. Це модифікація колісного 8х8 БТР-4Е СВ для МП (з додатковими поплавками, трубою для забору повітря тощо). БТР-4М має вагу 17,5/25 тонни, розміри 7,65х2,9х2,86 м, екіпаж 3 та десант 7 осіб, двигун 500 к.с., швидкість на суходолі – 110 км/год (пробіг 690 км), на воді – 5 км/год. Озброєння – БМ-7 "Парус" з 30-мм гарматою ЗТМ-1 (2А72), 7,62-мм кулеметом КТ-7,62 (ПКТ), 30-мм гранатометом КБА-117 та 2 ПТКР "Бар’єр".
Якщо порівняти БТР-4М з БТР-82А/АМ, якими оснащена МП Росії, то видно, що БТР-4М важче та краще броньований, у нього потужніший двигун, вище швидкість на суші та пробіг, а також сильніше озброєння (гармата та кулемет ті ж, але БТР-4М має додатково 30-мм гранатомет, а головне – ПТРК "Бар’єр" з дальністю стрільби до 5 км). ПТРК забезпечує перевагу БТР-4М над БТР-82А/АМ у дуельних ситуаціях. Але за основними вимогами плавучості та мореплавності БТР-4М значно гірше.
Його швидкість на воді вдвічі менше, ніж у БТР-82А. Порівняльні випробування БТР-4Е та БТР-3Е (схожий на БТР-82А) показали, що БТР-4Е має великі вагу та осадку, що веде до збільшення на 18 % опору руху на плаву. Цьому також сприяє диферент БТР-4М на ніс, недостатня тяга водометів та невдала геометрія носа корпусу БТР. Незадовільна плавучість та мореплавність БТР-4М, привели до того, що корпус МП Індонезії, після випробувань 5 БТР-4М, відмовився від подальших їх закупівель на користь закупівлі російських БМП-3Ф.
Якщо порівняти БТР-4М з БМП-3Ф, то видно, що БТР-4М важче (з додатковою бронею), має вищу швидкість на дорозі та більший пробіг, але у БМП-3Ф могутніше озброєння (додатково є 100-мм гармата). Також у БМП-3Ф вище прохідність узбережжям та поза шляхами, плавучість, мореплавність та швидкість на плаву. За сукупністю показників БТР-4М гірше, ніж БМП-3Ф.
Отже, яка ж БМП потрібна морській піхоті України?
Звичайно, це не БТР 2-го класу (вони морально застаріли та слабо озброєні), й, тим більш, не БМП 3-го класу (вони занадто дорогі). Але й це не дешеві БТР-3, які пристосовані для потреб МП (вони морально застаріли). Оптимальний варіант за критерієм "вартість-ефективність" – це БТР-4М. Але потрібно виправити його недоліки, у першу чергу – малу плавучість та мореплавність.
Для їх підвищення треба знизити вагу БТР-4М, хоча при наявній конструкції БТР-4М це проблематично. Крім того, необхідно забезпечити диферент БТР на корму за рахунок перерозподілу мас всередині та зовні корпусу (що теж проблематично), поліпшити тягу водометів та геометрію носа корпусу БТР.
Інше рішення – оснастити БТР-4М замість важкої додаткової броні поплавками (1 спереду та 2 з боків), але не надувними, а легкими композитними, що поєднують сталеву та керамічну броню, пакети зі спіненої стали, алюмінію або полімеру. Подібні технології створені у ФРН та Туреччині. Це підвищить плавучість та одночасно захищеність БМП-4М, створить диферент на корму, що збільшить мореплавність.
Також доцільно збільшити вогневу міць БТР-4М. У Криму 810-та ОбрМП матиме, а 126-я ОбрБО має по танковому б-ну з Т-72Б3/Б3М (приведена товщина броні башти спереду – 1000 мм). Для того, щоб з ними боротися, доцільно замінити на модулі "Парус" ПТКР РК-2С ПТРК "Бар’єр" (пробиває 800 мм броні) на ПТКР РК-2М-К (пробиває 1100 мм броні). Крім того, доцільно впровадити у БТР-4М технічні рішення більш досконалого БТР-4МВ1 та комплекс активного захисту.
Але в будь-якому випадку, перш ніж замовляти БТР-4М, потрібно привести його ТТХ та можливості у відповідність до потреб морської піхоти України.
Олексій ЯРОВИЙ, спеціально для Defense Express
Читайте також: Їх залишилось троє: визначені компанїї, які воюватимуть за постачання 210 нових БМП для армії Чехії
