Спочатку у США три дні роздумували збивати чи не збивати китайський аеростат, який Пекін називав "науковим", але його маршрут дивним чином пройшов над деякими стратегічними об'єктами США. А після успішної атаки винищувачами F-22, згодом у повітряному просторі Північної Америки американські пілоти збили ще три подібних об'єкти.
Саме тому, можливо, й РФ вирішила не відставати від "тренду" та з 12 лютого почала запускати "повітряні кульки" з кутовими відбивачами. Деякі з них долетіли навіть до Румунії, але спроба їх перехопити винищувачами залишилась без результату.
Читайте також: Від кого Україна може отримати Су-27, якщо ми всі вірно зрозуміли натяк Рєзнікова
Водночас у Повітряних Силах України наголосили, що те, що запускає РФ - це "не зонди й не аеростати", а саме "повітряні кульки" діаметром 2-3 метри, до яких прив’язано кутовий відбивач. Зазначимо, що тут скоріш за все, мається на увазі саме характеристика примітивності цих літальних апаратів для того, щоб ніхто не уявляв "космічні аналоговнєтні технології".
Також у Київський міський військовій адміністрації повідомили, що за 15 лютого було зафіксовано 6 "повітряних кульок", які могли нести кутові відбивачі та певне розвідувальне обладнання.
Водночас необхідно розуміти, що використання таких "повітряних кульок" тісно пов’язано з самим вітром, від напрямку якого й залежить маршрут польоту. Станом на 16 лютого, відповідно до даних сервісу Windy на висоті 11 км, на якій й були помічені ці об’єкти, вітер має майже чіткий напрям з півночі на південь.
Ситуація трохи зміниться вже у суботу 18 лютого, коли повітряні маси будуть переміщатися із заходу на схід. Одразу варто зазначити - хоча глобально, через Західне перенесення повітряних мас, у Європі переважає напрям вітру із заходу на схід, але ситуація постійно залежить від циклонів та антициклонів і ситуація з напрямком вітру - динамічна.
Й саме через залежність погодних умов аеростати, попри те що по суті були першими літальними апаратами, залишаються специфічними. Хоча, у військовій справі знайшли свої ніші, тим більше, що з першого бойового використання аеростата у 1794 році у Битві при Флерусіу якості повітряного пункту спостереження та розвідки, пройшло доволі багато часу.
Зокрема аеростати й досі використовують у ролі метеозондів у військах й не тільки для прогнозування погоди, але й для отримання даних щодо сили та напрямку вітру для вирахування похибок при стрільбі артилерією. Якщо брати РФ, то в неї на озброєнні можуть зберігати радянські розробки, зокрема аеростати-ретранслятори типу радянських "Выпь-АМ/ПМ", або постановники завад АРП-АГ, а також аеростати-носії, такі як АН-С1, АН-В1Б та весь необхідний для їх запуску парк наземних машин.
Також залишається поодиноким й часом на межі з експериментами використання прив’язних аеростатів у якості РЛС, здебільшого у США. Згадати залишається й про аеростати загородження, які, насправді не залишились у далекому минулому.
А щодо розвідувального використання, то це було абсолютно стандартною практикою часів Холодної війни, коли аналогічні аеростати запускались просто у величезній кількості всіма сторонами. Зокрема щодо запущених у бік СРСР, то існує інформація, що з 1956 по 1977 рік було зафіксовано понад 4 тисячі аеростатів, з яких було знищено близько 800.
Більше того, для боротьби саме з аеростатами у СРСР наприкінці 60-х почали розробку спеціалізованого висотного літака М-17.
Як "ерзац-бомбардувальники" аеростати також не стали масовим явищем, хоча в перше з цією метою їх використали ще у 1849 році австрійські війська для атаки Венеції. А останнє масове використання у цій ролі аеростатів, які мали назву Фу-Го, здійснили японці у спробі закидати США малогабаритними фугасними та запалювальними боєприпасами. З 1944 року до кінця Другої світової війни було випущено понад 9 тисяч, але жодного впливу на бойові дії вони не мали.
Водночас подібні аеростати все ж таки є доволі загрожуючим фактором, особливо у випадку польоту на висоті близько 10 км через те, що саме приблизно на цих висотах проходять траси польотів цивільної авіації.
Більше того, це не теоретична, а цілком реальна загроза, бо у 1970 році через зіткнення з метеозондом зазнав катастрофи Ан-24 під Новосибірськом, у результаті загинуло 45 осіб. Аналогічну причину розглядали у 1973 році серед причин катастрофи ще одного Ан-24 під Перм’ю, яка коштувала життя 39 особам, але точна причина встановлена не була. Саме тому запуск будь-яких аеростатів потребує узгоджень із відповідними службами, а самі аеростати можуть бути оснащені транспондерами.
Але відносно загрози для України, то з огляду на все, їх використання РФ дійсно цілком може має на меті проведення розвідки ППО України. А саме заради локалізації позицій РЛС, робота яких може фіксуватися комплексами радіотехнічної розвідки вже на території РФ, або, можливо, й засобами на самій "повітряній кульці". Але, як вже зазначили у Київський міський військовій адміністрації, точне призначення цих аеростатів стане відомо після їх детального вивчення.
Читайте також: Нова тактика ракетних ударів РФ: нічні пуски та масове використання Х-22
