Перші два українські пілоти прибули на одну з авіабаз США, де мають, за різними джерелами, або пройти тренування на тренажерах західних винищувачів, що дозволить оцінити строки навчання, або стати учасниками програми із підвищення кваліфікації для того, щоб максимально ефективно використовувати радянські машини.
Зокрема у Повітряних Силах України зазначили, що під час візиту американська сторона оцінить строки навчання українських пілотів на західних винищувачах. Про це повідомив речник ПС ЗСУ Юрій Ігнат в інтерв'ю "Голосу Америки". Раніше це ж видання повідомило, що за її джерелами двоє українських льотчиків перебувають на авіабазі в Аризоні для того, щоб пройти тренування та удосконалення навичок.
Читайте також: Як наші Мі-24П та Мі-17 працюють по рашистам, і що потрібно для Перемоги
За даними Reuters, яке в цілому підтверджує інформацію про прибуття українців, мова не йде про оцінку навичок та можливих реальних строків навчання.
"Програма включає спостереження за тим, як українські пілоти планують і виконують свої місії на авіасимуляторах, щоб визначити, як ми можемо краще консультувати Повітряні Сили України щодо використання наявних у них можливостей", - сказав представник міноборони США на умовах анонімності. А також підкреслив, що мова не йде про ніякі F-16.
Водночас видання навело інформацію відносно авіабази, на якій знаходяться українські пілоти, та вказало, що до них скоро може приєднатися ще десять льотчиків. І в цьому випадку місце подій дійсно має значення, бо мова йде про авіабазу у Тусоні, штат Аризона, а єдина авіабаза у цьому районі - Девіс-Монтан (Davis-Monthan).
І ця авіабаза у США дійсно особлива. По-перше, це відоме місце зберігання резерву бойових літаків США. По-друге, єдина у США авіабаза де проходять навчання пілоти штурмовиків A-10 Thunderbolt II. По-третє, місцезнаходження Командного випробувального центра резерву повітряних сил Національної гвардії США - Air National Guard Air Force Reserve Command Test Center.
Останній відомий тим, що займається максимально прагматичною модернізацію літаків. Справа в тому, що повітряні сили Нацгвардії США немають таких ресурсів, як US Air Force й експлуатують значно старіший авіапарк, але все одно розширюють його можливості. А неформальним гаслом центру є "80% підвищення ефективності за 20% ціни".
Відносно ж взагалі навчання, або навіть перевірки навчання, то на базі Девіс-Монтан, діє лише центр підготовки пілотів A-10 Thunderbolt II. Що звісно не виключає теоретичну наявність тренажерів й для інших машин. Але якби мова йшла про F-16, навіть з точки зору оцінки строків, то логічним було б розміщення пілотів на авіабазі, де проводяться тренування пілотів саме на F-16, наприклад, на авіабазі Luke у місті Фенікс, штат Аризона. Хоча треба зазначити, що й на Девіс-Монтан також базуються F-16.
Відносно ж, A-10 Thunderbolt II то хоча вони також перебували у "зоні огляду" - це не той літак, який світить для України. На це вказує й брак самих машин, які є у розпорядженні США, й те, що за підтримку їх у льотному стані до 2040 року йдуть справжні війни між Пентагоном та Конгресом. При цьому їх виробництво вже припинено і кожна маша є невідновлювальним ресурсом.
Тому, з огляду на це можливо зробити вкрай обережне припущення реальної мети перебування українських пілотів у США. Тим паче на яку натякає неофіційна позиція Пентагона - "використання наявних можливостей", тобто радянських машин. Але з цілком можливими модернізаціями, які були запропоновані Командним випробувальним центром резерву повітряних сил Національної гвардії США.
Зазначимо, що зараз технічною проблемою є не сам планер винищувача, а ті можливості, які дозволяють реалізувати саме західні винищувачі 4+ покоління, які мають значно кращий радарно-прицільний комплекс та можливість завдання високоточних ударів по наземних цілях, а також значно краще озброєння.
Навіть часткове розширення цих можливостей на радянські машини є доволі прагматичним шляхом, бо знімає питання довготривалого навчання пілотів та техніків, а також головне - де взяти машини для України. Тому можливо зробити вкрай обережне припущення, що задачею програми цілком може бути навчання українських пілотів використанню саме нових систем, які можуть бути встановленні на радянські машини.
Наприклад, це може бути система наведення високоточного озброєння Litening (або аналогу) для ураження наземних цілей. Або повноцінний набір апаратури для виявлення РЛС та їх ураження AGM-88 HARM. Або, що дійсно може переломити ситуацію у небі, вкрай важка з технічної точки зору, інтеграція ракет "повітря-повітря" AIM-120.
І такий сценарій дійсно може бути швидшим за варіант із західними винищувачами, особливо якщо враховувати "політичну складову" цього питання. Але важливо й те, що будь-який з цих варіантів дійсно є сходинкою до перемоги України у війни проти РФ.
Читайте також: Російський "стелс" виявився фейком: дослідження ракети Х-101 показало відсутність радіопоглинального покриття
